Ухвала суду № 63653585, 22.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року м. Київ К/800/9999/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Херсонської митниці на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональне базове товарно-комерційне підприємство "Кредо" до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №508040001/2015/00003/1 від 14.08.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.11.2015р. скасовано. Прийнято нове рішення яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №508040001/2015/00003/1 від 14.08.2015 року.

На постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року надійшла касаційна скарга Херсонської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.06.2015 року між компанією "AYRA DIS ТІCARET INSAAT VE SAN.LTD. STІ" (Турція) та ТОВ "МБТКП "Кредо" укладено зовнішньоекономічний Контракт № 1/15, предметом якого є поставка партіями сухих будівельних штукатурних гіпсових сумішей, відповідно до погоджених між сторонами замовлень. Пунктом 3 Контракту № 1/15 передбачено, що погоджений асортимент, кількість та ціна вказується в Інвойсі до партії, а згідно пункту 5 - постачання товару здійснюється на умовах CIF - Херсон.

14.08.2015 року TOB "МБТКП "Кредо" подало до Херсонської митниці митну декларацію №508040001/2015/001882 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме: суха будівельна суміш частково зневодненого гіпсу, хімічної формули CаS04 х 0,5Н20 (83-85%), карбонату та гідроксиду кальцію, перліту, з наявністю уповільнювачів твердіння та інших домішок, призначена для штукатурки: ЕКО ELITE GIPS composite SIVA - 1000350 кг. Упакована в поліпропіленові мішки (33345 шт.) по 30 кг, на упаковці маркування: "ELITE GIPS composite SIVA", країна виробник: TR. та суха будівельна суміш частково зневодненого гіпсу, хімічної формули CаS04 х 0,5Н20 (88-90%), карбонату кальцію, з наявністю уповільнювачів твердіння ті інших домішок, призначена для штукатурки: ЕКО ELITE GIPS composite SATEN - 1701000 кг. Упакована в поліпропіленові мішки (68040 шт.) по 25 кг, на упаковці маркування: "ELITE GIPS composite SATEN", країна виробник: TR., визначивши митну вартість товару - 191099 доларів США.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав наступні документи: декларацію митної вартості від 14.08.2015 року; контракт № 1/15 від 17.06.2015 року; коносамент №1 від 12.08.2015 року; Invoice № V003193 від 07.08.2015 року; копію митної декларації країни-відправника № 15411500ЕХ000437 від 10.08.2015 року.

За наслідками розгляду наданих документів посадовою особою підрозділу митного оформлення було повідомлено декларанту про необхідність надання додаткових документів, а саме: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежу здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписок з бухгалтерської документації; ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач не надав додаткові документи, зазначивши, що додаткові документи будуть надані протягом 80 днів з дня випуску товарів у відповідності до ч.8 ст. 55 МК України.

14.08.2015 року Херсонською митницею Державної фіскальної служби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №508040001/2015/00003/1.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №508040001/2015/00003/1 від 14.08.2015 року відповідачем було зазначено, що товариством не надано додаткових документів, витребуваних митницею та вказано, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується на підставі ст. 60 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу: товар № 1 - МД від 15.06.2015 року № 508040001/15/000770 (контракт № 1 від 10.02.2012 року, рахунок-фактура № V003147 від 25.05.2015 року). Рівень митної вартості складає Saten Elite Gips 0,097 USD/кг, Siva Elite Gips 0,072 USD/кг. Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод - неподання всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, наявній у митного органу; другорядні методи, а сама, за ціною договору щодо ідентичних товарів - у зв'язку з відсутністю інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів.

Митним органом застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

В свою чергу, листом від 07.10.2015 року №128 TOB "МБТКП "Кредо" подало до митного органу додаткові документи, а саме: висновок експерта Херсонської філії Одеського науково-дослідного інституту судових досліджень; висновок експерта Херсонської ТВП №Вэ-420; висновок експерта Херсонської ТВП №Вэ-426; висновок спец. лабораторії ДФС № 14200700-1086 від 29.09.2015р.; контракт 1/15 від 17.06.2015р., ліцензійний договір №15/1-15 від 31.07.2015р., довідку постачальника - заводу-виробника; документи на постачання суднової партії; сертифікат відповідності Турецькому стандарту ТSЕ; сертифікат якості SАТЕN; сертифікат якості SIVA; довідку Міністерства Митниці Туреччини; довідку Міністерства Зовнішньої Торгівлі Туреччини; калькуляція вартості СІF-Херсон; звернення до заводу-виробника; комерційну пропозицію; супровідний лист до зразків продукції; технологічну інформацію; коротку виписку; технологічну інформацію виробництва сухих гіпсових сумішей; технічну інформацію SАТЕN; технічну інформацію SIVA; відповідь постачальника-заводу-виробника на запит експерта; фото упаковки; вантажну митну декларацію № 508040001/2015/001882 від 14.08.2015р.; калькуляцію собівартості цін для продажу в Україні нових турецьких гіпсових сумішей ЕКО ELITE GIPS composite; прайс-лист на продукцію що імпортується з Туреччини для продажу в Україні; накладну № 7234 від 06.08.2015р.; накладну № 8128 від 29.08.2015р.; накладну №7564 від 20.08.2015р.; накладну № 7254 від 07.08.2015р.; накладну № 7233 від 06.08.2015р.; свідоцтво на ТМ «Старый Хоттабыч»; свідоцтво на ТМ «ELITE GIPS»; пакет документів торгових марок (обґрунтування); інвойс від 07 серпня 2015 року; декларацію країни відправлення від 10.08.2015 року №15411500ЕХ000437.

Зазначені документи були розглянуті Херсонською митницею ДФС та листом без номеру та дати (а.с.96-99) було повідомлено, що у зв'язку з наявними розбіжностями в додатково наданих документах, неподанням документів згідно із переліком та відсутністю документального підтвердження включення всіх складових митної вартості, відповідно до вимог ч. 9 ст. 55 МКУ митний орган дійшов висновку про неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості товару.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Митницею дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, а прийняті Митницею рішенні є законними та обґрунтованими.

Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було обґрунтовано свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості. Митний орган посилався лише на розбіжності в наданих документах, не вказуючи в чому полягають виявлені розбіжності, не вказуючи які саме складові митної вартості товару не підтверджені. Тобто митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

В свою чергу, з аналізу вищенаведених вимог законодавства слід дійти висновку, що митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч діючому законодавству, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, оскільки імпортований товар за митною декларацією №508040001/2015/001881 від 14.08.2015 року був спеціально виготовлений по більш дешевій технології та відрізняється якісними характеристиками, ніж товар, що був ввезений відповідно митної декларації №508040001/2015/000770 від 15.06.2015 року, а тому ці товари не є подібними (аналогічними) товарами у розумінні ст. 60 МК України

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом апеляційної інстанції подані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які чітко підтверджують ціну товарів, що підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Херсонської митниці відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: