Рішення № 63649287, 21.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/13583/2016 Головуючий у І інстанції - Васалатій К.А.

Доповідач - Андрієнко А.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Київського національного торговельно-економічного університету - ІвасинаОлександра Романовича на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київського національного торговельно-економічного університету про стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (Київський національний торгівельно-економічний університет), обґрунтовуючи тим, що вона працювала у відповідача на посаді 0,5 ставки професора кафедри економічної теорії зі збереженням надбавок, що були при укладенні трудового договору. 22.01.2015 року її було звільнено за ст. 40 п. 4 наказом № 10-к. При цьому їй не було виплачено заробітну плату за листопад, грудень 2014 року і до 22.01.2015 року включно. Тому вважає, що адміністрація відповідача порушила її право на заробітну плату, визначене в ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці". Вказує, що на думку адміністрації відповідача вона порушувала Правила внутрішнього розпорядку, починаючи з 01.11.2014 р., і саме з цієї дати і до 22.01.2015 р. їй не була виплачена заробітна плата. Однак, адміністрацією відповідача в табелі обліку робочого часу за листопад, грудень 2014 р. і до 22 січня 2015 р. не відображено виконану роботу позивача, а натомість поставлено прогули та складено акти про відсутність на роботі (а.с. 57, 59), однак не було застосовано дисциплінарних заходів щодо невиконання позивачем посадових обов'язків, визначених в Індивідуальному плані роботи викладача ОСОБА_3 на 2014-2015 н.р. Тому просить суд стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 8606 грн. 95 коп. за період 01.11.2014 р. по 22.01.2015 р. та індексацію зарплати у сумі 2810 грн. 86 коп. Також позивач просить у зв'язку з тим, що їй не виплачувалась заробітна плата і її було звільнено ніби-то за прогули, яких не було, стягнути з відповідача заподіяну їй моральну шкоду, яку вона оцінює 76944 грн. 24 коп.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Київського національного торговельно-економічного університету заборгованість по заробітній платі з 01.11.2014 року по 22.01.2015 року в сумі 8605 грн. 60 коп., індексацію зарплати у сумі 2810 грн. 86 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн. та 860,05 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове по суті позовних вимог, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи тим, що рішення є необґрунтованим та незаконним, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, суд вважав доведеними ті обставини, які позивачем доведені не були. Вказав, що оскільки рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24.03.2016 року встановлено, що ОСОБА_3 була звільнена законно, то правові підстави для задоволення даного позову про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації зарплати, моральної шкоди і судового збору відсутні.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду повинно бути скасоване з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 дійсно працювала в Українському державному університеті фінансів та міжнародної торгівлі (на даний час Київський національний торгівельно-економічний університет) на ставці 0,5 професора кафедри економічної теорії зі збереженням надбавок, що були при укладенні трудового договору. При цьому 22.01.2015 року її було звільнено за ст. 40 п. 4 наказом № 10-к та не виплачено заробітну плату за листопад, грудень 2014 року і до 22.01.2015 року включно.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вона виконала в повному обсязі навчальне навантаження за перший семестр і тому стягнув на користь позивача заробітну плату, індексацію заробітної плати та моральну шкоду.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, так як суд дійшов їх , неповно встановивши обставини справи, не звернув уваги на те, що обставини, які суд вважав встановленими, є недоведеними, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення .

Відповідно до ст.. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Апеляційного суду м.Києва від 24 березня 2016 року було розглянуто справу за позовом ОСОБА_3 до Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі про незаконне звільнення.

Було відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог щодо визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 8 405 грн 40 коп.

Крім того, зазначеним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 не виходила на роботу у період з 1 листопада 2014 року по 22 січня 2015 року, тобто здійснила прогул, чим вчинила порушення трудової дисципліни. При цьому позивачкою не доведено , що вона здійснювала трудову діяльність в інших місцях та виконала індивідуальний план, про своє місцеперебування у робочий час вона адміністрацію не повідомляла.

Проаналізувавши та оцінивши вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається позивач в даній позовній заяві , уже були предметом розгляду судом, який прийняв рішення, що набрало законної сили, за цими обставинами, а тому вони не підлягають доказуванню в даному процесі.

Оскільки предмет та підстави позову один від одного разом з тим відрізняються, то колегія суддів вважає, що провадження по справі не повинно бути закрите, а позов повинен бути розглянутий по суті і в задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено.

Керуючись ст..ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Київського національного торговельно-економічного університету - Івасина Олександра Романовича задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 3 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Київського національного торговельно-економічного університету про стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий :

Судді: