Постанова № 63647363, 26.09.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 р. Справа № 804/4461/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Сидоренко Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження

адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС України про:

-Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 16.06.2016 року № 19331-1303, яким ОСОБА_1, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 розділу та пункту 286.5 статті 286 розділу 13 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобовязання за платежем : орендна плата з фізичних осіб 18010900, граничний строк сплати 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, сума податкового зобовязання 19185,79 грн., податковий період-2016 рік.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем отримано податкове повідомлення - рішення від 16.06.2016 № 19331-1303, за яким визначено суму податкового зобовязання за платежем : орендна плата з фізичних осіб 18010900 (граничний строк сплати 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення) сума податкового зобовязання 19 185,79грн, податковий період 2016 рік., яке позивач вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначив, що на підставі договору оренди від 20.08.2003 він є користувачем земельної ділянки, за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Водопровідний, 19, яка надана йому для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Договором на підставі даних Державного земельного кадастру встановлена сума орендної плати у розмірі 73,30 грн, яким мають керуватись сторони.

13.09.2016 року Позивач через канцелярію суду подав клопотання . в якому просив розгляд справи здійснити без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та надав до суду 20.09.2016 року клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників

сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2003 між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельних ділянок, за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, пров. Водопровідний, 19, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд:

- площею 0,0200 га (нормативна оцінка 16270,53 грн.), зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 63327019, оренда плата за користування якою встановлена у розмірі 73,30 грн.;

За даними контролюючого органу нормативна грошова оцінка зазначена в розрахунку до податкового повідомлення-рішення за земельну ділянку площею 0,0200 га складає 133410,77 ( 90 466,38- нормативно грошова оцінка за 2015 рік) х 1,4747 (коефіцієнт індексації ц 2016 році).

Згідно з ОСОБА_2 Держгеокадастру у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Нормативна грошова оцінка була проведена станом на 01.01.2013 року, про що свідчать матеріали технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Дніпропетровська, яка затверджена рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 4/65, а введена в дію з 01.01.2016 року. Тому при видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки до затвердженої базової вартості 1 кв.м. землі 306,35 грн. застосовуються коефіцієнти індексації : за 2013 рік -1; за 2014 рік у розмірі 1,249, за 2015 рік у розмірі 1,433, що складає станом на 01.01.2016 рік 548,31 грн. Базова вартість 1 кв.м. землі в м.Дніпропетровську , станом на 01.01.2016 рік скаладє 548,31грн.

Згідно з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року по справі № 804/7287/15 зясовано, що між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 укладений договір оренди земельних ділянок, за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, пров. Водопровідний, 19, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0749 га (нормативна оцінка 61724,48 грн.), зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 63327020 орендна плата за користування 277,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який відповідно до п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України Місцеві ради обовязково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Землекористувачі за змістом пп.14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України - це особи, яким надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Таким чином, Податковим кодексом України визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Відповідно до пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. п. 288.1, 288.4 ст. 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 , 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2. зазначеного пункту ).

Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 № 1166-VII внесено зміни до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України та викладено його в такій редакції: Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

У звязку із вказаними змінами законодавства, відповідач провів ОСОБА_1 розрахунок грошового зобовязання з орендної плати наступним чином:

Нормативно-грошова оцінка зазначена в розрахунку до податкового повідомлення-рішення на земельну ділянку площею 0,0749 га складає 506 111, 92 (343 196,53- нормативно-грошова оцінка за 2015 рік) х 1,4747 (коефіцієнт індексації у 2016 році).

Нормативно грошова оцінка зазначена в розрахунку до податкового повідомлення-рішення за земельну ділянку площею 0,0200 га складає 133410,77 (90 466,38-нормативно грошова оцінка за 2015 рік)х1,4747 (коефіцієнт індексації у 2016 році).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строках та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати, у даному випадку, підставою для перегляду ставки орендної плати стали зміни внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України

При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України перед нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений у пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

У відповідності до п.286.5. ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 02.12.2014, а відповідно до ст. 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскарженен податкове повідомлення - рішення від 23.06.2014 № 10314-15 (форми "Ф") прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159 163, 186, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_4