Ухвала суду № 63653870, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2016 р. м. Київ К/800/41230/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013

у справі № 2а/0470/5817/11 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «КІТ-97»

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську від 06.05.2011 № 0001082301/17270 у частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 252981,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 63245,50 грн.; № 0001092301/17271 у частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 85001,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21250, 00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську від 06.05.2011 № 0001082301/17270; № 0001092301/17271.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення останнім норм матеріального та процесуального права, та залишити позовну заяву без розгляду.

Позивач не реалізував право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22.04.2011 № 2428/32/23-206/36071851. Згідно з цим актом товариство порушило норми підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пунктів 5.1. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 4.5.1 пункту 4.5 ст.4, підпункту 7.4.4. пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): 1) занизив валовий доход на загальну суму 588387,00 грн. у податковому обліку за ІІІ, ІV квартали 2010 року, а саме: на 80141,00 грн. за ІІІ квартал 2010 року внаслідок заниження приросту балансової вартості запасів; на 508246,00 грн. - не включив до суми валового доходу кредиторську заборгованість перед ПП «Альта Віста», яке припинено; 2) завищив суму валових витрат на 425003,00 грн. за І та ІV квартали 2010 року, а саме: на 1465,00 грн. за І квартал 2010 року, що відповідає сумі збитків, отриманих внаслідок реалізації товарів за ціною, нижче ціни придбання, що не відповідає цілям господарської діяльності; на 508246,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 84708,00 грн), що відповідає вартості безоплатно отриманих товарів від ПП «Альта Віста», яке припинено; 3) завищив податковий кредит на загальну суму 85001,00 грн. у податковому обліку за січень, грудень 2010 року, в тому числі: 293,00 грн. - ПДВ у складі вартості збитків, отриманих при реалізації товарів за ціною, нижче ціни придбання; 84708,00 грн. - ПДВ у складі ціни безоплатно отриманих товарів від ПП «Альта Віста».

У результаті цих порушень позивачем, за висновками ДПІ, занижено податок на прибуток на 253347,00 грн. у податковому обліку за І квартал, 3-и квартали 2010 року, ІV квартал 2010 року та ПДВ на 85001,00 грн. у податковому обліку за січень, грудень 2010 року.

За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.05.2011: № 0001082301/17270 - збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 259947,00 грн. за основним платежем та на 63337,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); № 0001092301/17271 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 85001,00 грн. за основним платежем та на 21250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що станом на 31.12.2010 в бухгалтерському обліку позивача рахувалась кредиторська заборгованість перед ПП «Альта Віста» за поставлений товар. З огляду на припинення цього кредитора, за висновком контролюючого органу, позивач мав збільшити валові доходи на суму кредиторської заборгованості, а також зменшити валові витрати на вартість отриманих від ПП «Альта Віста» товарів як безоплатно отриманих.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, що стосується врахування у податковому обліку позивача непогашеної заборгованості перед ПП «Альта Віста», суди попередніх інстанцій виходили з того, що ДПІ неправомірно зменшено у податковому обліку позивача суму валових витрат на суму цієї заборгованості як на вартість безоплатно отриманих товарів, так само як неправомірно збільшено суму валових доходів на суму цієї кредиторської заборгованості. Цей висновок суду вмотивований тим, що за кредиторською заборгованістю перед ПП «Альта Віста» не сплив строк позовної давності, а отже кредиторська заборгованість не набула значення безповоротної фінансової допомоги.

З таким висновком судів попередніх інстанцій можна погодитись лише частково.

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) безповоротна фінансова допомога - це сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;.

Безнадійна заборгованість - заборгованість фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності) (пункт 1.25 цієї статті).

За визначенням пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Абзацом 2 підпункту 4.1.6 цього пункту передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

За змістом вказаних норм платник податку зобов`язаний збільшити валові доходи на суму кредиторської заборгованості у тому податковому періоді, в якому така кредиторська заборгованість стає безнадійною, а отже набуває ознак безповоротної фінансової допомоги. Одночасно Закон № 334/94-ВР не містить норм, які б встановлювали обов'язок платника податку за наведених обставин відкоригувати показники податкового обліку у бік зменшення суми валових витрат.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.10.2011 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Оскільки сума грошового зобов'язання з податку на прибуток визначена ДПІ позивачу з кількох підстав, а у справі відсутній розрахунок цієї суми в розрізі кожної із підстав, зробити висновок стосовно суми грошового зобов'язання, яка визначена неправомірно (з підстав зменшення суми валових витрат на суму кредиторської заборгованості перед ПП «Альта Віста» в межах касаційного перегляду справи не можливо (останні відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України не включають в себе, зокрема дослідження доказів, встановлення та визнання доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні).

Не можуть вважатись встановленими також і обставини щодо формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із включенням до їх складу суми збитків разом із ПДВ, отриманих позивачем через реалізацію товарів за цінами, нижчими ціни придбання. Підставою для зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту за цим епізодом було відсутність зв'язку таких збитків із господарською діяльністю. Суди, однак, не оцінили такі доводи контролюючого органу, зробивши висновок про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за цими операціями виключно з мотивів реальності цих господарських операцій, що і не оспорювалось ДПІ, та наявності податкових накладних.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідність витрат платника податків цілям господарської діяльності, їх спрямованість на отримання прибутку, покращення певних показників господарської діяльності є однією з основоположних ознак, які дозволяють врахувати такі витрати в податковому обліку на зменшення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та ПДВ.

Поміж іншим, не дали суди оцінки також і висновкам ДПІ, викладеним в акті перевірки від 22.04.2011 № 2428/32/23-206/36071851, про інші порушенням позивачем норм Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР, які викладені в акті перевірки від 22.04.2011 № 2428/32/23-206/36071851, та з якими ДПІ пов'язує збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, зокрема щодо заниження валових доходів на 80141,00 грн. за ІІІ квартал 2010 року внаслідок заниження приросту балансової вартості запасів; завищення податкового кредиту на 84708,00 грн. внаслідок включення ПДВ в цій сумі до податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ПП «Альта Віста» у складі вартості безоплатно отриманих товарів, за поставкою яких виникла кредиторська заборгованість.

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішень контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток та ПДВ.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до частин 2 та 4 ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо наявності або відсутності з боку позивача порушень норм Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР, які викладені в акті перевірки від 22.04.2011 № 2428/32/23-206/36071851, та з якими ДПІ пов'язує збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області і задовольнити частково, скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін ПідписВ.П. Юрченко