Ухвала суду № 63649261, 21.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/10950/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Ладиченко С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Крижанівська Г.В.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Амбар», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 30.10.2013 між ПАТ «ВБР» та ТОВ «Амбар» було укладено кредитний договір № MKLVU1.150005.012 від 30.10.2013, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 1 950 000,00 грн. у вигляді поновлювальної кредитної лінії на рефінансування кредитної заборгованості (п.1.2. та п. 1.4. Кредитного договору). Термін користування кредитом до 29.10.2016. Процентна ставка за користування кредитом 22,0% річних.

30.10.2013 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «ВБР» та ТОВ «Амбар» був укладений Договір іпотеки майнового комплексу №ZXR039523.150005.013, згідно якого в іпотеку Банку було передано майновий комплекс, загальною площею 2 208,8 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Берегова, 1.

27.06.2014 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «ВБР» та ТОВ «Амбар» був укладений Договір застави обладнання №ZXD029500.150005.016, у відповідності до якого, в забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору, ТОВ «Амбар» в заставу ПАТ «ВБР» було передано обладнання, а саме Куттер Kramer Grebe заводський номер В 10.65; запалювальна машина Athena SLB., коптильно-варочна машина REX-POL, рефрижераторний контейнер.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки №РХ029031.150021.002 від 30.10.2013, згідно якого він зобов'язується відповідати перед ПАТ «ВБР» за виконання ТОВ «Амбар» зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначених кредитним договором.

Відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання, визначені договорами, щодо вчасного повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем, яка, в силу вимог закону та умов договорів, підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.11.2015 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Амбар» та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВБР» заборгованість за кредитним говором № MKLVU1.150005.012 від 30.10.13 у розмірі 1 938 134,62 грн. та судовий збір на користь держави у розмірі 3 654 грн. (Т.1, а.с. 88-93).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.01.2016 заяву ТОВ «Амбар» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. (Т.1, а.с. 135-136).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.04.2016 задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Амбар». Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.11.2015 в частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з ТОВ «Амбар» на користь ПАТ «ВБР» заборгованості за кредитним договором та судового збору скасовано і в цій частині провадження у справі закрито (Т.1, а.с. 190-193).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.06.2016 заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (Т. 1, а.с. 228-230).

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати заочне рішення в частині вимог ПАТ «ВБР» до ОСОБА_4, а позовну заяву залишити без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України. Вважає, що суд в порушення норм ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» та Конституції України розглянув справу і прийняв рішення по суті не зважаючи на невиконання позивачем обов'язку щодо сплати судового збору, що є істотним порушенням цивільного процесуального закону. Крім цього вказує, що справа розглянута неповноважним складом суду у зв'язку з порушенням правил підсудності.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (Т.2, а.с. 61). Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором поруки, укладеним між сторонами, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає, в силу вимог договору та закону, стягненню з відповідача, як поручителя, на користь позивача.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.10.2013 між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙБАНК РОЗВИТКУ» та ТОВ «Амбар» було укладено Кредитний договір № MKLVU1.150005.012.

Відповідно п.п. 1.1 кредитного договору, Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти (надалі за текстом - Кредит), на умовах, визначених договором.

Кредит надається в сумі 1 950 000,00 грн. у вигляді поновлювальної кредитної лінії на рефінансування кредитної заборгованості (п. 1.2. та п. 1.4. Кредитного договору). Термін користування Кредитом до 29.10.2016. Процентна ставка 22,0 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №MKLVU1.150005.012 від 30.10.2013 між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № РХ029031.150021.002 від 30.10.2013, згідно ОСОБА_4 зобов'язується відповідати перед ПАТ «ВБР» за виконання ТОВ «Амбар» зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначним кредитним договором. Згідно п. 4 Договору поруки у випадку невиконання ТОВ «Амбар» будь-якого зобов'язання за кредитним договором, ТОВ «Амбар» і ОСОБА_4 відповідають перед позивачем, як солідарні боржники.

Банк виконав свої обов'язки за кредитним договором в повному обсязі, що підтверджується відповідним розпорядженням на видачу коштів.

Відповідно до п.п. 3.1.9, 6.1 Кредитного договору при порушенні Позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного договору, Банк на свій розсуд має право змінити умови договору - зажадати від Позичальника дострокового повернення Кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст.ст. 212,611,651 ЦК України, щодо зобов'язань, строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду і відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивач, у зв'язку з порушенням боржником умов договору щодо сплати кредитних коштів звернувся з вимогою до поручителя про дострокове повернення заборгованості, яка одержана поручителем 07.04.2015 (Т.1, а.с. 82).

Вимоги позивача про дострокове повернення кредиту поручителем задоволені не були і банк 10.06.2015 звернувся до суду з даним позовом.

Станом на 16.04.2015 загальна заборгованість по Кредитному договору від 30.10.2013 становить 1 938 134,62 грн., а саме: поточна заборгованість по тілу кредиту 1 559 823,53 грн.; прострочена заборгованість по тілу кредиту 263 540,20 грн.; поточна заборгованість за процентами 45 002,28 грн.; прострочена заборгованість за процентами 62 130,47 грн.; пеня 7 638,14 грн.

При цьому, слід наголосити, що розмір заборгованості відповідачем фактично не заперечувався, оскільки від нього жодних пояснень чи заперечень з цього приводу надано не було і, більш того, також останнім не було наведено відповідних доводів і в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору, який є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель солідарно відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Також, відповідно до п. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, у відповідності до ст. 629 ЦК України.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України, зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов'язку боржників, у відповідності до ч. 1 ст. 543 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та вірно застосував закон, який регулює спірні правовідносини сторін.

Доводи відповідача про розгляд справи неповноважним судом у зв'язку з порушенням правил підсудності є необґрунтованими, оскільки банк звернувся до суду з позовом до двох відповідачів, місцезнаходження одного з яких, а саме ТОВ «АМБАР» було в Голосіївському районі м. Києва, а відтак судом при відкритті провадження у справі було дотримано вимог ч. 1 ст. 113 ЦПК України.

Твердження відповідача про не сплату позивачем судового збору, що є підставою для скасування рішення, є також безпідставними, з огляду на те, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку). З матеріалів справи вбачається, що з 28.11.2014 розпочато процедуру виведення ПАТ «ВсеукраїнськийБанк Розвитку» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (Т.1, а.с. 47-49).

Також апелянт вказує на відсутність повноважень у представника банку на звернення до суду з даним позовом та ведення справи, проте такі доводи не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на те, що представник банку діяв на підставі довіреності виданої уповноваженою особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Т.1, а.с. 50). При цьому, слід зазначити, що в силу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення, а відтак має право видачі довіреностей на представлення інтересів банку.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року в незмінній частині щодо задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

Г.В.Крижанівська