Рішення № 63657713, 21.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016р. Справа№ 914/2767/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З. розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповіальністю Львівгаз збут», м. Львів

до відповідача-1: Львівського обласного військового комісаріату, м. Львів

до відповідача-2: Квартирно-експлуатаціного відділу м. Львова, м. Львів

про стягнення 3 852,33 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник

Від відповідача-1: не зявився

Від відповідача-2: ОСОБА_2 представник

Судом розяснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповіальністю Львівгаз збут», м. Львів до Львівського обласного військового комісаріату, м. Львів про стягнення 3 852,33 грн.

Ухвалою суду від 01.11.2016 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 23.11.2016 року. Ухвалою суду від 23.11.16 р. розгляд справи відкладено на 07.12.16 р. Ухвалою суду від 07.12.16 р. залучено до участі у справі іншого відповідача-Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, розгляд справи відкладено на 16.12.16 р. Ухвалою суду від 16.12.16 р. розгляд справи відкладено на 21.12.16 р.

21.12.16 р. представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача 3 852,33 грн. заборгованості за поставлений природний газ.

Представник відповідача-1 в судове засідання не зявився, подав письмові заперечення від 05.12.16 р. за вх№48649/16 на позов відповідно до якого зазначив, що згідно договору поруки від 10.11.16 р., укладеного між ТзОВ «Львівгаз збут», Львівським обласним військовим комісаріатом, КЕВ м. Львова, КЕВ зобовязався повністю відповідати перед ТзОВ «Львівгаз збут» за виконання Львівським обласним військовим комісаріатом зобовязань по оплаті згідно договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (бюджетних організацій) №114108ВG9GВВ016 від 20.01.16 р., відтак в задоволенні позову до Львівського обласного комісаріату просить відмовити.

Представник відповідача-2 в судове засідання зявився, усно позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

20.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (позивач, постачальник) та Львівським обласним військовим комісаріатом (відповідач-1, споживач) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) №114108BG9GВВ016 (далідоговір), відповідно до п.1.1 та 1.2. якого, постачальник зобовязувався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач прийняти та оплатити вартість газу в розмірах, строки та порядку, визначеному договором. Річний обсяг постачання газу до 11,4 тис. куб.м.

Пунктом 1.3 договору визначено планові обсяги постачання газу по місяцях.

Відповідно до пункту 3.1. договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, встановленими між постачальником та споживачем.

Ціна газу становить 6496,67 грн. за 1000 куб.м., крім того 1299,334 грн. ПДВ. Всього з ПДВ 7796,004 грн. (п. 3.2. договору).

Згідно пунктів 3.5. та 3.6. договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за договором.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

4.2.1. 100 % місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи із ціни газу на наступний розрахунковий період і відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

4.2.2. у разі збільшення у встановленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в пятиденний строк після збільшення такого обсягу.

4.2.3. остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до пункту 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із договором чинним законодавством України.

Пунктом 6.2. договору сторонами передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу-1 відповідно до підписаного та скріпленого відбитками печаток сторін Акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 року №ЗЛВ00030222 природний газ в обсязі 0,441 тис. м. куб. на суму 3 394,28 грн.

При цьому суд зазначає, що підписання відповідачем-1 акту приймання-передачі природного газу, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і який відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Позивач вказує на те, що відповідачем-1 взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленого природного газу не виконано, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 3 394,28 грн.

Окрім того, 10.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (кредитор), Львівським обласним військовим комісаріатом (боржник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (поручитель) укладено договір поруки б/н, за умовами якого поручитель зобовязувався повністю відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по оплаті згідно з договором.

Пунктом 2 договору поруки сторонами погоджено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань по оплаті за розрахунковий період згідно з договором, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором в межах суми боргу за спожитий боржником обсяг природного газу шляхом перерахування коштів на розподільчий та поточний рахунок кредитора.

Відповідно до пункту 5 договору поруки він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до укладення нового договору. В порядку ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони встановили, умови договору поруки застосовуються до правовідносин, які виникли між ними з 20.01.2016 року.

Вказаний договір підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб сторін у справі.

З підстав наведеного позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача -1 та відповідача-2 на користь позивача 3 394,28 грн. суми боргу за поставлений природний газ. Крім цього, відповідно до умов договору позивач просить стягнути з відповідачів пеню в сумі 420,11 грн. за період з 11.05.16 р. по 23.09.16 р. та відповідно до ст. 625 ЦК України 37,94 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.612 ЦК України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобовязання щодо поставки відповідачу газу на суму 3 394,28 грн. виконав в повному обсязі (копію акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 року №ЗЛВ00030222 долучено до матеріалів справи).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2.3. договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Однак, відповідач-1 всупереч умов договору, не здійснив оплату за поставлений природний газ в результаті чого заборгованість відповідача станом на день подання позовної заяви до суду склала 3 394,28 грн.

Крім цього, відповідно до п 6.2. договору, яким встановлено що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, відповідачу за період з 11.05.16 р. по 23.09.16 р. нараховано 420,11 грн. пені.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд дійшов висновку, що така нарахована правомірно та підлягає стягненню з відповідачів в повному обсязі.

Також, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до поданого розрахунку з період з 11.05.16 р. по 23.09.16 п. позивачем правомірно нараховано відповідачам 37,94 грн. 3% річних.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст.547 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Приписами частини другої вказаної статті передбачено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність позовних вимог в частині стягнення 3 394,28 грн. боргу за природний газ, відсутність заперечень відповідачів як проти самого факту поставки природного газу, так і щодо якісних і кількісних показників природного газу, забезпечення відповідачем 2 порукою зобов'язання відповідача 1 із оплати поставленого за договором природного газу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача 3 852,33 грн. з яких: 3 394,28 грн.- сума основного боргу, 420,11 грн. - пеня та 37,94 грн. 3% річних, є мотивованими та обґрунтованими і підлягають до задоволення у повному обсязі.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 526,547, 553, 554,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути солідарно з Львівського обласного військового комісаріату (79000, Львівська область, м.Львів, вул. І Франка, буд. 25; код ЄДРПОУ 08412340) та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79007, Львівська область, м.Львів, вул.Батуринська, буд.2; код ЄДРПОУ 07638027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Золота, буд.42; код ЄДРПОУ 39594527) 3 394,28 грн. суми боргу за природний газ, 420,11 грн. пені, 37,94 грн. трьох відсотків річних та 1378,00 грн. судового збору.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.12.2016 р.

Суддя Чорній Л.З.