Ухвала суду № 63649171, 14.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Лашевича В.М., Рибака І.О.

при секретарі судового засідання - Проаспет К.О.,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційними скаргами начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченка МаксимаМиколайовича і адвоката Денисюка Романа Борисовича, який діє у захист прав та інтересів підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року,

за участю прокурора - Олефіра Ю.О.

підозрюваного - ОСОБА_3

захисників - адвокатів Денисюка Р.Б., Костири С.М.,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №42016000000002095 від 11.08.2016 року, частково задоволено клопотання детектива Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісного В.І., погоджене начальником другого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченком М.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився в сел. Пищики, Сквирського району, Київської області, українець, має вищу освіту, зареєстрований: АДРЕСА_1; проживає за адресою: АДРЕСА_2, несудимий, -

якому оголошена підозра у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

До підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, покладено наступні процесуальні обов'язки:

- прибувати за кожним викликом детектива (слідчого), прокурора та суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу детектива (слідчого), прокурора або суду;

- повідомляти детектива (слідчого), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12;

- здати на зберігання органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії даної ухвали визначений слідчим суддею до 26 грудня 2016 року.

Відмовляючи в задоволенні клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя вказав, що слідчим та прокурором не було доведено недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, оцінив обставини обґрунтованості пред'явленої підозри у вчиненні злочину та дійшов висновку, що у кримінальному провадженні відсутні обставини, які б виправдовували таке втручання у права свободи особи, як тримання під вартою.

З метою запобігання наявним у кримінальному провадженні ризикам, слідчий суддя застосував до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та поклав на нього відповідні процесуальні обов'язки.

В апеляційній скарзі начальник другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченко М.М. просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 21.11.2016 у провадженні № 1-кс-15413/16 (кримінальне провадження № 42016000000002095 згідно Єдиного реєстру досудових розслідувань), якою частково задоволено клопотання детектива Національного бюро першого відділу третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісного В.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_3 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено на підозрюваного ряд визначених ст. 194 КПК України обов'язків. Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання детектива Національного бюро першого відділу третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісного В.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у частині достатніх підстав вважати, що стосовно підозрюваного існують усі передбачені ст. 177 КПК України ризики, та недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, для запобігання цим ризикам.

Крім того вказує, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, саме в його організації та керуванні діями співучасників (виконавця та пособника) при його вчиненні. Імовірне покарання за вказаний злочин, передбачене санкцією ч. 4 ст. 368 КК України - позбавлення волі від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність строком до трьох років, з конфіскацією майна, без альтернативи застосування іншого виду покарання, визначеного ст. 51 КК України, чи можливості незастосування додаткового покарання. Тобто лише покарання, що полягає у ізоляції особи від суспільства з поміщенням її на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу. В силу ст. 45 КК України інкримінований підозрюваному злочин, є корупційним, що виключає можливість застосування судом при призначенні покарання ст. ст. 69, 75 КК України. Наведене свідчить саме про наявність неабиякого ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_3 і необхідність обрання йому виключного запобіжного заходу - тримання під вартою.

Також звертає увагу, що судом при прийнятті рішення не взято також до уваги й те, що ОСОБА_3 може вжити заходів до спотворення речей і документів, які мають та можуть мати значення у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом створення ще не існуючих які будуть викривляти об'єктивну дійсність, впливати на інших підозрюваних, потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, у тому числі, які ще не допитані стороною обвинувачення, спеціаліста, експерта, які проводили перевірки, дослідження та експертизи у кримінальному провадженні та наразі проводять їх, щодо зміни свідчень, відмови від надання правдивих свідчень, зміни висновків, актів тощо, інших учасників кримінального провадження,іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Вважає, що з огляду на викладене у своїй сукупності з матеріалами, якими обґрунтовується клопотання, оцінюючи ступінь порушення ОСОБА_3 загальнодержавних і суспільних прав та інтересів, достатніми наведені мотиви для обмеження свободи підозрюваного ОСОБА_3 у встановленому законом порядку, а також за доцільне застосувати наразі до ОСОБА_3 запобіжний захід саме у виді тримання під вартою, оскільки менш м'який запобіжний захід не буде достатньо стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання спробам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Адвокат Денисюк Р.Б., який діє у захист прав та інтересів підозрюваного ОСОБА_3, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва Українця В.В. від 21.11.2016 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу та постановити нову ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу.

Зазначає, що наявність судового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного КК України до категорії особливо тяжких та наявність повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованого правопорушення без обгрунтування та доведення прокурором у суді під час розгляду клопотання не є обставиною, передбаченою п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.

На думку сторони захисту прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, підозрюваного та захисника, які просили задовольнити подану на захист підозрюваного апеляційну скаргу та залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, при цьому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з ухвали слідчого судді місцевого суду та матеріалів судового провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42016000000002095 від 11.08.2016 р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 познайомився з головою Наглядової ради Національного авіаційного університету ОСОБА_11, з яким у подальшому налагодив довірливі відносини. На початку літа 2016 року ОСОБА_3 познайомив ОСОБА_11 зі своїм знайомим - ОСОБА_13

У цей же час ОСОБА_3, відвідуючи ОСОБА_11 за місцем його роботи в НАУ, дізнався про існування рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09.03.2016 щодо поновлення ОСОБА_6 на посаді першого проректора НАУ та інших судових рішень стосовно поновлення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на посадах у НАУ.

З урахуванням свого досвіду роботи, ОСОБА_3 у невстановлений слідством час прийняв для себе рішення про особисте неправомірне збагачення шляхом організації одержання службовою особою неправомірної вигоди і, керуючись метою незаконного збагачення, розробив злочинний план.

Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, він не в змозі, оскільки не обіймає в НАУ посад, пов'язаних із кадровою роботою університету, у тому числі призначенням та звільненням з посад працівників НАУ, ОСОБА_3 вступив у злочинну змову з раніше знайомим адвокатом ОСОБА_13, що є головою адвокатського об'єднання «Юридичне бюро «Крижанівський та партнери» та доручив йому вчинити ряд дій, спрямованих на реалізацію розробленого плану.

У травні - червні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_13, маючи довірливі відносини з головою Наглядової ради НАУ ОСОБА_11, перебуваючи у невстановлений досудовим слідством час у приміщенні службового кабінету останнього, познайомилися з проректором з наукової роботи НАУ - ОСОБА_14, який на той час виконував обов'язки ректора університету.

Далі ОСОБА_3 та ОСОБА_13, усвідомлюючи, що ОСОБА_14, перебуваючи на посаді проректора з наукової роботи НАУ, відповідає за кадрову роботу університету, у тому числі призначає та звільняє з посад працівників, вирішили залучити його до одержання службовою особою неправомірної вигоди.

У невстановлений слідством час, сформувавши довірливі відносини, ОСОБА_3 та ОСОБА_13 ознайомили ОСОБА_14 зі своїм злочинним планом на отримання неправомірної вигоди шляхом використання останнім свого службового становища. Отримавши від ОСОБА_14 згоду на участь у вчиненні злочину, ОСОБА_3, використовуючи свій авторитет серед них, узяв на себе функції керівника вчинення злочину, а ОСОБА_14 відвів роль виконавця.

Крім того, відповідно до розробленого плану ОСОБА_3 залишив за собою право керувати діями ОСОБА_13 та ОСОБА_14, з'ясовувати та надавати учасникам злочинної групи контактні дані осіб, які мали надати неправомірну вигоду, повідомляти про необхідність проведення зустрічей та аналізувати отриману інформацію для планування подальших дій, спрямованих на досягнення спільної злочинної мети - вимагання та отримання неправомірної вигоди з використанням службових повноважень ОСОБА_14, встановлювати конспіративні заходи, спрямовані на унеможливлення викриття їх злочинної діяльності.

Організувавши вчинення вищевказаного злочину, довівши свій злочинний умисел до ОСОБА_13 та ОСОБА_14, розподіливши їх ролі у вчиненні злочину, тобто досягнувши з ними попередньої змови, ОСОБА_3 розпочав реалізовувати свій злочинний умисел та вчиняти разом із співучасниками взаємопов'язані активні дії для досягнення кінцевої спільної злочинної мети. Створена для вимагання та одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення дій з використанням наданого службового становища, злочинна група у складі організатора - ОСОБА_3, виконавця - ОСОБА_14, пособника - ОСОБА_13, вчинила інкриміноване кримінальне правопорушення.

Реалізовуючи злочинний план, ОСОБА_14, виконуючи обов'язки ректора Національного авіаційного університету, діяв усупереч наявним рішенням судів про поновлення ОСОБА_6 та інших колишніх працівників НАУ на посадах, не виконував рішення судів, чим створив умови, які переконували ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у наявності реальної небезпеки їх правам і законним інтересам, тобто умови, що змушують їх погодитись на надання неправомірної вигоди.

ОСОБА_3, вивчивши соціальне положення та матеріальне становище осіб, які претендували на поновлення на посадах в НАУ, обрав ОСОБА_6 як особу, якій можливо висунути вимогу про надання неправомірної вигоди за поновлення його та вказаних вище осіб на посадах, яка враховуючи свій авторитет, соціальне становище та матеріальний достаток, на його думку, зможе надати неправомірну вигоду у бажаному розмірі.

29.07.2016 ОСОБА_13, діючи за вказівкою ОСОБА_3 з метою доведення до ОСОБА_6 умов поновлення його на посаді, вчинив спрямовані на встановлення зв'язку з останнім дії та ініціював зустріч з ним.

30.07.2016 ОСОБА_13 згідно з розробленим ОСОБА_3 планом, під час зустрічі у приміщенні ресторану «Первак», діючи за погодженням із ОСОБА_14, повідомив ОСОБА_6, що він є представником НАУ та ОСОБА_14 персонально, за дорученням якого уповноважений обговорити алгоритм, механізм та обставини, за яких ОСОБА_6 та інші, вказані вище, особи можуть бути поновлені на посадах. У ході розмови ОСОБА_13 підкреслив, що для поновлення на посаді ОСОБА_6 та іншим особам необхідно сплатити певну суму грошових коштів.

У подальшому, 05.08.2016, перебуваючи у згаданому вище приміщенні ресторану «Первак», ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_6 про необхідність перерахування грошових коштів в розмірі 5000000 грн. на вказаний ним рахунок. Також ОСОБА_13 зауважив, що лише після проведення цих дій ОСОБА_14 поновить ОСОБА_6 на посаді першого проректора НАУ та інших осіб на відповідних посадах у навчальному закладі, таким чином здійснив вимагання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.

Крім того, ОСОБА_3, виконуючи роль організатора, висловив вимогу ОСОБА_13, згідно з якою у випадку отримання від ОСОБА_6 грошових коштів як неправомірної вигоди її частину в сумі 5 тисяч умовних одиниць необхідно перерахувати йому для здійснення поточних розрахунків, а решту коштів, отриманих від ОСОБА_6 у вигляді неправомірної вигоди, тримати в себе до визначення ОСОБА_3 її часток для кожного із співучасників.

ОСОБА_14 цього ж дня, виконуючи відведену йому роль, за попередньою між співучасниками домовленістю, діючи відповідно до вказівок ОСОБА_3 та ОСОБА_13, під час зустрічі в приміщенні ресторану «Первак», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Рогніденська, 2, у присутності ОСОБА_13 та ОСОБА_6 підтвердив останньому свої наміри та зазначив, що у випадку надання ОСОБА_6 неправомірної вигоди він зможе поновити його на посаді першого проректора НАУ лише після проведення виборів ректора НАУ. Разом з тим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з метою надання своїм діям, спрямованих на отримання неправомірної вигоди, правомірного вигляду висунули вимогу ОСОБА_6 про передачу їм неправомірної вигоди в розмірі 5000000 гривень як допомоги на проведення виборів ректора НАУ.

Усвідомлюючи, що ОСОБА_6 має певні сумніви щодо виконання ОСОБА_14 взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_13, діючи за погодженням із ОСОБА_3 та ОСОБА_14, запропонував ОСОБА_6 як підтвердження своїх намірів призначити на посаду проректора з розвитку та міжнародних зв'язків НАУ ОСОБА_7, одночасно зазначивши, що вона може бути призначена на посаду лише у випадку передачі першої частини неправомірної вигоди в розмірі 100000 євро.

Таким чином, в ході перемовин між ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_6, які відбувалися в період часу з 16 по 25 серпня 2016 року за допомогою телефонного зв'язку та під час особистих зустрічей, у т.ч. в приміщенні адвокатського об'єднання «Юридичне бюро «ОСОБА_13 та партнери», ОСОБА_13 за погодженням із ОСОБА_3 довів до відома ОСОБА_6 умови, з огляду на які останній до 26.08.2016 повинен передати йому грошові кошти в сумі 100000 євро за поновлення ОСОБА_7 на посаді проректора з розвитку та міжнародних зв'язків НАУ. Поновлення ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на посадах у НАУ та передача решти неправомірної вигоди в сумі 72000 євро відповідно до висунутих ОСОБА_13 вимог мало відбутися після виборів ректора НАУ.

Отримавши згоду від ОСОБА_6, ОСОБА_13 повідомив про це ОСОБА_3, який у свою чергу надав вказівку ОСОБА_14 виконати відведену згідно зі злочинним планом та розподілом ролей дію - підписати наказ про призначення ОСОБА_7 на посаду професора кафедри іноземних мов Навчально-наукового інституту міжнародних відносин НАУ з подальшим переведенням на посаду проректора з розвитку та міжнародних зв'язків НАУ.

З метою підтвердження злочинного умислу та виконання вказівок ОСОБА_3 ОСОБА_14 видав наказ № 726/к від 26.08.2016, відповідно до якого ОСОБА_7 призначено на посаду професора кафедри іноземних мов Навчально-наукового інституту міжнародних відносин НАУ, та передав його копію ОСОБА_13 для доведення спільного злочинного умислу співучасників до логічного завершення.

ОСОБА_13, отримавши копію наказу про призначення ОСОБА_7 на посаду, з метою надання своїм злочинним діям вигляду цивільно-правових відносин підготував фіктивну угоду, згідно з якою ОСОБА_6 у вигляді допомоги на проведення виборів ректора НАУ передає у загальній сумі 5000000 гривень, а ОСОБА_14 як уповноважена службова особа із використанням свого службового становища - виконувача обов'язків ректора НАУ, зобов'язується призначити його на посаді першого проректора НАУ. Умови вказаної угоди ОСОБА_13 погодив із ОСОБА_3 та ОСОБА_14, який у свою чергу надав ОСОБА_13 повноваження підписати угоду від його імені.

Після чого 26.08.2016 приблизно о 13 год. 50 хв. ОСОБА_13, отримавши вказівку від ОСОБА_3 та погодження ОСОБА_14, перебуваючи у приміщенні адвокатського об'єднання «Юридичне бюро «Крижанівський та партнери», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Рогніденська, 2, розуміючи протиправність своїх дій, схилив ОСОБА_6 до підписання вказаної угоди та отримав від нього частину неправомірної вигоди у розмірі 100000 євро (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 26.08.2016 склало 2859668,4 гривні) за прийняття ОСОБА_7 на роботу в НАУ з подальшим її поновленням на посаді проректора з розвитку та міжнародних зв'язків НАУ та як частину неправомірної вигоди за поновлення ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на посадах у НАУ.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в організації та керівництві вчиненням злочину, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

16 листопада 2016 року ОСОБА_3 пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

17.11.2016 року детектив Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісний В.І., за погодженням із начальником другого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченком М.М., звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи це тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення та посилаючись на ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

21.11.2016 року клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва було розглянуто та задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками слідчого судді місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість кримінального правопорушення та наслідки вчинення протиправних діянь.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що прокурором під час розгляду клопотання не доведено обставин, які б виправдовували застосування щодо ОСОБА_3 такого винятково суворого запобіжного заходу, як взяття під варту, а тому вважає, що суд прийняв неправильне рішення про необхідність відмовити у задоволенні клопотання детектива в частині застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, застосувавши до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та поклавши на нього зобов'язання, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, суд не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, тяжкість злочину та дійшов помилкового висновку про співмірність наявних в матеріалах провадження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України обраному запобіжному заходу, про що обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі прокурор.

Як наслідок, суд своїм рішенням не забезпечив впевненості в належній процесуальній поведінці ОСОБА_3 у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали колегією суддів, якою слід задовольнити клопотання детектива та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

На думку колегії суддів в матеріалах судового провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України. При цьому встановлено, що клопотання сторони обвинувачення містить посилання на відповідні матеріали, які підтверджують обставини, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень. Вагомість вказаних доказів сумнів не викликає.

Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судової справи, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Крім того, це випливає також з практики Європейського Суду з прав людини, де "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

Як вважає колегія суддів, прокурором у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, в якому ОСОБА_3 підозрюється. Дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Також апеляційним судом встановлена наявність в матеріалах кримінального провадження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тих, що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, колегія суддів вважає, що на користь збільшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, свідчать тяжкість покарання, яке може загрожувати ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у злочині за яким оголошено підозру та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення. Надані позитивні характеризуючі дані відносно підозрюваного ОСОБА_3 враховуються апеляційним судом, однак вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, за який може бути призначено реальне позбавлення волі до дванадцяти років, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи підозрюваного ОСОБА_3 у встановленому законом порядку.

З урахуванням викладеного, та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, колегія суддів вважає необхідним застосувати щодо ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає, що саме такий захід забезпечення кримінального провадження буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальних заробітних плат, однак у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, а тому підстав, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачається.

Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення, розмір заданої шкоди, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає необхідним обрати щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляд застави в розмірі 3 630 (трьох тисяч шестисот тридцяти) мінімальних заробітних плат, що складає 5 002 140 (п'ять мільйонів дві тисячі сто сорок) гривень, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.

Отже, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу.

Що стосується доводів захисника підозрюваного про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, то вони безпідставні, оскільки слідчим суддею були враховані обставини справи в сукупності з особою підозрюваного, які вказують на можливу причетність ОСОБА_3 до вчинення вказаного злочину, при цьому підстав вважати про необ'єктивність наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження оголошеної підозри ОСОБА_3, колегією суддів не встановлено.

Крім того, посилання захисника на чітке встановлення всіх обставин вчинення дій, на підставі яких ОСОБА_3 оголошено підозру, а саме на перелік процесуальних документів, які на думку захисника є неналежними доказами, є передчасним, оскільки не є предметом розгляду на даній стадії кримінального провадження.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до остаточного висновку, що апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, ухвалу слідчого судді місцевого суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченка Максима Миколайовича - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №42016000000002095 від 11.08.2016 року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісного В.І., погоджене начальником другого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченком М.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням зазначених процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, -скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісного В.І., погоджене начальником другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченком М.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 26 грудня 2016 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у виключному розмірі 3 630 (трьох тисяч шестисот тридцяти) мінімальних заробітних плат, що складає 5 002 140 (п'ять мільйонів дві тисячі сто сорок) гривень у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820172, реєстраційний рахунок №37310016015850).

Підозрюваний ОСОБА_3, який не тримається під вартою, або інший заставодавець не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на зазначений рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем.

У разі внесення застави, зобов'язати підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати за кожною вимогою детектива (слідчого), прокурора, слідчого судді чи суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за умови внесення застави, наступні процесуальні обов'язки:

- прибувати за кожним викликом детектива (слідчого), прокурора та суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу детектива (слідчого), прокурора або суду;

- повідомляти детектива (слідчого), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12;

- здати на зберігання органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити термін дії зазначених процесуальних обов'язків протягом двох місяців з дня внесення застави.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_3, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Апеляційного суду міста Києва, має бути наданий детективу Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісному В.І. або начальнику другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченку М.М.

З моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається на користь держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Виконання ухвали та контроль за її виконанням покласти на детектива Національного бюро першого відділу детективів третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пісного В.І. та начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченка М.М.

Апеляційну скаргу адвоката Денисюка Романа Борисовича, який діє у захист прав та інтересів підозрюваного ОСОБА_3, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В.В. Д з ю б і н В. М. Л а ш е в и ч І.О. Р и б а к