Рішення № 63657393, 07.12.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р. Справа № 911/3578/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/3578/16

за позовомкомунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», м. Біла Церква

дофізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Біла Церква

простягнення 15441,91 грн.

Представники:

від позивача:ОСОБА_2 - довіреність № 2 від 04.01.2016;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 15441,91 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води № 1657 від 12.06.2013, в частині своєчасної оплати отриманих послуг, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 9498,73 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 1988,80 грн. пені, 564,37 грн. 3 % річних та 3390,01 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 07.11.2016 порушено провадження у справі № 911/3578/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

23.11.2016 через канцелярію суду від позивача надійшов лист № 12 від 22.11.2016, разом із заявою № 14 від 22.11.2016, в якій позивач, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та у звязку із сплатою відповідачем суми заборгованості, зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 1988,80 грн. пені, 564,37 грн. 3 % річних та 3390,01 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року», під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином, судом розглядуються вимоги про стягнення з відповідача 1988,80 грн. пені, 564,37 грн. 3 % річних та 3390,01 грн. інфляційних втрат.

Відповідач або його представник в судове засідання 23.11.2016 не зявився, проте через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх. №24282/16 від 23.11.2016), в якому останній заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючи на повну оплату суми заборгованості та безпідставність нарахування санкцій.

Ухвалою суду від 23.11.2016 розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні 07.12.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Відповідач або його представник в судове засідання 07.12.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду на звороті у нижньому лівому куті ухвали суду від 23.11.2016 про направлення її копії відповідачу. При цьому, суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2013 між позивачем (теплопостачальна організація) та відповідачем (споживач) укладений Договір на постачання послуг з опалення та підігріву холодної води № 1657, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2, 2.1 якого теплопостачальна організація постачає споживачу послуги з опалення, протягом опалювального сезону та підігріву холодної води, протягом року, згідно з графіком затвердженого органом місцевого самоврядування, а споживач зобовязується приймати на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити послуги з опалення та підігріву холодної води за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування.

Приймання-передача послуг з опалення та підігріву гарячої води, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі послуг з опалення та підігріву холодної води. Теплопостачальна організація складає та передає споживачу пакет розрахункових документів (акт приймання-передачі послуг, рахунок-фактура, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально) в двох примірниках по-одному для кожної із сторін. Споживач зобовязаний на протязі 3-х робочих днів, після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати по одному з примірників документів теплопостачальній організації або надати мотивовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень або неповернення споживачем актів приймання-передачі послуг, то документи вважаються погодженими та є підставою для проведення розрахунків (п.п. 2.3, 2.4 договору).

Умовами п.6.4 договору визначено, що оплата за спожиті послуги з опалення та підігріву холодної води здійснюється споживачем на умовах 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті послуги з опалення та підігріву холодної води здійснюється до 7-го числа місяця наступного за місяцем поставки послуг.

На виконання умов договору та взятих на себе зобовязань, позивачем в період: жовтень 2014 - квітень 2015, жовтень 2015 - квітень 2016 надані відповідачу послуги, визначені умовами договору, всього на загальну суму 20155,93 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи, у кількості 14 штук, акти приймання-передачі робіт/послуг з теплопостачання. Вказані акти приймання-передачі робіт/послуг підписані зі сторони позивача та відповідача та скріплені печаткою позивача.

З матеріалів справи вбачається, що вказані в актах послуги надані позивачем і прийняті відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобовязань згідно з договором, а тому послуги вважаються прийнятими без зауважень в повному обсязі.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобовязань, вартість послуг сплачена відповідачем лише частково в сумі 10657,20 грн., вартість товару в сумі 9498,73 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після звернення позивача до господарського суду із позовною заявою (вх. № 3719 від 04.11.2016), відповідач в рахунок погашення заборгованості сплатив позивачу 9498,73 грн. (квитанція № ПН5860 від 18.11.2016), у звязку з чим позивач в судовому засіданні 23.11.2016 звернувся до суду із заявою, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій останній зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 1988,80 грн. пені, 564,37 грн. 3 % річних та 3390,01 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань по оплаті отриманих послуг.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо своєчасної оплати отриманих послуг, позивач на підставі п. 6.6 договору, просить суд стягнути з відповідача 1988,80 грн. пені, нарахованої по кожному акту окремо за наявними сумами заборгованості.

Умовами п. 6.6 договору визначено, що за порушення строків оплати спожитих послуг з опалення та підігріву холодної води, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Проте, здійснивши розрахунок пені, судом встановлено, що за вірним арифметичним розрахунком, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1938,07 грн. пені, нараховані по кожному акту окремо, з урахуванням наявних сум заборгованості та вказаного позивачем періоду.

Крім того, у звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати отриманих послуг, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 564,37 грн. 3 % річних та 3390,01 грн. інфляційних втрат, нарахованих по кожному акту окремо за наявними сумами заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, який міститься в матеріалах справи, є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат заявлені правомірно, а отже підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки задоволення майнових вимог позивача, здійснено відповідачем після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336) 1 938 (одну тисячу девятсот тридцять вісім) грн. 07 коп. пені, 564 (пятсот шістдесят чотири) грн. 37 коп. 3 % річних, 3 390 (три тисячі триста девяносто) грн. 01 коп. інфляційних втрат та 1 373 (одну тисячу триста сімдесят три) грн. 47 коп. судового збору.

Видати наказ.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 21.12.2016

Суддя О.О. Христенко