Ухвала суду № 63657736, 19.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.12.2016 р.Справа№ 914/3141/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Іскра» м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», м.Львів

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Представники сторін не викликались

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Іскра» м. Львів до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», м.Львів про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Ухвалою суду від 14.12.2016 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 11.01.2017 р. та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

14.12.2016 р. через канцелярію суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№5970/16), в якій позивач просив суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 24.11.2016 року №5311, вчиненого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Іскра» на користь ПАТ «ВіЕс Банк» простроченої заборгованості по тілу кредиту за період з 01.03.2016 року по 24.11.2016 року у сумі 444499,53 доларів США, що еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ станом на 24.11.2016 року, на дату складення розрахунку заборгованості становить 11373684,62 грн. за кредитним договором №KU017692, укладеним 15.06.2012 року, з урахуванням внесених до нього змін та доповнень, таким, що не підлягає виконанню.

19.12.2016 р. позивач подав уточнення до заяви про забезпечення позову (вх.№50926/16), в якому зазначив про допущення механічної описки у номері виконавчого напису та просив вважати правильним номером виконавчого напису номер 3511.

В поданій заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що спірний виконавчий напис предявлено стягувачем до примусового виконання, а Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження з його виконання (ВП №53017559).

ПАТ «Іскра» стверджує, що невжиття заходів до забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення судом позовних вимог, оскільки є вірогідність того, що органи ДВС повністю виконають оскаржуваний виконавчий напис до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Заявник вважає, що існує нагальна потреба у вжитті заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, так як невжиття таких заходів може призвести до примусового стягнення коштів за недійсним виконавчим документом.

Розглянувши подану заяву, суд прийшов до висновку про необхідність її задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу

Як розяснено пунктом 3 вказаної Постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Стаття 67 ГПК України передбачає, що позов, серед іншого, забезпечується також і зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Пунктом 3 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі написи нотаріусів віднесено до числа виконавчих документів.

Таким чином, суд володіє правом забезпечувати позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Дослідивши матеріали справи та вимоги поданої заяви, суд встановив відповідність заходу до забезпечення позову вимогам, на забезпечення яких він вживається, наявність звязку між обраним позивачем заходом до забезпечення позову зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса і предметом позовної вимоги визнання даного виконавчого написів нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а також обгрунтованість вимог заявника, що підтверджується існуванням фактичних обставин, які в подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду наявність виконавчого провадження, відкритого на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса.

Суд вважає за необхідне зауважити, що невжиття відповідних заходів до забезпечення позову, передбачених законом, ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки у разі задоволення позовних вимог рішення у даній справі безпосередньо не призведе до відновлення прав та інтересів позивача, якщо стягнення за виконавчим написом буде завершене.

Разом з тим, вжиття судом наведеного заходу до забезпечення позову, наведеного у заяві, призведе до ефективної реалізації позивачем права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки стаття 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обовязок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Вказаної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема у своїй постанові від 13.07.2016 р. у справі №914/408/16.

Оцінивши ймовірність загрози невиконання, утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову, беручи до уваги те, що обраний заявником захід до забезпечення позову передбачений чинним процесуальним законодавством та у разі його вжиття не порушить прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд вважає за необхідне вжити заходів до забезпечення позову відповідно до заяви позивача.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1.Заяву Публічного акціонерного товариства «Іскра» про забезпечення позову задоволити.

2.Вжити заходів до забезпечення позову, а саме: зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 24.11.2016 року №3511, вчиненого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Іскра» на користь ПАТ «ВіЕс Банк» простроченої заборгованості по тілу кредиту за період з 01.03.2016 року по 24.11.2016 року у сумі 444499,53 доларів США, що еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ станом на 24.11.2016 року, на дату складення розрахунку заборгованості становить 11373684,62 грн. за кредитним договором №KU017692, укладеним 15.06.2012 року, з урахуванням внесених до нього змін та доповнень.

3.Дана ухвала набирає законної сили в день її винесення.

4.Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом в розумінні ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» і може бути предявлена до примусового виконання протягом трьох років з дня її прийняття.

5.Стягувачем за цією ухвалою в розумінні ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» є: Публічне акціонерне товариство «Іскра», м.Львів, вул.Вулецька, 14 (код ЄДРПОУ 00214244).

6.Боржником за цією ухвалою в розумінні ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» є: Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», м.Львів, вул.Грабовського, 11 (код ЄДРПОУ 19358632).

Суддя Гоменюк З.П.