Постанова № 63648746, 05.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 грудня 2016 р. № 820/5740/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" про визнання неправомірним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31214071 від 02.09.2016 року про реєстрацію права власності за ПАТ КБ "Приват Банк" на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу ОСОБА_3 судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 02.09.2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям відділу) на квартиру, яка розташована за адресою: м.Харків, вул.Привокзальна, буд.15, кв.З, за ПАТ КБ "ПриватБанк", внаслідок чого внесенні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Проте, на думку позивача приватним нотаріусом не враховано, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не є іпотекодержателем, також що вимога про необхідність виконання грошового зобов'язання в повному обсязі позивачу іпотекодержателем ( ПАТ КБ "ПриватБанк") надіслана не була, крім того звернення стягнення на квартиру позивача в теперішній час заборонено у зв'язку з мораторієм. У зв'язку з чим, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач - ОСОБА_1, у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позові, наполягав на задоволені позову у повному обсязі.

Відповідач - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, своєчасно, в порядку, передбаченому ст. ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується повідомленням про поштове відправлення (а.с. 88). Причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи в порядку письмового провадження суду не надавала.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказала, що існують законодавчо закріплені обмеження для кредитних установ щодо примусового стягнення та уступлення права вимоги на об'єкти житлового фонду, що перебувають в іпотеці та підпадають під критерії, які визначені в законі. Однак це жодним чином не впливає на вчинення реєстраційної дії, яка повністю відповідає чіткому алгоритму послідовних дій державного реєстратора визначених нормативно-правовими актами. За таких обставин, необхідно ставити під сумнів безпосередньо правочини, що стали підставою для такої державної реєстрації, а не державну реєстрацію як дію. На думку, приватного нотаріуса, спірні правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, які пов'язані із невиконанням, умов цивільно-правової угоди або порушенням актів цивільного законодавства під час її укладання не є публічно-правовими за своїм змістом, а випливають з договірних відносин, отже мають вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, як стверджує відповідач, вимога щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №31214071 від 02.09.2016 року про реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на квартиру за адресою: м. Харків, вул. Привокзальна, буд. 15, кв. З, який здійснено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим просила суд відмовити у адміністративному позові в повному обсязі (а.с. 46-52).

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" , у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та зазначила, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі договору від 08.06.2005 року про задоволення вимог іпотекодержателя. Зазначила, що відповідач є належним чином зареєстрованим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, який мав повне право та повноваження на проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за третьою особою на підставі іпотечного застереження в договорі іпотеки, внаслідок чого просила в позовних вимогах відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступних висновків:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08 червня 2005 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ЗАТ КБ "Приватбанк" (банк) укладено кредитний договір № HAD0GF01270007 (на купівлю житлової нерухомості), за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 25 421,93 доларів США на строк по 06 червня 2025 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,92 % річних (а.с. 18-19).

Пунктом 1.3. Кредитного договору закріплено, що забезпечення виконання позивачем зобов'язань за даним договором виступають Договір іпотеки від 01.06.2005 року, Договір поруки ОСОБА_4 від 08.06.2005 року, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, тощо, надані Банку з метою забезпечення зобов'язань за даним договором.

Також сторонами підписаний додаток до кредитного договору № HAD0GF01270007 від 08.06.2005 року, яким затверджений графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (а.с.20).

Одночасно, між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 1486, в забезпечення належного виконання позивачем вимог ЗАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором від 08 червня 2005 року № № HAD0GF01270007, а саме позивач надає Банку (іпотекодержателю) в іпотеку нерухоме майно, а саме: чотирикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 24-25).

08 червня 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 накладена заборона відчуження квартири за адресою АДРЕСА_2 належна ОСОБА_1, до припинення чи розірвання договору іпотеки. Зазначений запис зареєстровано в реєстрі заборон за № 1487 (зворотній бік а.с. 26).

14 квітня 2016 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ", "ТМФ Трасті Лімітед" укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором про іпотечний кредит від 19.02.2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 68-78).

Відповідно до умов вищевказаного договору сторони домовилися, що продавець "ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" бажає продати (відступити), а покупець ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" бажає придбати відповідні основні іпотечні активи за оплату ціни викупу на умовах, викладених у цьому договорі. Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 продавець цим погоджується продати, а покупець цим погоджується купити відповідні основні іпотечні активи. Сторони домовляються, що основні іпотечні активи продаються відповідно до переліку активів.

Кредитний договір, укладений із позивачем, знаходиться у списку активів під номером 330, "ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" відступило свої права за спірним кредитним договором ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

30.08.2016 року уповноваженою особою ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_7, подано до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якій присвоєно реєстраційний № 18334070, відповідно до якої ПАТ КБ "Приватбанк"просить провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Привокзальна, будинок 15, квартира З (а.с. 53).

02 вересня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 прийнято рішення № 31214071 щодо проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартира, що розташований Харківська обл., м. Харків, вулиця Привокзальна, будинок 15, квартира З за суб'єктом ЗАТ КБ "Приватбанк", за наслідками чого,одночасно до Державного реєстру іпотек внесено відповідні зміни (а.с. 59).

Зазначений запис є підставою для виникнення права власності на квартиру за адресою: м. Харків, вулиця Привокзальна, будинок 15, квартира З за ЗАТ КБ "Приватбанк" відповідно до умов договору від 08.06.2005 року.

Позивач 11.10.2016 року отримав інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких останньому стало відомо про те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру за адресою: м. Харків, вулиця Привокзальна, будинок 15, квартира З.

Позивач не погодившись з записом про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31214071 від 02.09.2016 про реєстрацію права власності за ПАТ КБ "ПриватБанк" на квартиру, яка розташована за адресою: м.Харків, вул.Привокзальна, буд.15, кв.З приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, як такого, що порушує права та законні інтереси позивача, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне:

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2013 року № 898-IV , іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2013 року № 898-IV іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2013 року № 898-IV, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Судом встановлено, що позивач припинив виконання свого зобов'язання за зазначеним кредитним договором, у зв'язку з чим 26.07.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслав позивачу повідомлення № Е.НА.0.0.0.0/17-2050 про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (а.с.62).

Згідно пункту 26 договору іпотеки від 08.06.2005 року, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку наступним шляхом:

1) переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця;

2) продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Суд, відхиляє твердження позивача щодо порушення іпотекодержателем (ПАТ КБ "ПриватБанк") встановленого ст. 35 Закону України «Про іпотеку» зобов'язання стосовно надсилання іпотекодавцю (боржнику) письмової вимоги про усунення порушення (попередження про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору), оскільки з досліджених у судовому засіданні матеріалів реєстраційної справи вбачається, що ПАТ КБ "ПриватБанк" вжито усіх заходів щодо вручення повідомлення про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги (а.с. 62-65).

Позивач вимогу не виконав та порушення не усунув, у зв'язку із чим у ПАТ КБ "ПриватБанк" виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 статті 36 вказаного Закону передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону або право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстав для висновку, що правовою підставою передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким відповідно до статті 36 зазначеного Закону, також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі щодо задоволення вимог іпотекодержателя вказаним способом.

Згідно п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: - копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; - документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; - заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно норм Закон України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, жодного порушення під час здійснення реєстраційної дії, приватним нотаріусом ОСОБА_3 судом не виявлено.

Відповідно до п. 15.9 договору іпотеки від 08.06.2005 року, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки з п 15.7 цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, комісії, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

Посилання позивача на Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" суд не приймає виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Приписами п. 3. ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", передбачено, що кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Поняття "мораторій" у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Крім того, згідно зі статтею 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Таким чином, суд доходить до висновку про наявність законодавчо закріплених обмежень для кредитних установ щодо примусового стягнення та уступлення права вимоги на об'єкти житлового фонду, що перебувають в іпотеці та підпадають під критерії, які визначені в законі. Однак це жодним чином не впливає на вчинення реєстраційної дії, яка повністю відповідає чіткому алгоритму послідовних дій державного реєстратора визначених нормативно-правовими актами. За таких обставин необхідно ставити під сумнів безпосередньо правочини, що стали підставою для такої державної реєстрації, а не державну реєстрацію як дію.

Суд звертає увагу, що спірні правовідносини щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, які пов'язані із невиконанням, умов цивільно-правової угоди або порушенням актів цивільного законодавства під час її укладання не є публічно-правовими за своїм змістом, а випливають з договірних відносин. Отже мають вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, адміністративний суд не надає їм правової оцінки, оскільки не є судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-41а16.

У відповідності до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем під час розгляду справи доведено правомірність прийнятого ним рішення за правилами, встановленими ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №31214071 від 02.09.2016 року про реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на квартиру за адресою: м. Харків, вул. Привокзальна, буд. 15, кв. З, який здійснено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватниого нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про визнання неправомірним та скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 12 грудня 2016 року.

Суддя О.В. Панченко