Постанова № 63654030, 05.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2016 року 810/2972/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., за участю секретаря судового засідання Васковець М.С., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської районної державної адміністрації Київської області в особі голови адміністрації ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі і зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Васильківської районної державної адміністрації Київської області в особі голови адміністрації ОСОБА_2 в якому просить: - визнати неправомірним та скасування розпорядження від 23 серпня 2016 року №261-К про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації Київської області; - зобовязати Васильківську районну державну адміністрацію Київської області виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.08.2016 по день поновлення на посаді а саме 05.12.2016 в розмірі 15952,69 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що головою Васильківської районної державної адміністрації при звільненні її з посади начальника служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації за власним бажанням були грубо порушені вимоги чинного трудового законодавства. Зазначає, що заява про звільнення за власним бажанням була написана після того, як до позивача неправомірно безпідставно було застосовано заходи дисциплінарного стягнення, дві догани. Також зазначає, що після закінчення 14-денного строку від дня подання позивачем заяви про звільнення, її звільнено не було, разом з тим, задоволено заяву та надано соціальну відпустку на 10 днів.

Представник позивача 05.12.2016 подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що розпорядження голови Васильківської районної державної адміністрації від 23.08.2016 №261-К «Про звільнення ОСОБА_1В.» видане в межах чинного законодавства. Зазначає, що ч.2 ст.38 КЗпП не поширюється на випадки розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника. Зі змісту заяви позивача про звільнення її із займаної посади від 25.03.2016 випливає, що її заява зумовлена неможливістю продовжувати роботи, а тому відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України, строк попередження про звільнення в даному випадку не застосовується. Крім того, факт не можливості продовжувати роботи також підтверджується довідкою МСЕК до Акта огляду медико-соціальною комісію.

За таких підстав, враховуючи ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 10.06.2015 №139-К ОСОБА_1 призначено на посаду начальника служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника як таку, що успішно пройшла стажування, з 10 червня 2015 року з оплатою згідно штатним розписом.

25 березня 2016 року позивач подав на ім'я голови Васильківської районної державної адміністрації заяву, в якій просила звільнити її з займаної посади, у звязку з тим, що їй були надані дві догани під час перебування її на лікарняному, та в звязку з тим, що Васильківська районна державна адміністрація не вживає відповідних заходів щодо скасування неправомірно наданих доган. Крім того, зазначила також, що з боку керівництва постійно створюються умови для неможливості працювати для здійснення соціально правового захисту дітей Васильківського району.

Згідно резолюції голови Васильківської районної державної адміністрації ОСОБА_2 заяву позивача передано до сектора кадрової роботи для підготовки документів на погодження звільнення.

Київською обласною державною адміністрацією 20.04.2016 №11-22/12060 голові Васильківської районної державної адміністрації надано лист в якому погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби у справах дітей та сімї Васильківської районної державної адміністрації.

Даний лист в Васильківській районній державній адміністрації зареєстрований за вх.№950/6-14 від 20.04.2016.

07 квітня 2016 року позивачем голові Васильківської районної державної адміністрації подано заяву про надання додаткової соціальної відпустки за 2016 рік терміном 10 к.д. з 13 квітня 2016 року, як матері, що виховує трьох дітей. Дана заява зареєстрована за вх. №56 від 07.04.2016.

Розпорядженням голови Васильківської районної державної адміністрації від 12.04.2016 №103-К позивачу надано відпустку за 2016 рік терміном 10 календарних днів з 13 квітня по 22 квітня 2016. Підстава: заява ОСОБА_1 від 07.04.2016 №56.

Також 12 квітня 2016 року позивачем на ім'я голови Васильківської районної державної адміністрації подано заяву, в якій позивач зазначає про те, що заминуванням двотижневого терміну з подачі її заяви про звільнення з займаної посади і вона продовжує виконувати свої посадові обовязки станом на 12.04.2016, тому доводить до відома, що відповідно до ч.2 ст. 38 КЗпП, звільнити її з займаної посади за поданою ранішою заявою не є правомірним.

23 серпня 2016 року Розпорядженням голови Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 261-К ОСОБА_1 звільнено з посади начальника служби у справах дітей та сімї Васильківської районної державної адміністрації за власним бажанням. Підставою для винесення даного розпорядження стала заява ОСОБА_1 від 25.03.2016 №46, погодження Київської обласної державної адміністрації від 20.04.2016 №11-22/12060.

Позивач копію розпорядження про звільнення з посади, а також трудову книжку отримала 26.08.2016.

Відповідно до висновку у довідці МСЕК АВ 0198527 до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_1 може працювати в створених умовах, інтелектуальні види правці з легким психоемоційним навантаженням.

На підтвердження перебування позивача на лікарняному, до суду надано листи не працездатності ОСОБА_1 (а.с. 16-19).

Розпорядженнями голови Васильківської районної державної адміністрації від 11.01.2016 за №06-К та №07-К позивачу оголошено дві догани.

Відповідно до довідки Васильківської районної державної адміністрації від 03.10.2016 №77/13-33, середня заробітна плата ОСОБА_1 становить 4480 грн., середньоденна заробітна плата 218,53 грн.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовані Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Статтею 5 Закону України «Про державну службу» встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про державну службу», а в частині, що ним не врегульовані - норми законодавства про працю.

