Рішення № 63657021, 12.12.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/85/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016 Справа № 908/2555/16

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6

до відповідача: державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99)», 70441, Запорізька область, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32

про стягнення 9 225,54 грн.

суддя Корсун В.Л.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 13.05.14 № 14-137

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

30.09.16 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі ПАТ «НАК «Нафтогаз України») з позовною заявою до державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99)» (далі ДП «Підприємство Біленьківської виправної колонії (№ 99)») про стягнення 9225,54 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 10.12.13 № 703/14-Бо-13, з якої: 2 616,43 грн. пеня, 427,74 грн. 3 % річних та 6 181,37 грн. індексу інфляції.

30.09.16 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 30.09.16 судом порушено провадження у справі № 908/2555/16, якій присвоєно № провадження 17/85/16. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 26.10.16.

Ухвалою від 26.10.16 судом строк вирішення спору по справі продовжено на 15 днів до 15.12.16, розгляд справи відкладено на 12.12.16.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 12.12.16, на підставі ст.ст. 82-1, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Судом повідомлено представника позивача про дату складення повного рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснював наступне. 10.12.13 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу № 703/14-БО-13 на виконання умов якого позивач протягом січня грудня 2014 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 116 094,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, зобовязання щодо оплати поставленого газу відповідач виконав з порушенням встановленого договором строку оплати. Отже, на думку позивача, у звязку з порушенням відповідачем строків виконання основного зобовязання позивачем нараховано відповідачу 2 616,43 грн. пені, 427,74 грн. - 3 % річних та 6181,37 грн. індексу інфляції. На підставі викладеного, позивач керуючись ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 22, 193, 231 ГК України просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві від 11.11.16 № б/н просить суд вимоги позивача в частині стягнення пені задовольнити частково в мінімально можливому розмірі з огляду на скрутне становище відповідача. В частині стягнення інфляційних втрат задовольнити частково в сумі 3 250,15 грн. згідно виконаного контррозрахунку відповідача.

Крім того, відповідач у звязку із скрутним фінансовим становищем та відсутністю коштів на забезпечення його присутності просить суд провести розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та враховуючи наданий відповідачем відзив, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.13 між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та державним підприємством «Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99)» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 703/1-БО-13, за умовами якого (п. 1.1. договору) Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (наді - газ), на умовах цього договору.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідні місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Відповідно до п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язався надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/2555/16, на виконання умов спірного договору купівлі-продажу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в період з січня по грудень 2014 р. включно передало, а відповідач прийняв імпортований природний газ на загальну суму 116 094,46 грн.

Факт здійснення поставки газу відповідачу на вказану суму підтверджується належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.14 на суму 25 436,48 грн., від 28.02.14 на суму 23 295,06 грн., від 31.03.14 на суму 9 898,65 грн., від 30.04.14 на суму 7 286,59 грн., від 31.10.14 на суму 2 447,03 грн., від 30.11.14 на суму 11 146,32 грн. та від 31.12.14 на суму 36 584,33 грн., які містяться в матеріалах цієї справи.

Вказані вище акти прийому-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без жодних претензій та зауважень.

Згідно із п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобовязання виконав з порушенням умов договору щодо проведення розрахунків.

Несвоєчасне здійснення розрахунків за отриманий природний газ за вказані періоди по договору від 10.12.13 № 703/14-БО-13 визнано відповідачем у відзиві 11.11.16 № б/н .

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати поставленого газу в період з січня по грудень 2014 р., позивачем заявлено до стягнення 2 616,43 грн. пені. з якої: 441,40 грн. пені за період з 15.02.14 по 27.05.14 за зобовязаннями січня 2014 р.; 986,48 грн. пені за період з 15.03.14 по 18.06.14 за зобовязаннями лютого 2014 р.; 334,93 грн. пені за період з 15.04.15 по 18.06.16 за зобовязаннями березня 2014 р.; 303,26 грн. пені за період з 15.05.14 по 19.09.14 за зобовязаннями квітня 2014 р.; 20,65 грн. пені за період з 15.11.14 по 25.11.14 за зобовязаннями жовтня 2014 р.; 136,81 грн. пені за період 15.12.14 по 30.12.14 за зобовязаннями листопада 2014 р.; 392,91 грн. пені за період з 15.01.15 по 28.01.15 за зобовязаннями грудня 2014 р.

Факт прострочення відповідачем зобовязання з оплати поставленого газу матеріалами справи № 908/2555/16 доведено.

При перевірці розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем під час здійснення вказаного розрахунку не було враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Крім того, позивачем не враховано положення п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно яким день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За розрахунком суду, який здійснений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство з урахуванням вищенаведених положень чинного законодавства, а також враховуючи день фактичної сплати основного зобовязання відповідачем, розмір пені в межах заявленого позивачем періоду складає 2 526,70 грн., з якої: 431,22 грн. пені за зобовязаннями січня 2014 р.; 964,91 грн. пені за зобовязаннями лютого 2014 р.; 329,77 грн. пені за зобовязаннями березня 2014 р.; 297,48 грн. пені за зобовязаннями квітня 2014 р.; 18,77 грн. пені за зобовязаннями жовтня 2014 р.; 119,71 грн. пені за зобовязаннями листопада 2014 р.; 364,84 грн. пені за зобовязаннями грудня 2014 р.

Отже, вимоги про стягнення пені задовольняються судом частково в розмірі 2 526,70 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються через необґрунтованість.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені до мінімально можливого розміру з огляду на скрутне фінансове становище.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобовязання визначені у ст. 617 ЦК України. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності зі п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на викладене, вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище. В підтвердження чого відповідачем надано звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2014 рік (форми № 2).

Разом з тим, вказаний звіт не містять відмітки про прийняття вказаного звіту контролюючим органом, а засвідчений лише самим відповідачем.

Крім того, відповідачем взагалі не надано суду звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік та за I півріччя 2016 р., тоді як розгляд даної справи № 908/2555/16 розпочато наприкінці вересня 2016 р.

Інших доказів на підтвердження скрутного фінансового становище відповідачем до матеріалів справи не надано.

У звязку із викладеним, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем до матеріалів справи звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2014 рік (форми № 2), не є належними доказом, який би міг підтвердити скрутне фінансове становище ДП «Підприємство Біленьківської виправної колонії (№ 99)» станом на час прийняття рішення у даній справі.

З огляду на викладене, враховуючи наявність вини ДП «Підприємство Біленьківської виправної колонії (№ 99)» у несвоєчасному здійсненні розрахунків з позивачем за договором від 10.12.13 3 703/14-БО-13 за період з січня по грудень 2014 року, обєктивні обставини складної ситуації у державі та економічного її становища, а також враховуючи, що відповідач не довів суду наявність в нього скрутного фінансового становища, судом відмовляється у задоволені клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені до мінімально можливого розміру.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 427,74 грн. (розрахунок містяться в матеріалах цієї справи).

Як свідчить наявний в матеріалах цієї справи розрахунок 3% річних, позивач здійснює нарахування 3% річних за той же період та на ті ж суми основного боргу, що і при нарахуванні пені.

За таких обставин, враховуючи наведені вище доводи, викладені судом при перевірці розрахунку пені щодо необхідності врахування ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також враховуючи день фактичної сплати основного зобовязання відповідачем, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги про стягнення 3% річних в сумі 415,38 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних відхиляються судом через необґрунтованість.

Щодо нарахування позивачем індексу інфляції в сумі 6 181,37 грн.. (розрахунок міститься в матеріалах справи), то суд виходить з наступного.

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.13 № 14 передбачено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, врахувавши приписи вищевказаної постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14, дати початку порушення грошового зобовязання, суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, дат здійснених відповідачем оплат, судом задовольняються вимоги про стягнення індексу інфляції в сумі 3 250,15 грн., з якої: 714,33 грн. індексу інфляції за зобовязаннями січня 2014 р. за загальний період з березня. по травень 2014 р.; 1 864,66 грн. індексу інфляції за зобовязаннями лютого 2014 р. за загальний період з квітня по червень 2014 р.; 478,90 грн. індексу інфляції за зобовязаннями березня 2014 р. за загальний період з травень-червень 2014 р.; 192,26 грн. індексу інфляції за зобовязаннями квітня 2014 р. за загальний період з червеня по вересень 2014 р.

В іншій частині вимоги про стягнення індексу інфляції судом відхиляються через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 924,92 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 45, 22, 33, 34, 44, 49, 69, 82, 821, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 99)» (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, 32, код ЄДРПОУ 08680106) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2 526 (дві тисячі пятсот двадцять шість) грн. 70 коп. пені, 415 (чотириста пятнадцять) грн. 38 коп. 3 % річних, 3 250 (три тисячі двісті пятдесят) грн. 15 коп. індексу інфляції та 924 (девятсот двадцять чотири) грн. 92 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 20.12.16.

Суддя В.Л. Корсун