Ухвала суду № 63655538, 14.12.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 грудня 2016 року Справа № 904/5258/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Євсікова О.О.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна"на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі№ 904/5258/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна" (третя особа-1); 2. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-3" (третя особа-2); 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" (третя особа-3)прозвернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна" касаційна скарга на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 904/5258/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

У силу ч. 1 ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, отже строк на касаційне оскарження постанови апеляційної інстанції відраховується саме з дати її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Оскаржувана ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду прийнята 22.08.2016, а отже, днем закінчення строку для подання касаційної скарги на вказану ухвалу є 12.09.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 109 ГПК України касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна" звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 904/5258/15, як вбачається зі штампу Дніпропетровського апеляційного господарського суду - 25.11.2016.

Таким чином, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна" подано із значним пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 110 ГПК України для подання касаційної скарги.

Скаржником подана заява про поновлення строку на подання касаційної скарги.

Відповідно до ст. 53 ГПК України Вищий господарський суд України може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

При цьому, виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Таким чином, відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку, скаржник посилається на те, про існування оскаржуваної ухвали він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 09.11.2016.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, згідно з відміткою Дніпропетровського апеляційного господарського суду на зворотній стороні оригіналу оскаржуваної ухвали від 22.08.2016, який міститься у матеріалах справи, копії ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у даній справі були надіслані сторонам 23.08.2016.

Враховуючи викладене, скаржником не наведено поважних причин пропуску строку для подання касаційної скарги, які мали б об'єктивний характер та свідчили б про існування дійсних перешкод для своєчасного подання касаційної скарги.

Отже, можливість вчасного подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна" касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 904/5258/15 залежала від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання, а тому згідно з приписами ст. 53 ГПК України скаржнику слід відмовити у відновленні пропущеного строку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 904/5258/15 підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 110, 111, п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна" у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 904/5258/15.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Весна" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 904/5258/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков