Рішення № 63646256, 13.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/6938/15 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/4813/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретарі: Симець В.І., Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ПАТ «Універсал Банк» ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання правовідносин за договором поруки припиненими, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсними договору застави майнових прав та кредитного договору, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 049-2008-590 від 14.03.08 р. відмовлено за безпідставністю. Зустрічні позови ОСОБА_5 задоволено. Визнано договір поруки № 049-2008-590-Р від 14.03.08 р., укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 та правовідносини поруки, оформлені вказаним договором, припиненими з 29.12.08 р. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Поновлено строк позовної давності. Визнано недійсним договір застави майнових прав, укладений 14.03.2008 р. між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_3. Визнано недійсним Кредитний договір від 14.03.2008 р., укладений між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_3.

Дане рішення оскаржило ПАТ «Універсал Банк».

В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором №049-2008-590 від 14.03.2008 року заборгованість в сумі 52593,02 дол. США. В зустрічних позовах ОСОБА_5 про визнання правовідносин та договору поруки припиненим та ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору застави майнових прав та кредитного договору відмовити в повному обсязі. Вважають рішення таким, що винесене з порушенням норм матеріального права, оскільки достеменно не відомо, на які норми матеріального чи процесуального права суд посилався в своєму рішенні. Зазначають, що між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 14.03.2008 року було укладено Кредитний договір № 049-2008-590 на загальну суму 52000,00 доларів США з терміном повернення кредиту до 10.03.2038 року. Зазначений кредит Боржником отримано на придбання майна. Згідно п.1.1. Кредитного договору відповідач зобов'язувався погасити Кредит, сплатити проценти за користування ним в розмірі 12,95% річних до введення Предмету іпотеки в експлуатацію та в розмірі 12,45% річних після введення Предмету іпотеки в експлуатацію. Згідно п.п. 1.1.1. за користування коштами понад встановлений строк (або термін його погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 38,85% річних до введення Предмету іпотеки в експлуатацію та 37,35% річних після отримання правовстановлюючих документів на Предмет іпотеки та надання їх Кредитору. Відповідно до п.2.4. Кредитного договору Позичальник зобов'язувався щомісячно в дату погашення щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів, шляхом зарахування до такої дати (включно) відповідної суми коштів на поточний рахунок. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 14 березня 2008 року між сторонами було укладено договір застави майнових прав, предметом якого є майнові права за договором №218 від 11 березня 2008 року, укладеним між Заставодавцем (ОСОБА_3) та дочірнім підприємством «Інтергал-Буд) ТОВ «Фірма «Інтергал» (Боржник), які полягають у праві отримати від боржника за контрактом, квартиру №76 на 4-му поверсі загальною площею 50,54 кв.м, житловою площею 17,39 кв.м, в будинку за адресою м.Львів, пр. Червоної Калини, 68 «а». Зазначають, що Шевченківським районним судом м.Львова встановлено, що ОСОБА_3 придбав квартиру за кошти отримані від ПАТ «Універсал Банк». І саме на придбання цієї квартири ОСОБА_3 і був наданий кредит. З тексту кредитного договору та додаткової угоди вбачається, що договором передбачені умови і порядок видачі та погашення кредиту, розмір кредиту, розмір відсотків та інших платежів за користування кредитом, строк погашення кредиту та розмір щомісячного мінімального платежу для погашення кредиту, а також абсолютне значення подорожчання кредиту. З наявних у справі документів та арифметичного розрахунку графіка погашення за кредитним договором від 14 березня 2008 року № 049-2008-590, вбачається, що позивачу була надана інформація щодо прогнозованого обсягу сплати відсотків за кредитним договором. На момент підписання кредитного договору позивач був дієздатною особою, мав можливість ознайомитися з усіма умовами кредитування та у разі необхідності отримати відповідну консультацію у спеціаліста. Підписавши вказаний договір та додаткову угоду до нього, позивач реалізував своє право на отримання кредиту на визначених у договорі умовах. Крім цього, суд в оскаржуваному рішенні визнаючи недійсним договір застави майнових прав керувався Законом України «Про іпотеку» та Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-УІ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі Закону України «Про іпотеку». Укладений 14.03.2008 року сторонами, кредитний договір визначений сторонами як на придбання майна. Сторонами було дотримано вимоги даного пункту договору в частині укладення договору застави майнових прав від 14.03.2008 року. Твердження ж суду про те, що згідно з п. 1.3 Кредитного Договору, цільове призначення Кредиту придбання майна: майнові права на квартиру, що знаходяться за адресою м. Львів, пр. Червоної Калини, буд. 68 «а», кв. 76, а так як застава майнових прав відмінна від майна, тому і не можливо накласти арешт на майно є хибним. Так, відповідно до п 1.4.1. Договору застави майнових прав від 14.03.2008 року, в разі здійснення Боржником поставки майна за Контрактом (тобто здачі обєкта нерухомості в експлуатацію), Заставодавець зобовязаний протягом двох робочих днів з дати отримання такого майна повідомити про це Заставодержателя та укласти з ним відповідну додаткову угоду до цього Договору в частині уточнення даних, що характеризують предмет застави. Незалежно від факту укладення чи не укладення Заставодавцем такої угоди майно, поставлене Боржником за Контрактом, в будь-якому разі стає Предметом застави за цим Договором.

В судові засідання відповідачі за первісним, позивачі за зустрічними позовами не зявилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що їх інтереси в судовому засіданні захищали представники.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, представників відповідачів в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на ст.ст. 1011, 575, 203, 1054, 638, 217, 627, 638, 230, 256, 261, 267, 554, 559, 1057-1 ЦК України, ст. 5 «Про іпотеку», ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та забезпечення обтяжень», ст. 87 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 11, 15, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та відмовляючи в задоволенні позову Банку та задовольняючи зустрічні позови, виходив з того, що 11.03.2008 року між ОСОБА_3 та ДП «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» було укладено Договір комісії №218, згідно якого ОСОБА_3 уповноважував Дочірнє підприємство «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергал»» вчинити правочин на створення нерухомого майна і організувати будівництво обєкта нерухомості за адресою м. Львів, пр. Червоної Калини, 68а.Згідно з п.2.1.1. вказаного договору проектні дані нерухомості квартира № 76, розташована на 4-ому поверсі, загальною площею, 50.54 кв.м, житловою площею 17,39 кв.м.Відповідно до п.2.3 Договору №218 розрахункова вартість нерухомості склала 317469 грн. на момент укладення цього Договору. 13.03.2008 р. року було укладено Договір про організацію взаємовідносин між ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_3 і Дочірним підприємством «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал»». Предметом вищевказаного договору було врегулювання правовідносин та забезпечення належного виконання правочинів, а саме: Договору №218 від 11.03.2008 року, Кредитного Договору №049-2008-590 від 14.03.2008 року, Договору застави майнових прав від 14.03.2008 року. На час розгляду справи вказаний договір про організацію взаємовідносин припинив свою дію. 14.03.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладені Кредитний Договір №049-2008-590 на загальну суму 52000 доларів США (еквівалент 262600 грн.) з терміном повернення кредиту до 10.03.2038 року. Згідно з п 1.3. згаданого Договору, цільове призначення Кредиту придбання майна: майнові права на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. З метою забезпечення основного зобовязання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3М укладено також договір застави майнових прав, предметом за яким є майнові права за згаданим договором №218 від 11.03.2008 року, які полягають у праві отримання від останнього за контрактом квартири №76 на 4 поверсі загальною площею загальною площею, 50.54 кв.м, житловою площею 17,39 кв.м. в будинку за адресою м. Львів, пр. Червоної Калини, 68а. Суд вважав, що договір застави майнових прав від 14.03.2008 року було укладено із недодержанням вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України. Крім цього, аналізуючи п. 2.1, 2.1.1, 3.1-3.2 кредитного договору суд дійшов висновку про те, що згідно умов кредитного договору забезпечення виконання зобовязань іпотекою є істотною умовою договору та, що кредитний договір був укладений з порушенням законодавства, яке діяло на момент укладення такого договору. Також суд не врахував, покликання представника ПАТ «Універсал Банк», що: фактично між сторонами було укладено договір застави, а не іпотеки з огляду на те, що укладення договору застави було здійснено на виконання та в процесі виконання кредитного договору, а відтак укладення договору застави не змінює істотних умов кредитного договору та не свідчить, що такі приведені у відповідність до вимог чинного законодавства. Крім цього, виходячи з характеру правовідносин сторін у даній справі, суд дійшов до висновку, що без узгодження такої істотної умови кредитного договору на придбання майна як забезпечення його виконання кредитний договір не був би укладений. Позивачем (Банком) доказів надання позичальнику відповідної інформації перед укладенням споживчого кредиту не надано. Окрім наведеного судом встановлено, що основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу не були повідомлені ОСОБА_3 до укладення договору і він не був ознайомлений із положенням про інфляційне застереження. Банк по суті надав собі право за власним бажанням будь-коли змінювати відсоткову ставку, і клієнт не може відмовитись, тому суд вважав, що така одностороння зміна ставки кредитором є дискримінаційною. Тому суд вважав, що спірний кредитний договір було укладено Банком з використанням нечесної підприємницької практики, що є забороненою законом. Також, суд вважав підставною і заяву ОСОБА_3 про поновлення строку позовної давності та поновив такий позивачу. Окрім цього, судом встановлено, що внаслідок укладення 29.12.2008 року додаткової угоди між банком та позичальником загальний розмір зобовязання збільшився при цьому така угода укладена без згоди та відома поручителя ОСОБА_5 (яка є таким за договором поруки від 14.03.2008 року). Тому суд вважав, правовідносини поруки припиненими з 29.12.2008 року.

Колегія суддів вважає висновки суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_5 підставними, такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, в решті ж такими, що обставинам справи та вимогам закону не відповідають, обставини ж встановлені судом в решті вимог недоведеними.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано 14.03.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №049-2008-590, за яким вказаний відповідач отримав грошові кошти в сумі 52000 доларів США, що еквівалентно було на той час 262600 грн. терміном до 10.03.2038 року на придбання майнових прав на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

В забезпечення виконання умов договору цього ж 14.03.2008 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №049-2008-590-Р, за умовами якого вказаний відповідач зобовязувалась відповідати за невиконання позичальником за згаданим кредитним договором усіх його зобовязань в повному обсязі.

Також, 14.03.2008 року для забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави згаданих майнових прав, а саме право отримати у ДП «Ітергал-Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Аналізуючи доводи первісного та зустрічного позову ОСОБА_3 та висновки суду першої інстанції у цій частині позовних вимог колегія суддів виходить з такого.

По-перше, що стосується договору застави, то обґрунтованих доводів, які б свідчили про необхідність визнання такого недійним позивачем не наведено. Посилання на те, що майнові права на обєкт незавершеного будівництва були віднесені до предмета іпотеки відповідно до змін до Закону України «Про іпотеку» після укладення оспорюваного договору застави та на час його укладення такого предмету іпотеки згідно закону не існувало, не слід вважати обґрунтованими. Так, між сторонами було укладено договір не іпотеки, а застави, предметом якого згідно ст. 18 Закону України «Про заставу» в редакції на час укладення договору могло бути як майно так і майнові права, які були передані за оспорюваним договором.

Також виходячи з аналізу норм ст.ст. 1054, 1055, 1046-1053, 202-210, 215, 638-640 ЦК України, неукладення договору іпотеки, що було передбачено п. 3.2 Договору Кредиту не свідчить про його недійсність чи порушення будь-яких прав позивача за зустрічним позовом, про що ним жодних доводів не наведено, зважаючи, також, і на те, що згаданим пунктом договору було також окремо передбачено можливість укладення будь-яких інших договорів окрім іпотеки та поруки в забезпечення виконання зобовязань позичальника.

Тому вказані доводи позову, як підстави недійсності договору кредиту, не слід вважати обґрунтованими, як і висновок суду про те, що без узгодження такої умови кредитного договору як забезпечення, такий не був би укладений.

Що стосується доводів позивача про ненадання Банком доказів про те, що позичальник був поінформований перед укладенням договору відповідно до вимог закону, зокрема, і ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про умови кредитування, наслідки отримання кредиту для нього, то такі не слід вважати обґрунтованими, оскільки, як вбачається із матеріалів справи (кредитний договір, додатки до нього (перелік та вартість супутніх послуг, що надаються кредитором та третіми особами і повязані з отриманням та обслуговуванням кредиту; графік платежів а.с. 13-24); додаткова угода до кредитного договору №1 від 29.12.2008 року а.с. 25-33); згадані договори забезпечення (а.с. 34-36, 100-102); а також анкета-заява клієнта на отримання іпотечного кредиту, інформація для клієнта, та додатково графік погашення а.с. 206-216), позичальник ОСОБА_3 був детально ознайомлений із умовами кредитування, сукупною вартістю кредиту, можливими наслідками невиконання, чи неналежного виконання його умов, іншою інформацією необхідною для можливості спрогнозувати свої дії при отримані кредиту та необхідності його повернення. Крім цього, про те, що позичальник належним чином усвідомив умови кредитування та необхідність та умови повернення кредиту свідчать і його дії по виконанні його умов належним чином протягом більш як шести років (розрахунок заборгованості із зазначенням платежів погашення кредиту а.с. 6-9).

Що стосується п. 2.12 Договору про можливість Банку фактично на власний розсуд змінювати відсоткову ставку за договором, то такий пункт договору відповідав нормам діючого на той час ЦК України, крім цього жодних обґрунтованих доводів про те, що Банк реалізовував вказаний пункт та на власний розсуд збільшував відсоткову ставку позивачем наведено не було.

Зважаючи на наведене відсутні і підстави для визнання недійсним кредитного договору і з цих наведених позивачем підстав.

Враховуючи безпідставність зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору та договору застави майнових прав та відповідно дійсність кредитного договору колегія суддів перевіряє доводи первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається із наведеного вище позичальник ОСОБА_3М протягом більш як шести років належним чином виконував умови укладеного кредитного договору, однак з лютого 2015 року частково, а з травня 2015 року повністю перестав виконувати умови укладеного договору, внаслідок чого у нього, станом на 20.07.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 201,29 доларів США заборгованість за кредитом; 3606,05 доларів США заборгованість за відсотками за користування кредитом та 18,18 доларів США підвищені відсотки. Крім цього, реалізовуючи своє право передбачене договором Банк звернувся до позичальника з вимогою про повернення всієї суми кредиту достроково, а саме 48767,5 доларів США.

Жодних доводів на спростування вказаного розрахунку заборгованості відповідачами не наведено.

Зважаючи на вказане, а саме те, що позичальник неналежним чином виконував умови укладеного між ним та Банком договору кредиту з нього підлягає стягненню заборгованість, що виникла.

Що стосується вимог зустрічного позову про визнання правовідносин за договором поруки припиненими та первісного позову в частині стягнення суми заборгованості, що виникла за кредитним договором солідарно з боржника та поручителя, то колегія суддів вважає рішення суду в цій частині підставним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вказано вище та сторонами не оспорювалось та визнано і представником позивача за первісним позовом у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, внаслідок укладення додаткової угоди до кредитного договору від 29.12.2008 року збільшився обсяг відповідальності перед кредитором позичальника та відповідно поручителя та оскільки вказана угода укладена без згоди поручителя, порука, передбачена договором від 14.03.2008 року припинилася (ст. 559 ч.1 ЦК України), що виключає відповідальність поручителя перед банком та необхідність задоволення первісного позову у частині стягнення солідарно з обох відповідачів суми боргу за кредитним договором.

Зважаючи на наведене рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову та зустрічного позову ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового, за яким позов ПАТ «Універсал Банк» слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ 52593,02 долари США заборгованості за кредитним договором № 049-2008-590, що еквівалентно станом на 20.07.2015 року 1189832,93 грн. та складається із: 48968,79 доларів США заборгованість по сумі кредиту в тому числі 201,29 доларів США прострочена заборгованість по кредиту; 3606,05 доларів США відсотки за користування кредитом та 18,18 доларів США підвищені відсотки. В задоволенні ж решти позову слід відмовити. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Вказаним слід визнати частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги та таку задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.303,304,307ч.1 п.2,309 ч.1 п.2-4,313,314ч.2,316,317,319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2016 року в частині вирішення первісного позову та зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсними договору застави майнових прав та кредитного договору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 52593,02 долари США заборгованості за кредитним договором № 049-2008-590, що еквівалентно станом на 20.07.2015 року 1189832,93 грн. та складається із: 48968,79 доларів США заборгованість по сумі кредиту в тому числі 201,29 доларів США прострочена заборгованість по кредиту; 3606,05 доларів США відсотки за користування кредитом та 18,18 доларів США підвищені відсотки.

В задоволенні решти позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсними договору застави майнових прав та кредитного договору відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене вкасаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_7