Відповідно до статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

Положеннями статті 86 Закону України «Про державну службу» передбачено, щодержавний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.

Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника врегульовано статтею 38 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (частина 3 статті 38 Кодексу законів про працю України).

Отже, виходячи з положень статті 86 Закону України «Про державну службу» у взаємозв'язку з положеннями статті 38 Кодексу законів про працю України, державний службовець має право в будь-який момент звільнитись зі служби, письмово попередивши про це суб'єкта, який його призначив на посаду, не пізніше ніж за чотирнадцять календарних днів до дня звільнення.

За наявності поважних причин, які не дають можливості продовжувати службу, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строки, про які він просить. За відсутністю таких причин суб'єкт призначення та державний службовець вправі домовитися про будь-який строк звільнення в межах двотижневого строку з дня подачі заяви, у тому числі про звільнення у день подачі заяви про звільнення за власним бажанням.

При цьому сама по собі згода суб'єкта призначення звільнити державного службовця з дати, вказаної ним у заяві про звільнення за власним бажанням, не тягне правових наслідків у вигляді зміни підстави звільнення, що передбачена статтею 38 Кодексу законів про працю України, на підставу, передбачену пунктом 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, тобто за угодою сторін.

Звільнення державного службовця зі служби до закінчення двотижневого строку, якщо державний службовець прямо про це не просить, не допускається.

Не допускається звільнення державного службовця зі служби і у випадку, коли після закінчення строку попередження про звільнення або терміну, зазначеного у заяві про звільнення за власним бажанням, державний службовець не залишив місця служби (роботи) і не вимагає припинення трудових відносин.

Крім того, оскільки звільнення у порядку, передбаченому статтею 38 Кодексу законів про працю України, є фактом одностороннього волевиявлення особи, працівник, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, у будь-який момент до закінчення двотижневого строку з моменту подачі заяви може відкликати раніше подану заяву, і звільнення у такому випадку не проводиться, за умови, що на місце такого працівника не запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 (зі змінами та доповненнями) (пункти 8, 12).

Матеріалами справи підтверджується, що про звільнення позивач повідомив голову Васильківської районної державної адміністрації 25.03.2016.

Судом встановлено, що згідно з розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 12.04.2016 №103-К позивачу була надана відпустка за 2016 рік терміном 10 календарних днів з 13 квітня по 22 квітня 2016.

Цей же день, 12 квітня 2016 року позивачем на ім'я голови Васильківської районної державної адміністрації подано заяву, в якій позивач зазначає про те, що заминуванням двотижневого терміну з подачі її заяви про звільнення з займаної посади і вона продовжує виконувати свої посадові обовязки станом на 12.04.2016, тому доводить до відома, що відповідно до ч.2 ст. 38 КЗпП, звільнити її з займаної посади за поданою ранішою заявою не є правомірним.

Незважаючи на викладене, розпорядженням голови Васильківської районної державної адміністрації від 23.08.2016 № 261-К ОСОБА_1 звільнено з посади начальника служби у справах дітей та сімї Васильківської районної державної адміністрації з 23.08.2016 за власним бажанням.

Суд зазначає, що статтею 38 Кодексу законів про працю України працівникові надається безумовне право на відмову від раніше поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням протягом двотижневого строку і власник або уповноважений ним орган не має права звільняти таку особу до закінчення строку попередження окрім випадків, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу.

Аналогічний порядок звільнення поширюється і на випадки, коли працівник у заяві просить звільнити його з конкретної дати, і власник або уповноважений ним орган погодився задовольнити таке прохання. У такому випадку звільнення до дати, вказаної у заяві про звільнення, не допускається, а до терміну, вказаного у заяві особа може відкликати свою заяву про звільнення.

Крім того суд зазначає, що відповідач, звільняючи позивача, не врахував застережень, встановлених частиною 2 статті 38 Кодексу законів про працю України, про неможливість звільнення працівника, який після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору.

За цих обставин суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, а тому розпорядження Васильківської районної державної адміністрації від 23.08.2016 №261-К є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді начальника служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Васильківської РДА від 03.10.2016 №77/13-33середня сума заробітної плати позивача становить 4480 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 218,53 грн..

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 73 дні та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - 23.08.2016 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 05.12.2016.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 73 дні, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 15952,69 грн. (218,53 х 73).

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача відповідач під час розгляду справи не надав.

На основі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 23.08.2016 на посаді начальника служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації та в частині стягнення з Васильківської районної державної адміністрації суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі місячного окладу допустити до негайного виконання.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, за відсутності в матеріалах справи доказів понесення ним інших витрат, судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 23.08.2016 №261-К про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби у справах дітей та сімї Васильківської районної державної адміністрації Київської області.

3. Поновити ОСОБА_1 з посади начальника служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації Київської області з 23.08.2016.

4. Стягнути з Васильківської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі місячного окладу без урахування обов'язкових податків та зборів.

5. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 з посади начальника служби у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації Київської області з 23.08.2016.

6. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Васильківської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі місячного окладу без урахування обов'язкових податків та зборів.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.