Постанова № 63644262, 20.12.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24532/16-а

Провадження № 2-а/127/914/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Завадюк О.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача УПФ України у м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що з 29.09.2011 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент призначення пенсії) в розмірі 88% від місячної (чинної) заробітної плати працівника прокуратури, оскільки стаж роботи позивача в органах прокуратури на посадах прокурорів і слідчих прокуратури станом на час призначення пенсії за вислугою років становив понад 14 років 9 місяців.

Після призначення позивачу пенсії за вислугою років останній продовжував працювати в органах прокуратури та сплачував відповідні страхові внески до Пенсійного фонду України.

Наказом прокурора Вінницької області від 17.02.2015 року за №104к позивача звільнено з посади начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Вінницької області. Стаж роботи безпосередньо в органах прокуратури на посадах прокурорів та слідчих на момент звільнення складав 18 років 2 місяці.

В подальшому, 11.05.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії з врахуванням довідки прокуратури Вінницької області від 22.04.2016 року №18/140 про заробітну плату та у звязку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» у розмірі 90% від середньомісячного заробітку з 01.05.2016 року, а також просив при перерахунку врахувати збільшення його стажу роботи в органах прокуратури.

Однак, відповідач листом від 27.05.2016 року відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, мотивуючи своє рішення тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначалось відповідно до спеціальних законів, в тому числі відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у звязку з чим з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. А тому, проведення перерахунку пенсії позивача у розмірі 90% від сум заробітної плати по відповідній посаді відсутні законні підстави. Окрім того, відповідач зазначив, що чинним законодавством України не передбачено перерахунок пенсії працівникам органів прокуратури у звязку із збільшенням стажу роботи.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають закону, а тому вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії за вислугою років відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 29.09.2011 року); зобовязати відповідача перерахувати позивачу пенсію за вислугою років у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 29.09.2011 року) в розмірі 90% від місячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області за №18/140 від 22.04.2016 року, з 01.05.2016 року, без обмеження її максимального розміру, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за минулий час, починаючи з 01.01.2016 року; встановити для відповідача місячний строк для подання звіту про виконання постанови, прийнятої за результатами розгляду даного адміністративного позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 позов не визнала та просила у задоволенні останнього відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебуває на обліку в УПФ України у м. Вінниці з 29.09.2011 року та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

На час призначення позивачу пенсії та її нарахування умови і порядок пенсійного забезпечення прокурорів регулювались положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5.11.1991 року №1789-XII.

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

З урахуванням цієї норми, позивачу у 2011 році було призначено пенсію за вислугою років в розмірі 88% середньомісячного заробітку. Про що не заперечувалося сторонами по справі та в силу ст.72 КАС України не підлягає доказуванню.

Згідно із частиною 13 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Частиною 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, які тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, Законом України від 28.12.2014 року№76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» та частинувісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15.07.2015 року набув чинностіЗакон України «Про прокуратуру» згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N53, ст.793, N50, ст.474; 1995 р., N11, ст.71, N34, ст.268; 2001 р., N9, ст.38, N44, ст.233; 2002 р., N17, ст.117, ст.125; 2003 р., N29, ст.233, N30, ст.247; 2004 р., N8, ст.66; 2005 р., N2, ст.32, N6, ст.132, N11, ст.198; 2006 р., N1, ст.18, N19 - 20, ст.156; 2007 р., N7 - 8, ст.66, N33, ст.442; 2008 р., NN 5 - 8, ст.78, N48, ст.357; 2010 р., N37, ст.497, NN41 - 45, ст.529; 2011 р., N23, ст.160, N30, ст.279; 2012 р., N12 - 13, ст.82; 2013 р., N14, ст.89, N21, ст.208, N37, ст.490, N39, ст.517; 2014 р., N11, ст.132, N17, ст.593, N20 - 21, ст.745, N22, ст.816; із змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року N1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50- 1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а саме 11.05.2016 року, частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 «Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність.

Згідно ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивачаправа на перерахунок пенсії, який був йому гарантованийст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» при призначеніпенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено наКабінет Міністрів України.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів Українивідповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у п.2.1 рішення №20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У п.2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116).

У рішенні від 02.03.1999 року N2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Окрім того, суд звертає увагу, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 року у адміністративній справі №127/15855/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, позов задоволено частково, зобовязано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції, що діяла станом на 29.09.2011 року) у розмірі 88% від місячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області №18-ф-532 від 12.08.2015 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.06.2014 року. Наразі пенсія позивача становить 10740,00 грн., а тому права позивача, зокрема на пенсійне забезпечення, ніяким чином не порушено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 18, 41, 122, 159-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. У разі, якщо судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: