Ухвала суду № 63655826, 19.12.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 грудня 2016 року Справа № 910/10595/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Євсікова О.О.,

Плюшка І.А.

перевіривши касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016

та на рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2016

у справі № 910/10595/16

за позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

до Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної казначейської служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного концерну "Укроборонпром"

за участю Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України

про визнання договору від 06.12.2012 № 41 недійсним

ВСТАНОВИВ:

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 у справі № 910/10595/16.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази надсилання її копії іншій стороні у справі.

Скаржником не дотримано вказаних вимог, оскільки до матеріалів касаційної скарги не додано доказів надсилання її копії стороні у справі, а саме Військовій прокуратурі Запорізького гарнізону Південного регіону України.

Пунктом 61 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом (п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 03.06.2016, в якій просить визнати недійсним договір від 06.12.2012 № 41, тобто позивач звернувся до господарського суду з немайновою вимогою.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставкою судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено: 1 розмір мінімальної заробітної плати (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 378,00 грн.

Отже, за подання касаційної скарги, скаржник повинен був сплатити судовий збір як за одну немайнову вимогу у розмірі 1 653,60 грн.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору, проте наявне клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування наведеного клопотання скаржник посилається на те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є центральним органом виконавчої влади та повністю утримується за рахунок державного бюджету на підставі відповідного кошторису.

На підтвердження викладених обставин позивачем до касаційної скарги додано довідку від 03.11.2016 № 2101-04/35245-24 про те, що залишок невикористаних розподілених асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за КПКВК 1201010 "Керівництво та управління у сфері економічного розвитку і торгівлі" КЕКВ 2800 "Інші видатки", виділених для оплати судових зборів, станом на 01.11.2016 становить 61 048,80 грн.

Отже, як вбачається з довідки від 03.11.2016 № 2101-04/35245-24 у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України достатньо коштів для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.

Крім того, в абзаці 3 п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення (відстрочення) від такої сплати.

Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення (розстрочення) сплати судового збору призведе до порушення вказаного конституційного принципу, а саме щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є неприпустимим.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене та керуючись п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відхилити.

Касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 у справі № 910/10595/16 повернути Міністерству економічного розвитку і торгівлі України .

Головуючий суддя: В. Картере Судді: О. Євсіков І. Плюшко