Ухвала суду № 63653555, 22.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року м. Київ К/800/36899/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2015р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015р. у справі № 810/1843/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації від 25.11.2014 року № 125130005/2014/00208 та рішення про коригування митної вартості товару від 25.11.2014 року № 125130005/2014/610111/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2015р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року змінено в її резолютивній частині. Викладено другий та третій абзаци в наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби в особі структурного підрозділу Митний пост «Святошин» від 25.11.2014 року № 125130005/2014/610111/2 про коригування митної вартості товару. «Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Державної фіскальної служби в особі структурного підрозділу Митний пост «Святошин» в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.11.2014 року № 125130005/2014/00208». В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції щодо застосування норм матеріального права та задоволення позовних вимог, проте змінив резолютивну частину рішення у зв'язку з помилковим застосуванням норм процесуального права.

На постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2015р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015р. надійшла касаційна скарга Київської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2013 між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (Постачальник) та ТОВ «Дельта-2010» (Дистрибютор) був укладений контракт №G-D/2013-0627, відповідно до якого Постачальник продає, а дистрибютор купує шини (вантажні та легковантажні з радіальною конструкцією каркасу) на умовах поставки CIF, відповідно до Incoterms 2010. Відповідно до п. 9 контракту ціна періодично погоджується між сторонами, після чого постачальник готує проформу інвойс, яка письмово підтверджується вистриб'ютором. Згідно із п. 10 контракту загальна вартість контракту орієнтовно складає 35 000 000,00 доларів США. Пунктом 11 контракту передбачено, що вистриб'ютор зобов'язаний сплатити постачальнику 100% передоплати від загальної вартості кожної партії товару, як вказано в рахунку, виставленому на кожну партію товару.

У листопаді 2014 року з метою митного оформлення товару (шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів в кількості 182 шт.), імпортованого позивачем на підставі контракту №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, ТОВ «Дельта-2010» до Київської митниці була подана митна декларація №125130005/2014/549398 від 25.11.2014р.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД №125130005/2014/549398: - картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17.03.2014р.; - міжнародну автомобільну накладну СMR №499 від 24.11.2014р.; - коносамент NJJY368294 від 14.10.2014р.; - платіжне доручення в іноземній валюті №381 від 20.10.2014р.; - прайс-лист виробника Б/Н від 20.10.2014, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП); - рахунок-фактура (інвойс) GT1404977C від 26.09.2014р.; - пакувальний лист б/н від 26.09.2014р.; - контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27.06.2013р.; - сертифікат відповідності UA1.009.0005493-14 від 30.01.2014р.; - інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 14.10.2014р.; - сертифікат про проходження товару форми A G143400900990332 від 13.10.2014р.; - митна декларація країни відправлення 330120140000020088 від 11.10.2014р.;

25.11.2014 відповідачем було направлено позивачу електронне повідомлення про необхідність надання протягом 10 календарних днів наступних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: - виписка з бухгалтерської документації; - копія митної декларації країни відправлення (з перекладом); - висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника.

З пояснень представника відповідача вбачається, що певні документи позивачем надані не були (виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, належні прайс-листи виробника), а надані на вимогу митниці додаткові документи також не підтвердили заявлену митну вартість товару.

У зв'язку з вищезазначеним Київською митницею в особі структурного підрозділу Митний пост «Святошин» було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2014 №125130005/2014/610111/2, яким скориговано митну вартість імпортованого товару на рівні 233,3980 доларів США за одиницю товару, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом. Крім того, Київською митницею ДФС в особі структурного підрозділу Митний пост «Святошин» сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю від 25.11.2014 №125130005/2014/00208.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при розмитненні товару був наданий рахунок-фактура (інвойс) GT1404977C від 26.09.2014, який в достатній мірі підтверджує фактичну вартість партії товару, а лише посилання відповідача на положення контракту щодо підтвердження ціни товару саме проформою інвойсом, свідчить про формальний підхід митного органу до аналізу наданих декларантом документів, без дослідження їх змісту. Більш того, в самому ж контракті сторони передбачили, що будь-яке порушення постачальником умов будь-якої проформи інвойсу не надає дистрибютору право вважати даний договір розірваним (п.8), а 100% передоплата здійснюється дистрибютором саме на підставі відповідного рахунку (інвойсу), виставленого на кожну окрему партію товару (п. 11).

Також, твердження відповідача про необхідність надання позивачем документів на підтвердження транспортних та страхових витрат не відповідають договірним умовам поставки товару за правилами CIF Інкотермс 2010, відповідно до яких такі витрати несе постачальник та включає їх у вартість товару.

Безпідставними є посилання митного органу, що обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей виникли у нього у зв'язку з тим, що в прайс-листі виробника товару від 20.10.2014 № б/н та митній декларації країни відправлення від 13.09.2014 №350120140014834087 зазначено, що товар поставляється на умовах FOB (за якими витрати по страхуванню та транспортуванню товару покладаються на покупця), оскільки договірними умовами передбачена поставка товару саме за правилами CIF, а позивач не може нести відповідальність за відображення його постачальником у виписаних ним документах інформації, яка відрізняється від закріплених в договорі умов.

Отже, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.

Проте, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було обґрунтовано свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості. Митний орган посилався лише на розбіжності в наданих документах, не вказуючи в чому полягають виявлені розбіжності, не вказуючи які саме складові митної вартості товару не підтверджені. Тобто митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

В свою чергу, з аналізу вищенаведених вимог законодавства слід дійти висновку, що митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні усунути сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч діючому законодавству, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської митниці відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: