Ухвала суду № 63651703, 21.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року справа №805/428/16-а

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

секретар Челахова О.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_2, довіреність від 22.04.2014 року

представника відповідача ОСОБА_3, довіреність № 49 від 17.08.2016 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі № 805/428/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс» до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконною відмову у списанні податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки від 25 січня 2006 року № 121, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно, та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки № 236 від 09 лютого 2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно; зобов'язання вчинити дії зі списання податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки № 121 від 25 січня 2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки № 236 від 09 лютого 2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс» (далі позивач, платник податків, товариство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання незаконною відмову у списанні податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки від 25 січня 2006 року № 121, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно, та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №236 від 09 лютого 2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно; зобов'язання вчинити дії зі списання податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки № 121 від 25 січня 2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки № 236 від 09 лютого 2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року (а.с.3-4).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року позов задоволено. Визнана незаконною відмова у списанні податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки від 25 січня 2006 року № 121, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно, та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки № 236 від 09 лютого 2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно. Зобов'язано Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області вчинити дії зі списання податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки від 25 січня 2006 року № 121, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки № 236 від 09 лютого 2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року (а.с.127-130).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не повно зясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору. Зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги відсутність сертифікату торгово-промислової палати, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (а.с.165-169).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, проти чого заперечував представник позивача, наголошуючи на законності та обґрунтованості судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство» «Азовінтекс» зареєстровано в якості юридичної особи 04 червня 1996 року за №1 274 120 0000 000442, включене до ЄДРПОУ за номером 24155428, знаходиться на податковому обліку в Маріупольській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (а.с.44-48).

Відповідач Маріупольська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є субєктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, підтверджується наявними матеріалами справи та не оспорюється сторонами, що між позивачем та Маріупольською міською радою було укладено договори оренди землі від 25 січня 2006 року № 121 та від 09 лютого 2006 року № 236, в яких було визначено розмір орендної плати.

За період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року у товариства в результаті несплати самостійно визначених податкових зобов'язань з плати за землю, утворився податковий борг у розмірі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки від 25 січня 2006 року № 121 та у розмірі 585831,64 грн. що виник за договором оренди земельної ділянки від 09 лютого 2006 року № 236.

Підприємство 22 січня 2016 року звернулося до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області із заявою за №522/12-02 про списання податкового боргу з плати за землю, що виник внаслідок дії форс-мажорних обставин, а саме: податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки від 25 січня 2006 року № 121, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно; податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки від 09 лютого 2006 року № 236, зареєстрований ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за №04.06.162.00479 за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно.

До заяви позивачем додано сертифікати Донецької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, а саме: № 5693 від 14 січня 2016 року про засвідчення з 08 червня 2014 року для Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) що унеможливлюють виконання в зазначений термін зобов'язань з використання земельної ділянки відповідно до мети та цільового призначення: для діяльності у сфері архітектури, інженерної та технічної діяльності, пов'язаної з будівництвом (експлуатація виробничих цехів та складських приміщень) та дотримання положень законодавства у галузі навколишнього середовища та режиму використання земель за договором оренди земельної ділянки від 9 лютого 2006 року №236, зареєстрованого в ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за № 04.06.162.00479, укладеного з Маріупольською міською радою; №5695 від 14 січня 2016 року про засвідчення з 08 червня 2014 року для товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) що унеможливлюють виконання в зазначений термін зобов'язань з використання земельної ділянки відповідно до мети та цільового призначення: для діяльності у сфері архітектури, інженерної та технічної діяльності, пов'язаної з будівництвом (експлуатація виробничих цехів та складських приміщень) та щодо дотримання положень законодавства у галузі навколишнього середовища та режиму використання земель за договором оренди земельної ділянки від 25 січня 2006 року № 121, зареєстрованого в ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01 лютого 2006 року за №04.06.162.00458, укладеного з Маріупольською міською радою, що унеможливлюють їх виконання в зазначений термін.

Податковий орган листом від 03 лютого 2016 року за №3429/10/05-19-23 за відсутності підстав, відмовив у списані податкового боргу з орендної плати за землю. В обґрунтування зазначив, що підприємством не виконанні умови звернення до контролюючого органу неведені у пункті 4.1 наказу № 577, оскільки до заяви не надано документ, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах, а саме, що податковий борг вважається безнадійним відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності відмови контролюючого органу у списані податкового боргу з орендної плати за землю, що регулюється нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Статтею 207 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За вимогами пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Підпунктом 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України встановлено, що під терміном «безнадійний» розуміється, в тому числі, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За приписами пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до статті 101 глави 9 розділу II Податкового кодексу України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577, за приписами пункту 2.1. якого під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Підпунктом 4.1 розділу ІV Порядку визначено, що списання безнадійного податкового боргу платника податків передбачено у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Відповідно до розділу 2 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», обставинами, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника є обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є, зокрема, висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ.

Абзацом першим статті 2 зазначеного Закону визначається, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року №1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 23 пункту 2 цього розпорядження місто Маріуполь віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року № 1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Так, згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року до зазначених населених пунктів належить місто Маріуполь.

Згідно статті 10 цього Закону № 1669-VІІ, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VІІ, вбачається, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширювалась на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Статтею 14-1 цього Закону, Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано під час апеляційного розгляду справи, настання для позивача форс-мажорних обставин з 08 червня 2014 року підтверджено сертифікатами Донецької торгово-промислової палати України № 5693 від 14 січня 2016 року та № 5695 від 14 січня 2016 року, наявними в матеріалах справи.

Твердження відповідача, про не виконання позивачем умов звернення до контролюючого органу, оскільки у таких сертифікатах відсутнє посилання на те, що засвідчується настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах, а саме що податковий борг вважається безнадійним відповідно до статті 101 Податкового кодексу України є безпідставним.

Торгово-промислова палата України наділена правом лише засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини з зазначенням дати виникнення форс-мажору, тоді як права визначення є податковий борг суб'єкта господарювання безнадійним чи ні, вона не має. Такий висновок повинен надати саме відповідач, розглянувши заяву про списання податкового боргу.

Крім сертифікатів торгово-промислової палати, наявних в матеріалах справи, форс-мажорні обставини підтверджується наданою позивачем довідкою Військової частини 3057 Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України від 10 серпня 2015 року про те, що транспортна дільниця та промислові бази підприємства на час проведення антитерористичної операції у м. Маріуполі є територією тимчасового розміщення особового складу та техніки Полку «Азов» у рамках проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях. Об'єкти є територією з обмеженим доступом та строком розміщення.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача був наданий висновок Донецької торгово промислової палати України від 20 грудня 2016 року № 1316, відповідно до якого було надано розяснення ТОВ «Проектно будівельне підприємство «Азовінтекс» з приводу наявності або відсутності обовязку підприємства щодо внесення орендних платежів за користування земельними ділянками в контексті положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, яка передбачає звільнення орендаря від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Проаналізувавши встановлені обставини та нормативну базу, яка врегульовує питання щодо внесення орендних платежів за користування земельними ділянками ТОВ «ПБП «Азовінтекс» ТПП України прийняла до висновку, що протягом обмеження доступу до обєктів товариство позбавлено можливості користуватися своїм правом господарювати на земельних ділянках, які є предметом договорів. Враховуючи вищевказане зроблено висновок, що обставини, через які ТОВ «ПБП «Азовінтекс» втратило можливість використовувати обєкти оренди за призначенням, є надзвичайними, непередбачуваними, не переробними та не залежать від волі або дій ТОВ «ПБП «Азовінтенкс». Відповідно до положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, неможливість використання обєкту оренди наймачем через обставини, за які він не відповідає, є підставою для звільнення від сплати орендної плати.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дотримався вимог діючого законодавства та надав достатньо документів, що підтверджують обставини непереборної сили, які призвели до виникнення безнадійного податкового боргу, а тому у податкового органу відсутні підстави для відмови у списанні безнадійного податкового боргу.

Таким чином, відмова контролюючого органу у списанні безнадійного податкового боргу підприємству, викладена у листі від 03 лютого 2016 року № 3429/10/05-19-23 є безпідставною та протиправною.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 122-1, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі №805/428/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі № 805/428/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс» до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконною відмову у списанні податкового боргу за договорами оренди земельної ділянки - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 грудня 2016 року. Повний текст ухвали буде складений та підписаний у нарадчій кімнаті 23 грудня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_4