Постанова № 63649005, 22.12.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року Чернігів Справа № 825/2113/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛобана Д.В.,

за участю секретаряНовик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку ст. 41 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування публічного акціонерного товариства КБ "Хрещатик" ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування публічного акціонерного товариства КБ "Хрещатик" ОСОБА_2 по не включенню позивача до переліку осіб (загального реєстру вкладників банку), що мають право на відшкодування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобовязання уповноваженої особи Фонду гарантування публічного акціонерного товариства КБ "Хрещатик" ОСОБА_2 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформацію про ОСОБА_1 як вкладника ПАТ КБ "Хрещатик", якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договорами банківського вкладу № 258D-638943 від 04.04.2016, № 258D-650534 від 04.04.2016, № 258D-654586 від 04.04.2016, № 258D-639700 від 04.04.2016, № 258D-640469 від 04.04.2016 в гривні за курсом НБУ на день початку ліквідації банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на положення Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, згідно яких, на його думку, йому має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, зазначив, що відповідачем, у порушення вимог чинного законодавства, не включено ОСОБА_1 до переліку вкладників публічного акціонерного товариства КБ "Хрещатик", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу, що порушує його майнові права.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник уповноваженої особи Фонду гарантування публічного акціонерного товариства КБ "Хрещатик" ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення (а.с. 51-57), у яких зазначив, що позивача правомірно не включено до переліку вкладників публічного акціонерного товариства КБ "Хрещатик", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд звертає увагу на те, що для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

З наведеного випливає, що законодавець, вказуючи про можливість оскарження в адміністративному порядку будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не зазначив чітких критеріїв віднесення певного спору до публічно-правового чи, відповідно, приватноправового.

З метою усунення процесуальної невизначеності Вищим адміністративним судом України в пункті 25 постанови Пленуму від 20.05.2013 № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" визначено, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів Фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах є публічно-правовими та підлягають розгляду в порядку КАС України.

Крім того, уповноважена особа діє від імені суб'єкта владних повноважень - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та у межах повноважень, передбачених Законом.

Відтак, уповноважена особа, будучи посадовою особою суб'єкта владних повноважень, а не посадовою особою банку, здійснює владні управлінські функції на основі законодавства по відношенню до позивача, у зв'язку з чим твердження суду першої інстанції щодо неможливості розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства є помилкове.

Таким чином, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у банку є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах щодо збереження активів банку реалізує владні управлінські функції шляхом, зокрема, прийняття рішень про нікчемність правочинів та повідомлення сторін таких договорів.

З огляду на викладене, цей спір належить до адміністративної юрисдикції.

Зазначена правова позиція міститься в узагальненні судової практики Київського апеляційного адміністративного суду на тему: "Державне регулювання ринків фінансових послуг у справах, розглянутих у першому півріччі 2015 року за позовами до уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є юридичною особою публічного права.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобовязань до боржника.

В свою чергу, позивач по нашій справі просить зовсім інше, а саме: зобовязати уповноважену особу включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про нього.

Крім того, хоча право на звернення до господарського суду фізичної особи, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, можливе у процедурі банкрутства, відповідно до вищезазначеного абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та згідно із ч. 1 ст. 11 цього ж Закону, якою передбачено, що право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник або кредитор, але це право можливо реалізувати лише шляхом звернення до господарського суду із відповідною заявою про порушення справи про банкрутство. В даному ж випадку предмет нашого позову взагалі не пов'язаний з бажанням позивача порушити справу про банкротство і позивач взагалі не являється кредитором та ще й по відношенню до Фонду, а не до банку, які, виходячи із змісту ст. 2, 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не є тотожними установами. Отже, навіть за наявності у позивача права на звернення до суду в порядку ГПК України в якості кредитора у справі про банкрутство, він не позбавлений права на обрання й іншого способу захисту порушених майнових прав шляхом звернення до суду із даним позовом до Фонду.

Крім того, хоча відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником. Однак, згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник - юридична особа - субєкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобовязаннями, які виникли у фізичної особи у звязку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобовязання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, даний позов неможливо вирішити і в порядку п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК, оскільки згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Фонд не є боржником. Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин навіть банк (хоча він і не є стороною у даній справі) ще не набув статусу боржника по відношенню до позивача у вищезазначеному розумінні. В свою чергу, право позивача на звернення до суду за захистом права мирно володіти своїм майном (передбаченого ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод) не може бути поставлено в залежність від наявності чи відсутності у особи, яка звертається до суду статусу кредитора і лише у справі про банкрутство з огляду на ч. 3, 5 ст. 6 КАС України.

Більш того, зазначена правова позиція щодо підсудності даної категорії справ саме адміністративному судочинству підтверджується сталою судовою практикою трьох інстанцій судів, а її зміна призведе до порушення Конвенційного принципу правової (юридичної) визначеності. До того ж, на виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВАСУ у своєму листі від 25.07.2014 № 992/11/14-14 нагадав, що згідно із пунктом 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Крім того, підсудність позовів заявлених до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, або до його уповноваженої особи підтверджується й положеннями п. 2 ч. 5 ст. 117 КАС України, якою встановлена заборона деяких способів забезпечення таких позовів.

Суд звертає увагу, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» (далі банк) було укладено договори банківського вкладу: договір банківського вкладу № 258D-638943 від 04.04.2016 (а.с. 13-16); договір банківського вкладу № 258D-650534 від 04.04.2016 (а.с. 17-20); договір банківського вкладу № 258D-654586 від 04.04.2016 (а.с. 21-24); договір банківського вкладу № 258D-639700 від 04.04.2016 (а.с. 25-28); договір банківського вкладу № 258D-640469 від 04.04.2016 (а.с. 29-32).

05.04.2016 постановою Правління Національного банку України № 150 Про віднесення ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» до категорії неплатоспроможних банк віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 71-72).

У свою чергу, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2016 № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» та делегування повноважень ліквідатора банку розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» з 06.06.2016 по 05.06.2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, повязаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на два роки з 06.06.2016 по 05.06.2018 включно (а.с. 74-75).

Рішенням Правління Національного банку України від 02.10.2015 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» відкликано банківську ліценцію ПАТ Дельта Банк (а.с. 73).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2016 № 463 розпочато процедуру виведення ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 по 04.05.2016 включно (а.с. 76-77).

Позивач звертався у відділення банку-агенту Фонду в м. Чернігові на здійснення виплат гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами банку, але в загальному Реєстрі вкладників щодо позивача, як вкладника, інформація була відсутня. Зважаючи на факт відсутності інформації щодо позивача як вкладника в загальному Реєстрі вкладників ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» на здійснення виплат гарантованої суми відшкодування коштів, позивачем подано 21.07.2016 письмову заяву на адресу Фонду щодо надання розяснень.

У свою чергу, позивач не погоджуючись з невключенням його до переліку вкладників. які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (далі - Закон № 4452-VI).

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VІ вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (пункт 4 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI).

Частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами частин 1-3 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною 5 статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур'єр або Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина 6 статті 27 Закону № 4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 Розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14) уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Як передбачено у пунктах 2,3 Розділу IV Положення № 14 Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм слід дійти висновку, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Як вбачається матеріалів справи, за результатами перевірки на предмет виявлення правочинів (договорів, транзакцій) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», встановлено, що в аналізований період мало місце значне збільшення залишків коштів на рахунках фізичних осіб, відкритих в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", що підлягають відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому було виявлено, що таке збільшення залишків коштів спричинене, зокрема, непоодинокими випадками перерахування особами, включеними до переліку повязаних з банком осіб з власних поточних та депозитних рахунків на поточні та депозитні рахунки інших фізичних осіб - клієнтів банку.

Перевірці підлягали договори, транзакції (правочини) за вкладними операціями, які були виявлені Комісією та зафіксовані в реєстрах №№ 1, 2, 3, 4, 5 до протоколу від 25.04.2016 та в додатках до протоколу від 11.05.2016.

Протоколом засідання Комісії від 17.05.2016 було підтверджено наявність дій юридичних та фізичних осіб, спрямованих на зміну черговості задоволення кредиторів відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що підпадає під ознаки нікчемності (а.с. 68).

Між тим, згідно з частиною 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина 2 статті 228 Цивільного кодексу України).

Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

У свою чергу, доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, відповідачем не наведено, а судом не встановлено жодних підстав для визнання нікчемним договорів банківського вкладу № 258D-638943 від 04.04.2016 (а.с. 13-16), № 258D-650534 від 04.04.2016 (а.с. 17-20), № 258D-654586 від 04.04.2016 (а.с. 21-24), № 258D-639700 від 04.04.2016 (а.с. 25-28), № 258D-640469 від 04.04.2016 (а.с. 29-32).

Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Проте, відповідні судові рішення про визнання недійсними вищевказаних договорів, матеріали справи не містять.

На виконання плану роботи Київського апеляційного адміністративного суду на ІІ півріччя 2016 року здійснено вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, практики Європейського суду з прав людини під час розгляду та вирішення адміністративних справ за період: ІІ півріччя 2015 року та І півріччя 2016 року, де зазначено, що право особи на мирне володіння майном знайшло своє відображення у Рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі «Золотас проти Греції», згідно якого особа, яка розмістила грошову суму в банку, передавала йому право використання цієї суми, банк був зобовязаний зберігати її, і в разі використання з метою отримання прибутку він повинен був повернути еквівалентну суму вкладнику після припинення дії угоди; отже, власник рахунку сумлінно міг вважати, що його вклад у банку знаходиться в безпеці, особливо при отриманні відсотків; власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуації, що загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно вчинити дії відповідно до закону і зберегти право на захист свого майна.

Вкладник, яким перераховано кошти на рахунок позивача, має право вільно розпоряджатись коштами, які є його власністю. Відповідачем не надано доказів, що дії останнього щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок іншої фізичної особи суперечить закону.

Також, відповідачами не надано доказів наявності інших підстав визначених частиною третьою статті 38 Закону внаслідок яких правочин позивача з банком є нікчемним.

Правову позицію аналогічного змісту викладено у справах №№826/1875/16, 826/1258/16, 826/27776/15, 826/2004/16, 826/2667/16, 826/2676/16, 826/27592/15, 826/2853/15.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Пунктом 5 Розділу III Положення №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація надається окремими файлами залежно від її типу.

Наведене, у свою чергу, свідчить, що уповноважена особа Фонду протягом процедури ліквідації банку має право надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, зокрема, щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування публічного акціонерного товариства КБ "Хрещатик" ОСОБА_2 по не включенню ОСОБА_1 до переліку осіб (загального реєстру вкладників банку), що мають право на відшкодування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобовязання уповноваженої особи Фонду гарантування публічного акціонерного товариства КБ "Хрещатик" ОСОБА_2 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформацію про ОСОБА_1 як вкладника ПАТ КБ "Хрещатик", якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договорами банківського вкладу № 258D-638943 від 04.04.2016, № 258D-650534 від 04.04.2016, № 258D-654586 від 04.04.2016, № 258D-639700 від 04.04.2016, № 258D-640469 від 04.04.2016 в гривні за курсом НБУ на день початку ліквідації банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу положень ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні Гайдук та інші проти України Європейський суд нагадує, що згідно з постійною практикою органів Конвенції, поняття "майна" в розумінні ст. 1 Протоколу № 1 може охоплювати як "фактичне майно, так і майнові цінності, в тому числі боргові вимоги, відповідно до яких заявник може претендувати щонайменше на "законне сподівання" на фактичне користування правом власності.

Крім того, у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ Європейський суд з прав людини зазначив наступне: Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невідємні для банківських операцій і повязаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Єahin і Perihan Єahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року).

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, шляхом визнання договору банківського вкладу нікчемним, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося у тому, що ст. 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України. Але, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які позивач вклав на умовах строковості та платності, та до цього моменту відповідач не повернув.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 необхідно присудити судові витрати у розмірі 1102,42 грн.

Керуючись статтями 41, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування публічного акціонерного товариства КБ "Хрещатик" ОСОБА_2 по не включенню ОСОБА_1 до переліку осіб (загального реєстру вкладників банку), що мають право на відшкодування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобовязати уповноважену особу Фонду гарантування публічного акціонерного товариства КБ "Хрещатик" ОСОБА_2 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформацію про ОСОБА_1 як вкладника ПАТ КБ "Хрещатик", якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договорами банківського вкладу № 258D-638943 від 04.04.2016, № 258D-650534 від 04.04.2016, № 258D-654586 від 04.04.2016, № 258D-639700 від 04.04.2016, № 258D-640469 від 04.04.2016 в гривні за курсом НБУ на день початку ліквідації банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань уповноваженої особи Фонду гарантування публічного акціонерного товариства КБ "Хрещатик" ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 1102,42 грн.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддяпідпис ОСОБА_3

З оригіналом згідно

Постанова суду від 22.12.2016 не набрала законної сили.

Суддя Д.В. Лобан