Постанова № 63648739, 21.12.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1535/16

21 грудня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з заявою до Тернопільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі Тернопільський міський відділ ДРАЦС), в якій просить:

- зобовязати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 № 148, складеного 31 серпня 1939 року Тернопільським міським бюро записів актів громадського стану, вказавши в графі «національність» батька дитини «поляк», а в графі «національність» матері дитини «українка»;

- зобовязати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області внести зміни до актового запису про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 № 465, складеного 05 листопада 1960 року Тернопільським міським бюро записів актів громадського стану, змінивши в графі «національність» ОСОБА_5 з «українка» на «полька»;

- зобовязати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 № 1217, складеного 04 липня 1973 року Тернопільським міським бюро записів актів громадського стану, змінивши в графі «національність» матері дитини з «українка» на «полька»;

- зобовязати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_7 № 1066, складеного 13 грудня 1966 року Тернопільським міським бюро записів актів громадського стану, змінивши в графі «національність» матері дитини з «українка» на «полька».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачкою були виявлені відсутність в актовому записі про її народження відомостей про національність її батька та матері, невідповідність відомостей у актовому записі про її одруження щодо написання національності позивачки «українка» замість «полька», а також в актових записах про народження її дітей щодо написання національності матері «українка» замість «полька».

Позивачка зазначає, що її батько ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_1) був уродженим поляком, сповідував римо-католицьку віру, дотримувався традицій цієї національності. Проте будь-які документи, що містять відомості про національність батька позивачки ОСОБА_8 відсутні, у свідоцтві про народження позивачки у відомостях про національність батьків інформація відсутня. Проте у позивачки є відомості про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (баба позивачки) включені до списків виборців по виборах депутатів до польського Сейму та Сенату. Крім того, є архівні відомості, які підтверджують, що дід та баба позивачки за національністю були поляками.

У звязку з наведеними обставинами та для внесення відповідних доповнень і виправлень у первинні актові записи, позивачка звернулася до суду.

Позивачка у судове засідання не прибула, проте 20.12.2016 року подала до суду заяву, у якій просила справу розглядати за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, причини неприбуття представника до суду не повідомив, клопотання про розгляд справи за відсутності його представника не заявив, заперечень проти позову не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Згідно з частиною шостою статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, судовий розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що у свідоцтві про народження ОСОБА_3, виданому повторно 04 березня 1955 року на підставі актового запису № 148, складеного 31 серпня 1939 року в місті Тернополі, відомості про національність батька позивачки ОСОБА_9 та матері позивачки ОСОБА_11 - відсутні (а. с. 8).

У матеріалах справ відсутні будь-які інші документи, які б підтверджували національність батька позивачки «поляк», матері позивачки - «українка».

Як вбачається з довідки відділу державної реєстрації актів цивільного стану Підволочиського районного управління юстиції від 27 лютого 2015 року № 347/02.1-06-15.3, в архівному записі про народження ОСОБА_8 з метричної книги № 20, аркуш 15 по селу Голотки Підволочиського району Тернопільської області, містяться відомості про дату народження та хрещення дитини, імя, віросповідання, відомості про батьків та хрещених батьків дитини, проте відсутні відомості про національність дитини (а. с. 13-14).

Відповідно до архівної довідки, виданої Державним архівом Тернопільської області 13.02.2013 року за № Л-4/05-13, у документах архівного фонду Греко-католицьких парафіяльних управлінь Тернопільського краю Галицького намісництва, з 1921 року Тернопільського воєводства, в метричній книзі про шлюб с. Голотки Збаразького повіту Тернопільського воєводства, сучасного Підволочиського району Тернопільської області за 1886-1932 роки є відомості, що 22 жовтня 1929 року взяли шлюб: ОСОБА_12 (син ОСОБА_13 і ОСОБА_14), римо-католицького віросповідання і ОСОБА_15 (дочка ОСОБА_16 і ОСОБА_17), греко-католицького віросповідання. Проте такий метричний запис не містить відомостей про національність нареченого ОСОБА_12, батька позивачки (а. с. 15-16).

Крім того, в матеріалах справи міститься архівна довідка, видана Державним архівом Тернопільської області 20.09.2016 року за № Л-81/04-11, відповідно до якої у документах архівного фонду Окружні виборчі комісії по виборах депутатів до польського Сейму та Сенату у списках виборців по виборах до польського Сейму і Сенату с. Голотки Збаразького повіту Тернопільського воєводства за 1928 рік значаться: ОСОБА_18, віком 62 роки, проживала ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_19, віком 23 роки, проживав ІНФОРМАЦІЯ_2. Проте такий документ не містить відомостей про національність ані батька позивачки, ані її бабусі (17-18).

У реєстраційній картці призовника ОСОБА_20 сина ОСОБА_21, отриманої з Центрального військового архіву Польщі, відсутні відомості про національність призовника, є лише запис про національність батька і матері «поляки» (а. с. 11-12).

В матеріалах справи міститься свідоцтво про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_5, видане 05 листопада 1960 року на підставі актового запису про шлюб за № 465 від 05 листопада 1960 року, складеного Тернопільським міським бюро ЗАГС. Такий документ містить відомості про національність нареченої «українка» (а. с. 9).

Як вбачається із свідоцтва про народження дочки позивачки ОСОБА_6, виданого 04 липня 1973 року на підставі актового запису про народження за № 1217, складеного Тернопільським міським бюро ЗАГС 04 липня 1973 року, матірю дитини зазначена ОСОБА_2, за національністю «українка» (а. с. 20). У свідоцтві про народження сина позивачки ОСОБА_7, виданого 13 грудня 1966 року на підставі актового запису про народження за № 1066, складеного Тернопільським міським бюро ЗАГС 13 грудня 1966 року, матірю дитини зазначена ОСОБА_22, за національністю «українка» (а. с. 21).

Судом також встановлено, що дочка позивачки ОСОБА_23 зверталася до Тернопільського міського відділу ДРАЦС із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб батьків за № 465, складеного 05 листопада 1960 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Тернопільській області, а саме просила внести зміни до відомостей про національність нареченої. Відповідно до листа відповідача від 28 жовтня 2016 року № 2027/09-03-07 ОСОБА_23 розяснено щодо неможливості зміни національності матері, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Також заявниці розяснено, що відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, відділи державної реєстрації актів цивільного стану вносять зміни до актових записів при наявності відповідних документів, якщо під час державної реєстрації актів цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуску відомостей або окремих слів). Також звернута увага на різне написання прізвищ і імені, в одному випадку - ОСОБА_22 Стефанія-Даря, в іншому ОСОБА_24 (а. с. 19).

З метою з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами суд вживав заходи, визначені частинами четвертою, п'ятою статті 11 КАС України, зокрема, зобов'язав відповідача ухвалою про відкриття провадження у справі від 13 грудня 2016 року надати - витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_3 № 148, складений 31 серпня 1939 року Тернопільським міським бюро записів актів громадського стану; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 № 465, складений 05 листопада 1960 року Тернопільським міським бюро записів актів громадського стану; витяг Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_6 № 1217, складений 04 липня 1973 року Тернопільським міським бюро записів актів громадського стану; витяг Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_7 № 1066, складеного 13 грудня 1966 року Тернопільським міським бюро записів актів громадського стану.

На виконання ухвали про відкриття провадження у справі від 13 грудня 2016 року відповідачем було надано суду копію архівного актового запису із метричної книги про народження щодо ОСОБА_3, який містить відомості про дату народження та хрещення дитини, її імя, віросповідання, стать, відомості про батьків та хрещених батьків, проте не містить жодних відомостей про національність ані дитини, ані її батьків (а. с. 39).

Також відповідачем надано копію актового запису про шлюб № 465, складеного 05 листопада 1960 року між ОСОБА_25 та ОСОБА_3 (прізвище після шлюбу ОСОБА_25) ОСОБА_26. У такому актовому записі вказана національність нареченої «українка» (а. с. 40), що узгоджується із відомостями, які зазначені у свідоцтві про одруження позивачки (а. с. 9).

Із наданих відповідачем актових записів про народження дітей позивачки вбачається наступна інформація. В актовому записі про народження ОСОБА_7 за № 1066, складеному 13 грудня 1966 року, національність матері дитини ОСОБА_27, зазначена «українка» (а. с. 41). В актовому записі про народження ОСОБА_6 за № 1217, складеному 04 липня 1973 року, національність матері дитини ОСОБА_27, зазначена «українка» (а. с. 42).

Крім того, із письмових пояснень відповідача вбачається, що з заявою про внесення змін до актового запису про шлюб № 465, складного 05 листопада 1960 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо національності нареченої, до відповідача зверталася не ОСОБА_2 (позивач у справі), а її дочка ОСОБА_23 Щодо внесення змін в інші актові записи про народження позивачки та її дітей, до відповідача із заявами ніхто не звертався (а. с. 38).

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Статтею 3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин (ратифікованої Законом України № 703/97-ВР від 09 грудня 1997 року) передбачено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Частиною другою статті 300 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Законом України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року № 2494-XII.

Згідно з положеннями статей 1, 3 цього Закону Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини. До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначення засад діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулюються положеннями Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI (далі Закон № 2398-VІ).

Відповідно до статті 6 Закону № 2398-VІ відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Статтею 9 Закону № 2398-VІ передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті; державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрація акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них (стаття 13 Закону № 2398-VІ).

Згідно зі статтею 22 Закону № 2398-VІ внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться, зокрема, за заявою особи, щодо якої складено актовий запис, спадкоємців померлого. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану (частини друга, третя статті 22 Закону № 2398-VІ).

Внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством, відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12 січня 2011 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі Правила).

Відповідно до пункту 1.5 Правил заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами.

Пунктом 2.5 Правил передбачено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається: особою, щодо якої складено актовий запис; одним із батьків неповнолітнього (малолітнього); піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього; опікуном недієздатної особи; спадкоємцем померлого; представником органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті (пункт 2.6 Правил).

На підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України, додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому (пункт 2.7 Правил).

Згідно з пунктом 2.11 Правил факти, зазначені у заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

В розумінні підпункту 2.15.9 пункту 2.15 відділ державної реєстрації актів цивільного стану складає висновок і вносить відповідні зміни до актового запису якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Отже, з аналізу наведених норм випливає, що орган реєстрації актів цивільного стану вправі внести зміни до актового запису цивільного стану тільки у тому випадку, коли для цього наявні достовірні дані; внесення змін до актового запису не можливе за відсутності документів, що підтверджували допущену помилку у графі національність; дані Правила не передбачають можливості змінювати чи встановлювати національність.

У відповідності до Правил відділи державної реєстрації актів цивільного стану вносять зміни до актових записів при наявності відповідних документів, якщо під час державної реєстрації актів цивільного стану були допущені помилки (перекручування, пропуск відомостей або окремих слів), а отже зміна національності не входить в компетенцію відділів державної реєстрації актів цивільного стану.

Крім того, ініціювати питання щодо внести змін до актового запису цивільного стану відповідно до наведених Правил може особа, щодо якої складено актовий запис, спадкоємці померлого.

При цьому, така особа звертається до уповноваженого органу відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадку відмови таких органів внести зміни чи доповнення може оскаржити таку відмову у судовому порядку.

У даному випадку судом встановлено, що позивачка не зверталася до органів державної реєстрації актів цивільного стану для внесення змін до актових записів про народження і укладення шлюбу, а також позивачкою не надано суду будь-яких документів, на підставі яких можна зробити висновок, що в актових записах про народження, одруження позивачки були допущені помилки в написанні національності її батьків чи її національності.

Позивачкою не надано будь-яких документів, які б підтверджували національність її батька «поляк», а матері «українка», а так само щодо своєї національності У всіх актових записах, наданих суду, зокрема, про шлюб позивачки та про народження дітей, її національність вказана «українка».

Також суд звертає увагу, що фактично позивачка ставить питання про внесення змін у записи щодо персональних даних інших осіб (батьків позивачки), а тому необхідно брати до уваги і їх власне ставлення до таких змін. При цьому, на думку суду, питання внесення змін персональних даних померлих осіб, власна воля яких щодо цих питань не може бути встановлена, взагалі не може розглядатися судом. ОСОБА_28 не надано доказів того, що за життя її батьки бажали мати таку національність і відносили себе до такої національності, яку вказує позивачка, що зверталися за життя до суду з подібним позовом чи іншим чином висловлювали волевиявлення щодо внесення змін відносно своєї національності у відповідних документах, чи уповноважували інших осіб на такі дії. Оскільки батьки позивачки самостійно протягом життя таких намірів не виявляли, а отже, щодо них жодним чином не можуть бути застосовані положення частини другої статті 300 ЦК України та частини першої статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні», якими обґрунтовує свої позовні вимоги позивачка.

Щодо права громадянина на збереження національної самобутності (стаття 300 Цивільного кодексу України), вільно обирати та відновлювати національність (статті 11, 18 Закону України «Про національні меншини в Україні»), на які посилається позивачка, то суд зазначає, що зазначені законодавчі акти встановлюють і захищають суб'єктивне (немайнове) право громадянина, яке за своєю природою реалізується за власним волевиявленням особи і не успадковується, а отже, не може бути реалізоване волею спадкоємця.

Щодо права позивачки змінити свою національність, та відповідно внести зміни в актові записи про її одруження та народження дітей, то суд зазначає таке.

Протягом останнього часу відбулися зміни нормативного регулювання питань фіксації національності особи у документах, що посвідчують особу, та в актових записах цивільного стану. На даний час діюче законодавство не передбачає фіксації в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану відомостей про національність, що повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні», відповідно до якої громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Національна належність особи, таким чином, є актом особистого самовизначення особи і жодним чином не впливає на її публічно-правові відносини з державою. Фіксація факту національності особи у документі, що посвідчує особу, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Також суд звертає увагу, що належним позивачем у даній справі в частині вимог, що стосуються внесення змін до актових записів про народження дітей позивачки, є особи, щодо яких такий запис внесено. Особи, які наділені правом звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою щодо внесення виправлення чи зміни в актовий запис цивільного стану, визначені частиною другою статті 22 Закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та пунктом 2.5 Правил. Відповідно і до суду щодо внесення змін в актовий запис, може звертатися лише та особа, відносно якої складений такий запис; при цьому самі зміни можуть стосуватися персональних даних іншої особи. Водночас особа, якій належать персональні дані, не може вимагати їх зміни в актових записах, складених відносно іншої особи. Така особа може брати участь в адміністративному процесі як третя особа.

Враховуючи наведені обставини справи та положення чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддяЧепенюк О.В.

копія вірна

СуддяЧепенюк О.В.