Рішення № 6364397, 09.09.2009, Печерський районний суд міста Києва

справа №2-4166/09

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Бусик О.Л.

за участю секретаря - Борисенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів за договором банківського вкладу, стягнення витрат на правову допомогу, судових витрат, та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ТОВ «Укрпромбанк», відповідно до договору банківського вкладу № 1035/0305163002303001 від 13 січня 2009 року, отримало від неї грошові кошти в сумі 3 800 євро, строком на 91 день – з 13 січня 2009 року до 13 квітня 2009 року на умовах та в порядку визначених цим договором, процентна ставка за вкладом складає 13 % річних.

Оскільки на вимогу позивачки їй не було повернуто кошти за договором банківського вкладу, ОСОБА_1 вважає, що такими діями відповідача порушуються її права та просить суд ухвалити рішення, яким повернути кошти за договором банківського вкладу № 1035/0305163002303001 від 13 січня 2009 року в розмірі 3 800 євро, відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а також стягнути витрати на правову допомогу та судові витрати.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов з викладених у ньому підстав та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що банк, не має можливості виконати зобов’язання за договором банківського вкладу, оскільки Правлінням НБУ введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до 21.01.2010 року та призначено тимчасового адміністратора.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачкою та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 1035/0305163002303001 від 13 січня 2009 року (вклад «Постійний вкладник»», сума вкладу 3 800 євро).

На неодноразові звернення позивачки про повернення депозитного вкладу, відповідач у своєму листі, посилаючись на дію мораторію на задоволення вимог кредиторів з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, поліпшення фінансового стану банку, відмовив у поверненні коштів.

Відповідно до вимог статті 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно відмовив позивачці в поверненні депозитного вкладу, чим порушив взяті на себе зобов’язання, згідно ст. 1060 ЦК України.

Оскільки, вимоги ст. 1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладено вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов’язання за цим договором, фактично позбавивши позивача права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні представник відповідача не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладу. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами.

За таких обставин, з огляду на викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_1 в частині вимог про повернення суми вкладу є обґрунтованим та підлягає задоволенню в межах заявлених позивачкою вимог, тобто в сумі 3 800 євро.

Разом з цим, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивачки про відшкодування завданої їй з боку відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз'яснень, викладеними у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачка не навела належного обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не зазначила докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказала з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Якщо факт заподіяння позивачці моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між шкодою та діями відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, оскільки граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи, проте позивачем не надано такого розрахунку. Крім того, в матеріалах справи відсутні документально підтверджені витрати позивачки на юридичну допомогу, що згідно з правилом ч.1 ст. 88 ЦПК України виключає можливість стягнення їх з відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. А судовий збір у розмірі 475 грн. 76 коп., відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, підлягає стягнення з відповідача на користь держави.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 85 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 68 грн. 57 коп. витрат пов’язаних з прибуттям до суду, що підтверджується наданими в судовому засіданні квитками на проїзд, які долучені до матеріалів справи.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060 ЦК України, ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про повернення коштів за договором банківського вкладу, стягнення витрат на правову допомогу, судових витрат, та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу № 1035/0305163002303001 від 13 січня 2009 року в сумі 3 800 (три тисячі вісімсот) євро.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" ЄДРПОУ 19357325 на користь держави судовий збір у розмірі 475 (чотириста сімдесят п’ять) грн. 76 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" ЄДРПОУ 19357325 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) грн. 00 коп. та витрати, пов’язані з прибуттям до суду в розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 57 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя: