Ухвала суду № 63653285, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ К/800/13051/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - начальник ГУ МВС України в Харківській області Дмітрієв А.А. про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - начальник ГУ МВС України в Харківській області Дмітрієв А.А. про зобов'язання відповідача скласти акт за формою Н-1 за фактом нещасного випадку, який трапився 11.10.2008р. з позивачем при виконанні службових обов'язків на службі в БМОН "Беркут" ГУ МВС України в Харківській області; зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області надати позивачу складений акт за формою Н-5 згідно його заяви від 23.01.2015р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2016р. позов задоволено: зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області скласти та надати позивачу акт за формою Н-1 за фактом нещасного випадку, який трапився 11.10.2008р. з позивачем при виконанні службових обов'язків на службі в БМОН "Беркут" ГУ МВС України в Харківській області; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області надати позивачу складений акт за формою Н-5 згідно його заяви від 23.01.2015р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016р. рішення першої інстанції скасовано, а позов залишено без розгляду на підставі ст.ст.99,100,155 КАС України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді інженера спеціальної техніки БМОП "Беркут" ГУ МВС України в Харківській області.

У зв'язку з інцидентом, що стався 11.10.2008р. між ОСОБА_4 та іншим працівником органу внутрішніх справ - старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6, позивач отримав тілесні ушкодження.

Наказами БМОП "Беркут" від 23.10.2008р. №313 та від 04.11.2008р. №330 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 оголошено суворі догани.

23.01.2015р. в зв'язку з проходженням МСЕК з метою отримання відповідної групи інвалідності, а також в подальшому - компенсації у зв'язку з втратою працездатності, позивач звернувся до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Дмитрієва А.А. з заявою про проведення розслідування події, що сталася в 2008 році й внаслідок якої він отримав ушкодження здоров'я (травму голови) та тривалий час перебував на лікуванні в медичних закладах, та складання і надання йому актів за формою Н-5 та Н-1.

Відмовляючи у вчиненні дій, порушених позивачем у заяві, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області виходило з відсутності підстав, визначених Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002р. №1346 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2003р. за №83/7404 (далі - Порядок №1346), з огляду на те, що нещасний випадок не пов'язаний з виконанням ним службових обов'язків (лист №7/п-40 від 23.02.2015р.).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, враховуючи положення пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 3.1, 3.4, 3.5, 3.7, 3.8, 3.11-3.21 Порядку №1346 та ті обставини, що з послужного списку неможливо встановити, чи дійсно наказом БМОП "Беркут" від 04.11.2008р. №330 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за наслідками події, що сталася 11.10.2008р., а матеріали службового розслідування за фактом порушення ОСОБА_4 службової дисципліни й наказ про його покарання знищені (акти про знищення від 02.03.2012р. №112/435 та від 14.11.2013р. №112/2387), прийшов до висновку про наявність у керівництва Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області обов'язку по організації складання актів за формою Н-1 та Н-5 за фактом нещасного випадку, що трапився з ОСОБА_4 в період проходження ним служби.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що про порушення своїх прав позивач дізнався 02.02.2010р. після ознайомлення з послужним списком й, зокрема, наказом БМОП «Беркут» №330 від 04.11.2008р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а отже, звернувшись до суду 23.03.2015р., пропустив встановлений ст.99 КАС України строк, не навівши обставин та причин, які б могли бути визнані судом поважними.

Як встановлено ч.2 ст.5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала; позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

При цьому, сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Водночас, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом й таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015р. у справі №П/800/259/15.

Однак, суд апеляційної інстанції наведене залишив поза увагою; до того ж, свій висновок про пропуск позивачем визначеного ст.99 КАС України строку звернення до суду обмежив лише вказівкою на дату ознайомлення позивача з наказом БМОП «Беркут» №330 від 04.11.2008р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності (02.02.2010р.), вважаючи цю дату початком перебігу цього строку, не навівши, при цьому, будь-яких мотивів, що слугували б підставою для такого висновку з огляду на порушені позивачем у даній справі спірні питання.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про допущення Харківським апеляційним адміністративним судом при постановленні ухвали від 21.04.2016р. порушення норм процесуального права, що, з врахуванням приписів ч.1 ст.227 КАС України, є підставою для її скасування з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду, якому, разом з тим, слід надати й правову оцінку предмету спору за викладеними позивачем вимогами, які обґрунтовуються останнім як порушення відповідачем його особистих немайнових прав, що полягає у відмові в проведенні спеціально створеною комісією розслідування нещасного випадку (зі складанням актів Н-1 та Н-5) за фактом отримання ним під час перебування на службі тілесних ушкоджень (травм) в контексті здійснення відповідачем, у даному випадку, владних управлінських функцій.

Керуючись ст.ст.210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.