Постанова № 63649041, 21.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2016 року № 826/26101/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр - Ліга» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, податкового повідомлення – рішення та зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем’єр - Ліга» ( далі – позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у якому просить суд про:

- визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 27.10.15р. №13062-23,

- визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 27.10.15р. №24988/10/826-54-23-04,

- визнання протиправними та скасування податкового повідомлення – рішення від 05.11.15р. №0001942100;

- зобов'язання відповідача внести в інтегровану картку ТОВ «Прем'єр –Ліга» відомості про сплату останнім акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі акцизних товарів за платіжним дорученням від 041.069.15р. №17586 на суму 279 000,00 грн., вжити заходів щодо припинення застави майна і внесення про це інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, утриматись від вчинення дій по нарахуванню встановлених податковим законодавством сум штрафів та пені у зв'язку з ненадходженням до бюджету суми коштів в розмірі 279 000 грн., утриматись від вчинення дій з прийняття рішень про опис майна у податкову заставу та стягнення податкового боргу.

Не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, представник позивача зазначив, що останнім своєчасно сплачено до бюджету самостійно узгоджені суми податкового зобов'язання з акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів за звітний податковий період лютий, квітень, травень, червень (уточнюючи декларації) та серпень 2015 року шляхом подання до обслуговуючого банку відповідного платіжного доручення, про що відповідача було повідомлено та надано копію вказаного платіжного доручення. На думку позивача, виконання платником податкового обов’язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк. Крім того, позивач посилався на п. 129.6 ст. 129 ПК України щодо звільнення платника податків від відповідальності за неперерахування податку до бюджету з вини банку, відтак відображення в інтегрованій картці платника податку інформації про наявність недоїмки тягне за собою неправомірне нарахування пені та застосування штрафних санкцій до платника податків.

В судовому засіданні та в письмових запереченнях проти позову представник відповідача зазначив, що проведеною камеральною перевіркою даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку за серпень 2015 року та уточнених декларацій за лютий, квітень – червень 2015 року встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання. Так, граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання за уточнюючими деклараціями – 05.10.15р. , за серпень 2015 року – 30.09.15р., тоді як за даними ІС «Податковий блок», суми податку фактично сплачені 02.10.15р. та 30.10.15р.

Враховуючи, несплату позивачем самостійно узгоджену у податкових деклараціях суму податкового зобов'язання, податковим органом було надіслано позивачу податкову вимогу та на підставі ст. 89 ПК України винесено рішення про опис майна у податкову заставу.

Отже, на думку представника відповідача, рішення та дії податкового органу правомірні, а позов необґрунтований.

З урахуванням вимог ст. 128 КАС України, а також враховуючи думку сторін, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як свідчать обставини справи, позивач здійснює діяльність з роздрібного продажу пального, продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів і є платником акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами.

Як свідчать обставини справи та вбачається із роздрукованої електронної облікової картки платника податку, станом на 30.09.15р. за ТОВ «Прем'єр – Ліга» рахувалась переплата з акцизного податку на суму 817 590 грн.; 11.09.15р. позивачем була подана декларація, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання в розмірі 1 063 553 грн., внаслідок чого утворилась недоїмка в сумі 245 974 грн.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п.14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Так, внаслідок несплати задекларованої суми податку, податковим органом було сформовано податкову вимогу від 27.10.15р. №13062-23 та винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 27.10.15р. №24988/10/26-54-23-01.

Представник відповідача в запереченнях зазначив, що сума боргу станом на 02.11.15р. була погашена, в зв'язку з чим податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу автоматично відкликано.

05.11.15р. ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку, за результатами якої складено акт №156/21-12.

Так, камеральною перевіркою даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з акцизного податку за серпень 2015 року та уточнених декларацій за лютий, квітень – червень 2015 року встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання: граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання за уточнюючими деклараціями – 05.10.15р., за серпень 2015 року – 30.09.15р., тоді як за даними ІС «Податковий блок», суми податку фактично сплачені 02.10.15р. та 30.10.15р.

За наслідками перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення – рішення від 05.11.15р. №0001942100 на суму штрафу в розмірі 37 255, 20 грн.

Правомірність винесеної податкової вимоги, податкового повідомлення – рішення та рішення про опис майна у податкову заставу є, поміж іншого, предметом даного позову.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, як свідчать обставини справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр-Ліга" відкрито в АТ "Банк "Національні інвестиції" поточний рахунок №260013013336/980/978/840.

04 вересня 2015 року позивачем подано до АТ "Банк "Національні інвестиції" платіжне доручення №17586 про сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 279 000 грн.

Банк прийняв вищевказане платіжне доручення на виконання 04 вересня 2015 року, що підтверджується штампом банку.

Листом від 04.09.2015 №19-14/2897 позивач повідомив ДПІ про сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на підтвердження чого надав копію платіжного доручення від 04.09.2015 №17586.

Вказаний лист був отриманий ДПІ 07.09.2015.

Листом від 11.09.15р. № 19-14/2972 ТОВ «Прем'єр –Ліга» було повідомлено відповідача про подання засобами електронного зв'язку податкової декларації з акцизного податку за серпень 2015 року.

Крім того, позивач звернувся до АТ «Банк «Національні інвестиції» листом №19-14/3210 від 01.10.15р. з проханням надати довідку про залишок коштів на рахунку станом, зокрема, на 04.09.15р.; із отриманою позивачем від банку довідки від 05.11.15р. слідує, що банком не було перераховано кошти за платіжним дорученням від 04.09.15р. №17586 на суму 279 000 грн.

Внаслідок не перерахуванням банком суми податкового зобов'язання позивача, у обліковій картці позивача рахувалась недоїмка, в зв'язку з чим 27.10.15р. автоматично була сформована податкова вимога №13062-23 про сплату податкового боргу та винесено рішення про опис майна у податкову заставу №24988/10/26-54-23-04.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

При цьому, за приписами ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Відповідальність банків при здійсненні переказу, передбачена приписами ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", де зазначено, що отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, відповідно до якого за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

З наявного в матеріалах справи копії платіжного доручення від 04.09.2015 №17586 вбачається, що на вказаному платіжному дорученні наявна відмітка банку про його одержання та відсутні будь-які ознаки того, що банком було повернуто дане платіжне доручення без виконання.

Крім того, позивачем надано до суду довідку ПАТ "Банк "Національні інвестиції" від 23.10.2015 №3936/14-1, з якої вбачається, що на момент пред'явлення платіжного доручення від 04.09.2015 №17586 (станом на 04 вересня 2015 року) залишок коштів на рахунку ТОВ "Прем'єр-Ліга" був достатнім для перерахування до бюджету вказаного у платіжному дорученні зобов’язання з акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Отже, факт направлення позивачем вищенаведеного платіжного доручення з належними та допустимими реквізитами дозволяє дійти висновку про виконання позивачем обов'язку покладеного на нього законодавцем та закріпленого статтею 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи, що визначальним є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, суд приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушень щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

При цьому, посилання відповідача як на підставу для відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог на те, що оскаржувана позивачем вимога відповідно до п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України вважається відкликаною, суд вважає безпідставними, оскільки та обставина, що на день розгляду справи податкова вимога є відкликаною не є доказом відсутності предмету спору.

При цьому, суд наголошує на тому, що відкликання податкової вимоги не є тотожним визнанню її протиправною та скасуванню. У разі набрання законної сили рішенням про задоволення позову та визнанню протиправною податкової вимоги вона вважається протиправною (неправомірною) з моменту її прийняття. Така вимога не створює будь-яких правових наслідків, а при відкликанні податкової вимоги вона вважається чинною протягом усього часу від моменту її формування та надіслання платнику до її відкликання, і в цей період її чинності платнику податків може бути завдана шкода, якщо на підставі цієї вимоги виникли певні правовідносини. Тому, на думку суду, відкликання податкової вимоги не позбавляє позивача право на звернення до суду з позовом про визнання протиправною податкової вимоги та її скасування, а також скасування подальших заходів стягнення податкового боргу.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що надсилання податкової вимоги та винесення рішення про опис майна у податкову заставу платнику податків, який своєчасно сплатив свої податкові зобов'язання є протиправним, у зв’язку з чим податкова вимога від 27.10.15р. №13062-23 про сплату податкового боргу та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.10.15р. №24988/10/26-54-23-04 підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача внести в інтегровану картку ТОВ "Прем'єр-Ліга" відомості про сплату сум за платіжним дорученням №17586 від 04.09.2015 на суму 279 000 грн., спрямоване на сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі акцизних товарів (код 14040000), суд зазначає наступне.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, визначений в Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 №765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 р. 1 Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Приписами п. 4 р.1 Порядку передбачено, що облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об’єднаних державних податкових інспекцій відповідно до функціональних повноважень.

Зі змісту п. 1 р. 2 Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються територіальними органами Міндоходів за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску.

Пунктом 1 р. 4 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень: за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725; за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 19 вересня 2013 року № 493/815, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за № 1667/24199.

Згідно п. 5 р. 4 Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Таким чином, Порядок не визначає процедуру здійснення дій структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів при наявності обставин встановлених п.129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, тобто не зарахування до бюджету сплачених платником податків своїх податкових зобов’язань з вини банку.

При цьому наявність сплачених платником податків своїх грошових зобов’язань через банк, якій не здійснив своєчасне та повне перерахування коштів до бюджету, є підставою для звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фонді, включати нараховану пеню або штрафні санкції, та підстави для цієї відповідальності банку.

Враховуючи, що не відображення вказаних відомостей в інформаційній системі тягне за собою неправомірне нарахування пені та застосування штрафних санкцій до платника податків, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та зобов’язати відповідача внести в інтегровану картку ТОВ "Прем'єр-Ліга" відомості про сплату позивачем сум за платіжним дорученням №17586 від 04.09.2015 на суму 279 000 грн., спрямоване на сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі акцизних товарів (код 14040000).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

Враховуючи, відсутність вини позивача за несвоєчасне надходження до бюджету сплаченого акцизного податку, висновок податкового органу про порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання є необґрунтованим, а винесене за наслідками камеральної перевірки податкове повідомлення – рішення від 05.11.15р. №0001942100 таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача вжити заходів щодо припинення податкової застави майна ТОВ "Прем'єр-Ліга" і внесення про це інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 89.1 статті 81 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ДПІ були здійсненні дії по реалізації рішення про опис майна ТОВ "Прем'єр-Ліга" у податкову заставу та реєстрації податкової застави у відповідному державному реєстрі. Таких доказів не надано і на день розгляду справи.

Враховуючи зазначене, вказана вимога не підлягає задоволенню.

З приводу позовних вимог про зобов’язання відповідача утриматись від вчинення дій по нарахуванню встановлених податковим законодавством сум штрафів та пені у зв'язку з ненадходженням до бюджету сплачених ТОВ "Прем'єр-Ліга" 04.09.2015 з рахунку №260013013336 АТ "Банк "Національні інвестиції" згідно платіжного доручення від 04.09.2015 №17586 коштів в сумі 279 000 грн. та утриматись від вчинення дій з прийняття рішень про опис майна у податкову заставу та заходів стягнення податкового боргу, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є реальний, фактичний характер порушення права, а не умовний, тобто той, що може виникнути в майбутньому. Характер відносин між сторонами, що можуть мати місце в майбутньому не може досліджуватися під час судового розгляду даної справи.

За наведених обставин, така вимога не підлягає задоволенню з огляду на її передчасність, спрямованість на майбутнє, відсутності підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів та пояснень, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесених податковим органом рішень, які є предметом оскарження.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування рішень податкового органу та зобов'язання внести відомості щодо сплати позивачем акцизного податку до картки особового рахунку платника податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, при розподілі судових витрат суд керується ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та присуджує їх на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, ПК України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр - Ліга» - задовольнити частково .

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.10.15р. №13062-23 про сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 134 610 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 27.10.15р. №24988/10/26-54-23-04.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ш» Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05.11.15р. №0001942100 про сплату штрафу в сумі 37 255, 20 грн.

5. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві внести в інтегровану картку (картку особового рахунку) ТОВ «Прем'єр –Ліга» відомості про сплату останнім сум за платіжним дорученням №17586 від 04.09.15р. на суму 279 000 грн., спрямовані на сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі акцизних товарів (код 14040001).

6. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

7. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр -Ліга» (код ЄДРПОУ 32214641), частково понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 640,15 грн. (вісім тисяч шістсот сорок гривень п'ятнадцять копійок) за платіжним дорученням №4742 від 25.11.15р. на суму 8 667, 97 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур