Рішення № 63656911, 13.12.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/84/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 справа № 908/2601/16

за позовом публічного акціонерного товариства Українська залізниця (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; адреса для листування: 49124, м. Дніпро, вул. Іларіонівська, буд. 6-Б)

до відповідача: міського комунального підприємства Основаніє (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-а)

про стягнення 6333,82 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2592 від 04.11.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 439 від 17.10.2016 р.;

До господарського суду Запорізької області 05 жовтня 2016 року звернулось публічне акціонерне товариство Українська залізниця з позовною заявою до міського комунального підприємства Основаніє про стягнення 6333,82 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за договором № 706/ПР/Е-03-4022/НЮ-877дч від 02.01.2002 р. про постачання електричної енергії за серпень 2016 року. Підставою для звернення з позовом є неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором № 706/ПР/Е-03-4022/НЮ-877дч від 02.01.2002 р. про постачання електричної енергії, внаслідок чого виникла заборгованість. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 104, 513, 520, 521, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 193, 275 ГК України.

Ухвалою суду від 06.10.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2601/16, присвоєно справі номер провадження 18/84/16, судове засідання призначене на 09.11.2016 р.; розгляд справи відкладався на 30.11.2016 р., оголошувалась перерва на 05.12.2016 р. та 13.12.2016 р., строк вирішення спору продовжувався; розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений в судовому засіданні 13.12.2016 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Від позивача 13.12.2016 р. до суду надійшли додаткові пояснення вих. № ЕЕдн/ЕЕю-07/02 від 12.12.2016 р., в яких зазначено, що заборгованість у розмірі 6333,82 грн. є вартістю спожитої електричної енергії відповідачем за червень та серпень 2016 року та складається з 3530,87 грн. за червень та 3765,97 грн. за серпень, разом 7296,84 грн., з яких відповідачем сплачено 963,02 грн. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та стягнути заборгованість у розмірі 6333,82 грн. за спожиту електричну енергію.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав, просив відстрочити виконання рішення до січня 2017 року з підстав, зазначених у заяві, яка надійшла до суду 30.11.2016 р.

Представник позивача заперечив проти відстрочення виконання рішення до січня 2017 року, однак вирішення цього питання залишив на розсуд суду.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» в особі відособленого структурного підрозділу «Енергозбут Придніпровської залізниці» (електропостачальна організація, позивач у справі) та комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне обєднання № 10» (споживач, відповідач у справі) 02.01.2002 р. уклали договір № 706/ПР/Е-03-4022/НЮ-877дч про постачання електричної енергії (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є умови та порядок постачання електричної енергії електропостачальною організацією та оплата спожитої електроенергії споживачем.

Пунктом 3.1 договору визначено, що електропостачальна організація зобовязана постачати електроенергію як різновид товарної продукції споживачу в межах 48,19 кВА (кВт) абонованої потужності на класі напруги 0,4 кв згідно з визначеними йому цим договором умовами та обсягами постачання електроенергії (додаток № 2).

Споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за електричну енергію виключно коштами на рахунок електропостачальної організації (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору для визначення величини використаної електроенергії і потужності до 26-го числа кожного місяця знімати і передавати показники розрахункових електролічильників по кожній обліковій точці, чи розрахунок по встановленій потужності і часам роботи в електропостачальну організацію за адресою: ст. Запоріжжя 2, район електропостачання Придніпровської залізниці з наданням звіту по формі (додаток № 3).

Додатковою угодою № ПР/Е-03-4022/НЮ-877дч-Д2 від 20.09.2012 р. про зміну і доповнення до договору сторони домовились про наступне: « 1. У звязку з проведенням реорганізації житлово-комунального господарства, згідно рішень Запорізької міської ради від 27.04.2012 р. № 5 та від 25.07.2012 р. № 6 постачальник і споживач дійшли до згоди у всіх випадках і відмінках в договорі та додатках замінити назву Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне обєднання № 10» на Міське комунальне підприємство «Основаніє». 2. Внести зміни в п. 10 договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін», а саме реквізити споживача викласти в іншій редакції».

Додатковою угодою № ПР/Е-03-4022/НЮ-877дч-Д4 від 23.12.2015 р. до договору сторони домовились про наступне: 1. Правонаступником всіх зобовязань (прав та обовязків) Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі ВСП «Енергозбут» за договором є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця». 2. Постачальником електричної енергії за договором є структурний підрозділ «Енергозбут» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» без права юридичної особи. 3. Отримувачем коштів за договором є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця». 4.1 У тексті договору повне найменування Державне підприємство «Придніпровська залізниця» та скорочене найменування ДП «Придніпровська залізниця» замінити відповідно на Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та ПАТ «Укрзалізниця».

Пунктом 5.2 договору сторони узгодили, що з 8 по 13 числа кожного місяця, наступного за звітним, споживач самостійно одержує платіжне доручення у відділі енергонагляду за вищезазначеною адресою для оплати спожитої електроенергії та інші платіжні документи (плата за перевищення договірних величин електроенергії, потужності та ін.).

Згідно з п. 5.3 договору оплата платіжних документів здійснюється в 5-ти денний строк після отримання платіжного документа.

На виконання умов договору позивач у червні 2016 р. та серпні 2016 р. відпустив відповідачу електричну енергію на загальну суму 7296,84 грн., про що свідчать акти приймання-перадачі за вказані місяці, підписані обома сторонами (арк.с. 110-112).

Відповідач за червень 2016 р. та серпень 2016 р. згідно актам приймання-передачі та виставленим рахункам за ці місяці повинен сплати позивачу вартість спожитої електричної енергії у сумі 7296,84 грн.: за червень 2016 р. 3530,87 грн. та за серпень 2016 року 3765,97 грн.

Як зазначив позивач, відповідачем частково сплачено заборгованість у сумі 963,02 грн., отже, сума заборгованості за вказаний період складає 6333,82 грн.

В процесі розгляду справи судом зясовано наступне. Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 р. у справі № 908/1409/16 стягнуто з міського комунального підприємства Основаніє на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця 41486,94 грн. заборгованості за період з квітня 2014 р. по березень 2016 р. за договором № 706/ПР/Е-03-4022/НЮ-877дч.

МКП «Основаніє» здійснено оплату заборгованості платіжним дорученням № 16269 від 25.08.2016 р. у сумі 41486,94 грн. згідно рішення суду у справі № 908/1409/16. Протягом січня-серпня 2016 року відповідачем споживалась електрична енергія та оплачувалась її вартість.

З матеріалів справи вбачається, що за січень-березень 2016 року відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію двічі за рахунок того, що такі сплати здійснено відповідачем окремо на виконання рішення суду від 02.08.2016 р. у справі № 908/1409/16 та самостійно в добровільному порядку за актами приймання-передачі та платіжними документами, виставленими відповідачу по березень 2016 року, в результаті чого відбулася переплата. Отже, позивач правомірно, керуючись пунктом 6.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 р. № 910), зарахував 963,02 грн. в рахунок сплати за червень 2016 року, в результаті чого залишок заборгованості за червень 2016 року складає 2567,85 грн. та за серпень 2016 року - 3765,97 грн.

Згідно пункту 6.5 Правил користування електричною енергією у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідач договірні зобовязання щодо повної та своєчасної оплати отриманої електричної енергії у червні 2016 р. та серпні 2016 р. не здійснив, частково сплатив заборгованість у сумі 963,02 грн., внаслідок чого заборгованість складає 6333,82 грн.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 6333,82 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Нормами ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», пунктом 1.3 ПКЕЕ користування електричною енергією, встановлено, що споживання електричної енергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати отриманої електричної енергії на суму 6333,82 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав, викладені в позові обставини визнав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству.

Визнання позову відповідачем відповідає обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у сумі 6333,82 грн. у повному обсязі.

Відповідачем також подано заяву про надання відстрочки виконання рішення до січня 2017 року.

Розглянувши заяву відповідача про надання відстрочки виконання рішення, суд зазначає, що відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості відновлення господарської діяльності відповідача, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем. Позивач проти надання відстрочки заперечив, однак вирішення цього питання залишив на розсуд суду.

Керуючись п. 6 статті 83 ГПК України, враховуючи прохання відповідача, позицію позивача, приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, надані відповідачем матеріали щодо фінансового стану підприємства, судові акти щодо стягнення з відповідача великої суми заборгованості, вчинення відповідачем дій, направлених на часткове погашення боргу, суд визнав можливим відстрочити виконання рішення суду у сумі 6333,82 грн. по 31 січня 2017 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з міського комунального підприємства Основаніє (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-а, ідентифікаційний код 20485152) на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; адреса для листування: 49124, м. Дніпро, вул. Іларіонівська, буд. 6-Б, ідентифікаційний код 40075815) 6333,82 грн. (шість тисяч триста тридцять три грн. 82 коп.) заборгованості за спожиту електричну енергію, відстрочивши виконання рішення по 31 січня 2017 року. Видати наказ.

3.Стягнути з міського комунального підприємства Основаніє (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-а, ідентифікаційний код 20485152) на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; адреса для листування: 49124, м. Дніпро, вул. Іларіонівська, буд. 6-Б, ідентифікаційний код 40075815) 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 21 грудня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець