Ухвала суду № 63653949, 23.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. Київ К/800/52187/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Свеський насосний завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015

у справі № 818/2723/15 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Свеський насосний завод»

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської ОДПІ від 24.07.2015 № 0000452202.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за січень 2015 року від'ємного значення суми ПДВ на 272666,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2015 № 0000452202, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.06.2015 № 260/18-17-22-0005/05785454. Згідно з актом товариство порушило норми пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.6. 201.7. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит за листопад, грудень 2014 року, січень 2015 року на 272666,00 грн. за операціями з поставки від ДП «Техноскрап» товару (латунь), від ТОВ «Спецбуд-модернізація» підрядних послуг, від ТОВ «Тенза Трейд Юніон» юридичних послуг, які не мали реального характеру, у результаті чого завищено залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 декларації з ПДВ за січень 2015 року) на 176698,00 грн. та від'ємного значення різниці суми податкових зобов'язань та суми податкового кредиту (рядок 19 декларації з ПДВ за січень 2015 року) на 95968,00 грн.

Висновки про відсутність реального характеру господарських операцій із поставки позивачу від ДП «Техноскрап» товару, від ТОВ «Спецбуд-модернізація» підрядних послуг, ТОВ «Тенза Трейд Юніон» юридичних послуг обґрунтовано посиланням на відсутність цих постачальників за своїм місцезнаходженням; відсутністю поставки ДП «Техноскрап» товару (латунь), який був предметом поставки позивачу з огляду на нетиповий вид діяльності для контрагентів по ланцюгу поставки; відсутність матеріальних та трудових ресурсів у ТОВ «Спецбуд-модернізація», необхідних для поставки підрядних послуг; не підтвердження факту надання юридичних послуг від ТОВ «Тенза Трейд Юніон».

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ДП «Техноскрап» товару (латунь), від ТОВ «Спецбуд-модернізація» підрядних послуг, від ТОВ «Тенза Трейд Юніон» юридичних послуг від імені цих постачальників виписані податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит у податкових деклараціях із ПДВ за вищевказані податкові звітні періоди, які у подальшому приймали участь у визначенні від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24) та від'ємного значення різниці податкового зобов'язання та податкового кредиту (рядок 19) декларації з ПДВ за січень 2015 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з реального характеру поставки позивачу від ДП «Техноскрап», ТОВ «Спецбуд-модернізація», ТОВ «Тенза Трейд Юніон» товару та послуг, зробивши такий висновок на підставі оцінки наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку (видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, подорожній лист вантажного автомобіля, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання-передачі виконаних (наданих) послуг, платіжних доручень).

Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, прийшов до висновку про відсутність реального характеру поставки позивачу від цих постачальників товару та послуг. До таких висновків апеляційний суд прийшов, встановивши у судовому процесі, що документи, складені з посиланням на поставку позивачу від ДП «Техноскрап» товару, свідчать, що цей постачальник знаходився у м. Донецьк, при цьому документи щодо транспортування підтверджують доставку з м. Шостка до смт. Свеса у Сумській області, а доказів транспортування цього товару з м. Донецька у Сумську область відсутні. Апеляційний суд при оцінці документів, виписаних для оформлення господарських операцій між позивачем і ДТ «Техноскрап», цілком слушно взяв до уваги, що дати їх складення припадають на листопад - грудень 2014 року (зокрема, податкова накладна № 8 від 05.11.2014, видаткова накладна № ТС 14114-4 від 11.11.2014, платіжне доручення № 1881 від 05.11.2014), тоді як в зазначений період часу м. Донецьк знаходилося в зоні проведення антитерористичної операції, ДП «Техноскрап» не перереєструвалося у зв'язку із зміною місцезнаходження. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято до уваги, що у ТОВ «Спецбуд-модернізація» відсутні матеріальні та трудові ресурси, необхідні для поставки підрядних послуг, відсутність доказів відрядження його працівників з м. Києва до смт Свеса, їх прибуття, перебування на території позивача; відсутність доказів транспортування та зберігання будівельних матеріалів та обладнання, необхідного при здійсненні підрядних послуг.

Також суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у ціні юридичних послуг від ТОВ «Тенза Трейд Юніон» з огляду на відсутність документів, які б підтверджували фактичну поставку цих послуг та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача, деталізували надані послуги, зокрема, звітів виконавців, які б містили інформацію щодо змісту наданих послуг, калькуляції витрат, часу на їх виконання, звітів щодо впровадження результатів послуг.

З врахуванням цих обставин оцінка судом апеляційної інстанції наданих позивачем документів як таких, що не є достатніми для підтвердження реальності поставки позивачу від ДП «Техноскрап», ТОВ «Спецбуд-модернізація», ТОВ «Тенза Трейд Юніон» товарів та послуг та правомірності формування на їх підставі податкового кредиту, відповідає нормам ст. 86 КАС України

За змістом норм пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 ПК один лише факт наявності податкової накладної не може бути беззаперечним підтвердженням правомірності декларування платником ПДВ податкового кредиту, оскільки поряд з наявністю цього документу юридичне значення має те, що податкова накладна повинна бути виписана за наслідками фактичного виконання поставки товарів (послуг) тією особою, яка реально здійснювала поставку і яка зареєстрована платником ПДВ.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності. У зв'язку з цим первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Свеський насосний завод» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко