Ухвала суду № 63652303, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/1817/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (МДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012

у справі № 2-а-12649/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Компанія «Флора України»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012, позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 05.08.2011 № 0000832310, № 0000842310; у решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача розміру від'ємного значення суми ПДВ, збільшення грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22.07.2011 за № 1218/23-104/34389464. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пункту 198.6 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищив податковий кредит за листопад, грудень 2010 року на загальну суму 623506,63 грн. за наслідками нікчемного правочину з поставки від ТОВ «Лідер-Україна» товару (насіння соняшника), у результаті чого занижено ПДВ у податковому обліку за листопад, грудень 2010 року на загальну суму 607413,00 грн., завищено значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року на 16094,00 грн.

Висновки про нікчемність правочинів із поставки позивачу від ТОВ «Лідер-Україна» товару обґрунтовано посиланням на відсутність у нього основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності.

За наслідками перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.08.2011: № 0000832310 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за березень 2011 року на 16094,00 грн.; № 0000842310 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 607413,00 грн. за основним платежем та на 151853,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Лідер-Україна» товару (насіння соняшника) за договором постачання товарів від 01.11.2010 № 23/11/2010 від імені цього постачальника на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях із ПДВ за листопад, грудень 2010 року. 16094,00 грн. із суми податкового кредиту за податковими накладними ТОВ «Лідер-Україна» включена позивачем до значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми податкового кредиту, контролюючий орган посилається на нікчемність операцій з поставки позивачу від ТОВ «Лідер-Україна» товару з огляду на відсутність у останнього основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій договору постачання товарів від 01.11.2010 № 23/11/2010, видаткових та податкових накладних; договору складського зберігання зерна від 01.11.2010 № 076/у-10, укладеного позивачем із ТОВ «Балаклійське хлібоприймальне підприємство» (зберігач), за умовами якого зерно зберігалось на елеваторі; реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою, виписаних з 03.11.2010 по 29.12.2010; актів виконаних робіт (послуг); товарно-транспортних накладних на перевезення насіння соняшника, банківських виписок по рахунку ТОВ «Компанія «Флора-України», - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку МДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з ПДВ суми податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи МДПІ, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

У силу норм частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України касаційний перегляд здійснено у межах касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко