Рішення № 63641533, 08.11.2016, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1944/16-ц

Провадження № 2/675/683/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"08" листопада 2016 р. Ізяславський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Демчука П.В.,

при секретарі Григорєвій О.С.,

за участі: позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізяславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів, просив стягнути 86 080 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 квітня 2015 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 001894 (далі Договір), відповідно до якого відповідач повинен був передати трактор «Булан-224», вартістю 5 310,52 доларів США, що становить на дату підписання договору 143384,00 грн. Позивач сплатив відповідачу: авансовий платіж, адміністративний платіж та платіж відповідно до п. 9.7 Договору у загальному розмірі 86 080 грн. Проте, вказаний договір фінансового лізингу, на думку позивача, підлягає визнанню недійсним, оскільки існує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, містить несправедливі умови, що є порушеннямст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також, всупереч ст. 220 ЦК України даний договір нотаріально незасвідчений, та відповідач укладав Договір без ліцензії, що не відповідає вимогам ст. 227 ЦК України. Таким чином, позивач вважає, що дані підстави дають право для визнання договору недійсним та стягнення сплачених ним коштів.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився хоча про час та день розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача, суд вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, відповідно до якої у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з таких підстав.

04 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого товариство бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу трактор «Булан-224» у власність та передати його в користування ОСОБА_1 на строк та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов додатку № 1 до цього договору вартість предмета лізингу становить 5310,52 доларів США; авансовий платіж 2655,26 доларів США (50 % вартості предмета лізингу); щомісячний авансовий платіж 221,27 доларів США; адміністративний платіж 531,06 доларів США (10 % вартості предмета лізингу); комісія за передачу 159,32 доларів США (3 % вартості предмета лізингу).

На виконання договору 04 та 14 квітня 2015 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «ЛК «Автофінанс» кошти в розмірі 86030 грн.

Згідно з умовами договору адміністративний платіж це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Відповідно до додатку 1 до договору розмір адміністративного платежу становить 10 % від вартості предмета лізингу, що становить 531,06 доларів США.

Відповідно до пункту 3.2.7 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу й у разі необрання нового предмета лізингу лізингоодержувачем протягом року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах пункту 12.1 ст. 12 даного договору, що стосуються обсягу повернення коштів.

При цьому згідно з пунктом 12.1 договору лізингодавець повертає лізингоодержувачу лише 60 % авансового платежу, а 40 % утримує як штраф за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж у такому випадку поверненню не підлягає.

За умовами договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю перший внесок, який не входить до обсягу фінансування та складається з: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (ОСОБА_2 № 723/97-ВР) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом № 723/97-ВР.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживача» (ОСОБА_2 № 1023-ХІІ) містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону № 1023-ХІІ).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму статті 18 Закону № 1023-ХІІ, слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону № 1023-ХІІ є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Судом встановлено, що згідно з укладеним між сторонами договору фінансового лізингу лізингодавець зобовязався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі (пункти 1.1, 3.3.1 договору).

Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 5310,52 доларів США з урахуванням ПДВ, що за обмінним курсом долара США до гривні на момент укладення цього договору складало 143384,00 грн.

Гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця (пункт 8.3).

Усі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатках 1, 3 до договору фінансового лізингу. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця (пункт 8.5).

За змістом указаних пунктів договору розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Проаналізувавши зміст договору, суд установив, що за невиконання своїх зобовязань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункти 3.2.7, 12.1 договору).

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 723/97-ВР істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобовязань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до пункту 10.4 договору в разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобовязання до купівлі транспортного засобу підписати додаток 3 до цього договору із установленням щомісячних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком 3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається.

При цьому згідно з пунктом 4.3 договору разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (додаток 3 до договору), який сторони зобовязані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобовязань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобовязань лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 1.5 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За такими зобовязаннями відповідає продавець.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (статті 808 ЦК України).

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, тому що в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.5 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Крім того, статтею 16 Закону № 723/97-ВР передбачено, що лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу. Відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу (10 % вартості предмета іпотеки) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 Закону № 723/97-ВР не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

Крім того, достроково погасити лізингові платежі можна не раніше ніж через 12 (дванадцять) календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокове погашення лізингових платежів у термін до 12 (дванадцяти) календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми дострокового погашення (пункт 10.14).

За змістом частини пятої статті 11 Закону № 1023-ХІІ до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що положення договору фінансового лізингу є несправедливими, якщо містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону № 1023-ХІІ, а саме: встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обовязкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Крім того, слід зазначити, що згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 04 квітня 2015 року, укладений між сторонами, нотаріально посвідчено не було.

Відповідна правова позиція висловлена в постановах Верхового Суду України від 16.12.2015 року, № 6-2766цс15 та від 08.06.2016 року № 6-3030цс16.

Однак, слід зауважити, що позивачем при розрахунку сплачених ним платежів відповідно до Договору в загальній сумі 86 080 грн. допущено помилку, а саме зазначено, що він сплатив: 14388 грн. адміністративного платежу; 64202 грн. повного авансового платежу; 7490 грн. платіж, згідно п. 9.7 Договору.

Але, як вбачається з квитанцій долучених позивачем до позову, ним сплачено: 14338 грн. адміністративного платежу (квитанція ПриватБанку № 0.0.369429108.1 від 04.04.2015р.); 64202 грн. повного авансового платежу (квитанція ПриватБанку № 0.0.369428760.1 від 04.04.2015р.); 7490 грн. платіж, згідно п. 9.7 Договору (квитанція ПриватБанку № 0.0.372409811.1 від 14.04.2015р.), що в загальному становить 86 030 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним вищезазначеного договору і про стягнення з відповідача на користь позивача в межах сплачених платежів, що становить 86 030 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у відповідності дост. 88 ЦПК України, судом встановлено, що позивач, подавши позов 26.08.2016р. до суду не сплативши судового збору за його подачу, хоча з п. 7ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»в редакції від 26.09.2015р. було виключено пільги зі сплати судового збору споживачам, які звертаються за захистом своїх прав.

Однак ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав.

Відповідно дост. 4 ч. 2 п.п. 1 Закону України «Про судовий збір»за подання позову до суду першої інстанції судовий збір за вимогами майнового характеру становив 1 % від ціни позову, але не менше 0,4 розміру (551,20 грн.) мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Ціна позову майнового характеру в дану випадку становить 86 030 грн., тому судовий збір становитиме 860,30 грн., а за вимоги немайнового характеруу розмірі 0,4 розміру мінімальної зарплати, що становить 551,20 грн.

Отже, позивачу ОСОБА_1 слід було сплатити судовий збір за вимоги немайнового характеру у сумі 551,20 грн., та за вимоги майнового характеру860,30 грн., а всього1411,50 грн., але останній звільнений від сплати судового збору, тому всі судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави в загальній сумі 1411,50 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 227, 628, 692, 799, 806, 808 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг», та ст.ст. 10, 57, 60, 209, 88, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 001894, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» від 04 квітня 2015 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс», код ЄДРПОУ 38104479, юридична адреса згідно договору: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф. 9СД2, місцезнаходження юридичної адреси згідно витягу з ЄДР: м. Київ, вул. Щорса, 31, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: с. М»якоти, вул. Фестивальна, 26, Ізяславського району, Хмельницької області, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, сплачені на виконання визнаного недійсним договору № 001894 від 04 квітня 2015 року грошові кошти у сумі 86 030 (вісімдесят шість тисяч тридцять) грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс», код ЄДРПОУ 38104479, юридична адреса згідно договору: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф. 9СД2, місцезнаходження юридичної адреси згідно витягу з ЄДР: м. Київ, вул. Щорса, 31,судовий збір в дохід держави у розмірі 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя П.В.Демчук