Ухвала суду № 63653561, 22.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року м. Київ К/800/30793/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016р. у справі № 722/1112/16-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області, в якому просила визнати дії протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2016 року Управлінням Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області прийнято рішення про відмову в призначенні їй пенсії за вислугу років, оскільки її спеціальний стаж становить 23 роки 2 місяці 14 днів. Період її роботи в колгоспі «Кулішівський» з 1990 року по 1998 рік, протиправно зараховано за фактичною тривалістю, а не рік за рік, оскільки відсутні протоколи рішення правління колгоспу про те, що позивач не виконувала встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві з поважних причин.

Постановою Сокирянському районі Чернівецької області від 14 червня 2016 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області №516/10 від 25.01.2016 року про відмову ОСОБА_4 у призначенні пенсії за вислугу років. Скасовано рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 1 від 22.03.2016 року про відмову ОСОБА_4 у призначенні пенсії за вислугу років. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області зарахувати ОСОБА_4 до спеціального стажу роботи, який дає право для призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 16.01.1990 року по 02.07.1998 року на посаді вихователя дитячого садка. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області призначити ОСОБА_4 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня подання нею заяви про призначення пенсії, а саме з 06.01.2016 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно записів у трудовій книжці позивач працювала: - з 13.09.1983 року по 15.01.1990 року - вихователем дитячого садочку радгоспу ім. XXI з'їзду КПРС; з 16.01.1990 року по 01.07.1998 року - вихователем дитячого садочку, будучи членом колгоспу «Кулішівський»; з 02.07.1998 року по 27.01.2000 року - інспектором відділу кадрів і пенсій, будучи членом колгоспу «Кулішівський»; з 03.10.2002 року по 05.11.2002 року - страховим агентом Сокирянського відділення HACK «Оранта»; з 20.08.2004 року по 22.08.2005 року та з 25.08.2005 року по 05.01.2016 року - вчителем початкових класів в Кулішівській загальноосвітній школі, яка реорганізована у Кулішівський навчально-виховний комплекс.

ОСОБА_4 05.01.2016 року звільнено з посади вчителя початкових класів Кулішівського навчально-виховного комплексу.

У січні 2016 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Управлінням Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області 25.01.2016 року листом № 516/10 повідомлено позивача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного стажу. Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, 22.03.2016 року за результатом розгляду скарги ОСОБА_4 прийнято рішення про відмову останній в призначенні пенсії за вислугу років.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області зарахувати ОСОБА_4 до спеціального стажу роботи, який дає право для призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 16.01.1990 року по 02.07.1998 року на посаді вихователя дитячого садка, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 період її роботи в колгоспі «Кулішівський» з 1990 року по 1998 рік, не було відпрацьовано встановленого мінімуму трудоднів з поважної причини, а саме систематичним відключенням світла, внаслідок чого приміщення не опалювалося, дитячий садок не працював. При цьому, будь-яких рішень правлінням колгоспу про виключення позивача з членів чи звільнення з роботи у зв'язку з не виробленням встановленого мінімуму трудоднів, не приймалося.

З урахуванням показань свідків ОСОБА_5 судом першої інстанції встановлено, що протоколи рішень правління колгоспу «Кулішівський» або загальних зборів колгоспників, або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини як щодо позивача, так і щодо інших членів колгоспу, відсутні. Рішення про зарахування невиробленого мінімуму трудоднів правлінням колгоспу не приймалося.

Суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причини не вироблення ОСОБА_4 встановленого мінімуму трудоднів, за період її роботи в колгоспі «Кулішівський» з 1990 року по 1998 рік та зарахування відповідного стажу роботи позивача для призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень ч. 1 ст. 56 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка. Якщо колгоспник не виробив обов'язкового мінімуму трудової участі у громадському господарстві з причин, які правління чи загальні збори колгоспників визнали поважними, адміністрація колгоспу має внести відповідні записи у трудову книжку. Якщо немає рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників, або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини (у тому числі у зв'язку з народженням дитини) обчислення страхового стажу потрібно проводити за фактичною тривалістю відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців. При цьому особи, які народились по 30.06.1966 року, право на призначення пенсії за вислугу років мають після досягнення віку 50 років та за умови наявності необхідної вислуги років. Право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, які набули спеціального стажу станом на 01.04.2015 року - не менше ніж 25 років або станом на 01.01.2016 року - не менше, ніж 25 років 6 місяців.

Постановою Кабінету міністрів України № 909 від 04.11.1993 року «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають право громадяни, які працювали зокрема вихователями у дошкільних навчальних закладах.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховують роботу, яку виконували на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру та тривалості роботи і тривалості перерв. При цьому під час обчислення стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин установленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховують час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка. Якщо колгоспник не виробив обов'язкового мінімуму трудової участі у громадському господарстві з причин, які правління чи загальні збори колгоспників визнали поважними, адміністрація колгоспу має внести відповідні записи у трудову книжку. Якщо немає рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників, або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини (у тому числі у зв'язку з народженням дитини) обчислення страхового стажу потрібно проводити за фактичною тривалістю відповідно до статті 56 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_4 остання з 16.01.1990 року по 01.07.1998 року працювала вихователем дитячого садочку, будучи членом колгоспу «Кулішівський». Даний період роботи відповідачем не зарахований до спеціального трудового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, з посиланням на ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На думку відповідача, обчислення страхового стажу у вказаному періоді потрібно проводити за фактичною кількістю днів, відпрацьованих позивачем.

Відповідно до довідки Сокирянського районного трудового архіву від 27.01.2015 року №109/1-30 ОСОБА_4 за час роботи в колгоспі з січня 1990 року по червень 1998 року повністю виконала встановлений мінімум трудової участі лише в 1992 році. При встановленому мінімумі трудової участі 300 трудоднів, ОСОБА_4 відпрацювала в 1990 році - 277; в 1991 році - 292; в 1993 році - 292; в 1994 році - 238; в 1995 році - 196; при встановленому мінімумі трудової участі 250 трудоднів, ОСОБА_4 відпрацювала в 1996 році - 89 трудоднів; в 1997 році - 4.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм та з урахуванням матеріалів справи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач провів обґрунтований та вірний розрахунок стажу позивача та обґрунтовано відмовив позивачу у призначенні пенсії згідно пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні справи апеляційним судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: