Ухвала суду № 63646305, 21.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/1408/14 Головуючий у 1 інстанції: Тесля Б.І.

Провадження № 22-ц/783/4661/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Шандри М.М.

суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.

секретаря: Симця В.І.

за участю: представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області та ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2015 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,2191 га, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом знесення металевої огорожі та бетонного фундаменту довжиною 24,86 м, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Стені, вул. Маковея, 4.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_4 ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26.06.2014 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11.07.2008 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Яворівська державна нотаріальна контора ГУЮ у Львівській області, ОСОБА_7, про визнання права власності на житловий будинок №4 по вул. Маковея в с. Стені Яворівського району Львівської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8. Зазначає, що позивач ОСОБА_2, отримавши право власності на вказаний житловий будинок на підставі незаконного рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11.07.2008 року, без погодження меж суміжних земельних ділянок приватизувала земельну ділянку загальною площею 0,2191 га, на якій розташований вищевказаний житловий будинок, в тому числі і земельну ділянку площею 0, 0073 га. Крім того судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що земельні ділянки, зазначені на плані земельної ділянки ОСОБА_2, площею 0, 0056 га та 0,0017 га, призначені для будівництва та обслуговування літньої кухні, перебували у попереднього землекористувача ОСОБА_9 і право користування цими земельними ділянками перейшло до ОСОБА_4. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про вімову у задоволенні позову.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2015 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання, тому відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, засобів.

Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 3662713 від 20.05,2013 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2191 га, кадастровий № 4625810500:06:001:0032 в с. Стені Яворівського району, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку і споруд.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_2 просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка їй належить на праві власності, шляхом знесення огорожі та бетонного фундаменту, вказуючи на те, що відповідач користується земельною ділянкою, яка належить їй.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обгрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст. 60 ЦПК України).

Задовольняючи позов, районний суд вірно виходив із встановленого факту користування відповідачкою ОСОБА_4 частиною земельної ділянки площею 0,0056 га, яка фактично належить позивачці ОСОБА_2, що стверджується кадастровим планом земельної ділянки та додатком до нього, який складено ПП «Західгеоцентр» (а.с.9-10), на спростування якого відповідачкою не надано належних та допустимих доказів. Факт встановлення огорожі відповідачкою ОСОБА_4 не заперечується.

Статтею 143 ЦПК України встановлено, що для з»ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційний суд роз»яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, зокрема щодо призначення у справі відповідної експертизи, проте сторони таким правом не скористалися.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на зазначене, районний суд, установивши факт порушення відповідачкою права власності позивача на частину земельної ділянки, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для зобов»язання відповідача усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою шляхом знесення металевої огорожі та бетонного фундаменту довжиною 24,86 м, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: Львівська область Яворівський район с. Стені вул. Маковея, 4.

Скасування рішенням апеляційного суду рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11.07.2008 року, на підставі якого ОСОБА_2 була визнана власником будинку № 4 по вул. Маковея в с. Стені Яворівського району Львівської області, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки даний спір заявлено з приводу земельної ділянки, свідоцтво про право власності на яку не скасовано.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Рішення відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді