Рішення № 63657251, 24.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016Справа №910/15559/16

За позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Дубняк М.В. - за довіреністю від 23.06.2016 року

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 24 жовтня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 27 643,73 грн. основного боргу,

24.10.2016 року позивач з вернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 39 264,08 грн. основного боргу. Вказана заява прийнята до розгляду на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору про надання комунальних послуг № 1/14 від 21.01.2014 року.

Відповідач звернувся до суду із заявою, у якій визнав позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/15559/16. Розгляд справи призначено на 05.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року розгляд справи відкладено на 12.10.2016 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2014 року позивачем (інститут) та відповідачем (замовник) укладено Договір № 1/14 про надання комунальних послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого інститут надає замовнику послуги по забезпеченню об'єкта, що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Борщагівська, будинок 146-а, адміністративно-господарський корпус № 33, загальною площею 122,4 кв.м, централізованим теплопостачанням згідно відведеного ліміту та підтримувати в належному стані експлуатацію інженерних мереж до вводу на площі замовника, а замовник сплачує їх вартість згідно умов цього Договору.

Згідно з пунктом 2.2.1. Договору замовник зобов'язується щомісячно сплачувати комунальні послуги за тарифами, які у встановленому порядку відшкодовують повну вартість ї надання.

Відповідно до пункту 2.2.3. вказаного правочину замовник зобов'язався на підставі виставлених рахунків своєчасно та в повному обсязі щомісячно, не пізніше 25 числа наступного за звітнім, вносити плату на розрахунковий рахунок інституту.

Пунктом 4.1. Догвору встановлено, що облік тепла здійснюється теплолічильником, що встановлений на вводі до корпусу №33 та розподіляється пропорційно займаній площі.

Даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками. Строк дії даного договору - до 31 грудня 2014 року, який вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про припинення або зміну цього договору за 30 днів до закінчення строку його дії (пункти 5.1, 5.3 Договору).

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов Договору про надання комунальних послуг № 1/14 від 21.01.2014 року щодо оплати наданих послуг, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 39 264,08 грн. основного боргу.

Відповідач звернувся до суду з заявою, відповідно до якої позовні вимоги про стягнення 39 264,08 грн. заборгованості за Договором визнав повністю.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як встановлено судом, позивач умови Договору щодо надання послуг з централізованого теплопостачання виконав, проте відповідач всупереч п. 2.2.3. Договору своє зобов'язання з оплати вартості наданих послуг в повному обсязі не здійснив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 39 264,08 грн., яку відповідач визнав у поданій до суду заяві.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд відзначає, що визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція наведена в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодекс України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи викладене, зважаючи на визнання відповідачем позову в повному обсязі, відповідність заяви про визнання позову вимогам ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, а також настання строку оплати вартості наданих послуг згідно умов Договору, та відсутність доказів оплати таких послуг в повному обсязі станом на день розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з останнього 39 264,08 грн. (вартість послуг за період з жовтня 2014 року по вересень 2016 року) заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04215, АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 37, ідентифікаційний код 02070921) грошові кошти: 39 264,08 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 08 копійок) заборгованості та 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору. Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/15559/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.12.2016 року.

СуддяЮ.В. Цюкало