Ухвала суду № 63653210, 23.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2016 р. м. Київ К/800/27341/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

при секретарі Корецькому І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013

у справі № 2а-6977/09/1770 Рівненського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів»

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Костопільської МДПІ від 12.10.2009 № 0000162200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2508305,31 грн. згідно з рішенням від 12.10.2009 № 0000162200, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 05.10.2009 № 920/22/30923971, про порушення підприємством норм частини 1 ст.1, частини 1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94-ВР), а саме: порушено терміни проведення розрахунків в іноземній валюті у зв'язку з надходженням на митну територію України товарів, імпортованих на умовах сплати авансових платежів, при виконанні контрактів із ТОВ «Торговий дом «СТЕКЛОМАШ» (Російська Федерація), фірмою «SHAWVIK GLASSTECH PVT. LTD.» (Індія), фірмою «SGCC» (Франція), фірмою «BINDER+Co AG» (Австрія), компанією «F.O.R.T.E SRL» (Італія) на поставку товарів поза межами терміну, встановленого ст. 2 цього Закону; порушено терміни проведення розрахунків в іноземній валюті у зв'язку з надходженням валютної виручки за товари, експортовані при виконанні контрактів із компаніями «Glassland GmbH» (Німеччина), «Kim-Trans Kereskedelmi KFT» (Угорщина), ТОВ «Роспищеснаб» (Російська Федерація», поза межами граничного терміну, встановленого ст. 1 цього Закону.

Так, відповідно до акту перевірки на порушення частини 1 ст. 1 Закону № 185/94-ВР валютна виручка на рахунок позивача від компанії «Glassland GmbH» (Німеччина) в сумі 17,00 євро/197,38 грн. за експортовану продукцію надійшла 10.09.2009, тоді як граничний термін надходження коштів 24.08.2009; валютна виручка від компанії «Kim-Trans Kereskedelmi KFT» (Угорщина) в сумі 75,00євро/796,72 грн. надійшла 10.06.2009, тоді як граничний термін надходження коштів 31.12.2008; валютна виручка від ТОВ «Роспищеснаб» у сумі 80000,00 рос. руб/20921,60 грн. надійшла 17.09.2009, тоді як граничний термін надходження коштів 28.07.2009. На порушення норм частини 1 ст. 2 цього Закону товар від ТОВ «Торговий дом «СТЕКЛОМАШ» (Російська Федерація) за авансовими платежами на суму 1380000,00 грн. не надійшов у законодавчо встановлені терміни, тоді як граничний термін надходження імпортної частини контракту на суму 920000,00 рос. руб - 18.01.2009, а на суму 460000 рос. руб - 14.02.2009; від фірми «SHAWVIK GLASSTECH PVT. LTD.» (Індія) за авансовими платежами у сумі 7476,0 євро/75830,64 грн. товар надійшов 10.08.2009, тоді як граничний термін надходження 14.07.2009; від фірми «SGCC» (Франція) за авансовими платежами у сумі 95250,0 євpo/713965,33 грн. товар не надійшов у законодавчо встановлені терміни, тоді як граничний термін надходження 04.02.2009; від ТОВ «Торговий дом «СТЕКЛОМАШ» (Російська Федерація) за авансовими платежами на загальну суму 14513688,00 рос. руб/ 2984774,83 грн. товар не надійшов у законодавчо встановлені терміни, тоді як граничний термін надходження товару на суму 1993114,30 рос. руб. - 09.12.2008, у сумі 3000000,00 рос. руб - 04.01.2009p, в сумі 683813,7 рос. руб. - 18.01.2009, на суму 1000000,00 рос. руб - 26.01.2009, на суму 1000000,00 рос. руб - 04.02.2009, на суму 175469,99 рос. руб. - 08.02.2009, на суму 3000000,00 рос. руб - 08.02.2009, на суму 1161290,00 рос. руб - 14.02.2009, на суму 1500000,00 рос. руб. - 02.05.2009, на суму 500000,00 рос. руб - 23.05.2009, на суму 500000,00 рос. руб - 24.05.2009; від фірми «BINDER+Co AG» (Австрія) за авансовим платежем на суму 58150,00 евро/435187,27 грн. товар не надійшов у законодавчо встановлені терміни, тоді як граничний термін надходження 10.12.2009.; від компанії «F.O.R.T.E SRL» (Італія) за авансовим платежем у сумі 35400 евро/267506,20 грн. товар не надійшов у законодавчо встановлені терміни, тоді як граничний термін надходження 03.01.2009.

Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону № 185/94-ВР (у редакції Закону України від 31.05.2007 № 1108-V) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з частиною 1 ст. 2 цього Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (частина 1 ст. 4 цього Закону).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками виконання зовнішньоекономічних контрактів, укладених позивачем із ТОВ «Торговий дом «СТЕКЛОМАШ» (Російська Федерація), фірмою «SGCC» (Франція), фірмою «BINDER+Co AG» (Австрія) позивачу на митну територію України надходив товар, за наслідками розмитнення якого позивач оформлював ВМД.

Спір щодо дотримання позивачем вимог Закону № 185/94-ВР при надходженні товарів на митну територію України за імпортними контрактами, укладеними з вище вказаними нерезидентами, стосується дати імпорту, тобто дати, з настанням якої закінчується термін відстрочення поставки, який передбачений ст.2 цього Закону. За висновком контролюючого органу датою імпорту є дата закінчення оформлення вантажної митної декларації в режимі імпорту (ВДМ).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Частинами 1 та 2 статті 43 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV (втратив чинність згідно з Законом України від 13.03.2012 р. № 4495-VI) встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України..

Відповідно до ст. 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Згідно з частиною 3 ст. 71 цього Кодексу митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (частина 1 ст. 95 цього ж Кодексу).

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, ВМД є письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує наявність у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим, підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій, тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), наявність на якому запису митного органу «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

З врахуванням наведеного суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок, що датою імпорту (надходження на митну територію України) є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону, а відтак з боку позивача відсутнє порушення строків розрахунків в іноземній валюті за вище зазначеними зовнішньоекономічними контрактами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про неправомірність застосованих до позивача штрафних санкцій у сумі 2279414,72 грн. згідно з рішенням від 12.10.2009 № 0000162200.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Поряд із цим, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою інші порушення норм Закону № 185/94-ВР, викладені в акті від 05.10.2009 № 920/22/30923971, висновки щодо яких стали підставою для нарахування позивачу пені згідно з оскаржуваних рішенням, зокрема щодо порушення позивачем термінів проведення розрахунків в іноземній валюті у зв'язку з надходженням валютної виручки за товари, експортовані при виконанні контрактів із компаніями «Glassland GmbH» (Німеччина), «Kim-Trans Kereskedelmi KFT» (Угорщина), ТОВ «Роспищеснаб».

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до частин 2 та 4 ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення у цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 12.10.2009 № 0000162200 в частині застосування до ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 228890,59 грн. (2508305,31 грн.-2279414,72 грн.) суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити наявність або відсутність інших порушень, встановлених у акті перевірки від 05.10.2009 № 920/22/30923971 і у зв'язку з якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в зазначеному розмірі, для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби задовольнити частково: скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 12.10.2009 № 0000162200 в частині застосування до Закритого акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 228890,59 грн. (код платежу 3021081000); справу у цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а в частині залишення без змін постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2013 може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко