Рішення № 63641319, 12.12.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2016 Справа №607/5360/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Грабської Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування моральної шкоди за шкоду заподіяну здоров»ю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в Тернопільський міськрайонний суд з позовом до ПАТ НАСК «Оранта» про відшкодування моральної шкоди за шкоду, заподіяну здоров»ю. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 14.04.2014 року вона постраждала у ДТП, що мала місце по вул. М. Кривоноса в м. Тернополі, внаслідок якої їй було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.12.2014 року її цивільний позов про відшкодування завданої моральної шкоди було задоволено частково та стягнуто на її користь з КП «Міськавтотранс» Тернопільської міської ради 9900 гривень грошового відшкодування моральної шкоди. Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 01.04.2015 року вказаний вирок суду було змінено, стягнуто з цивільного відповідача на її користь 25000 відшкодування моральної шкоди та зазначено, що вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 5000 грн. що становить 5 відсотків від ліміту відповідальності страховика підлягають стягненню зі страхової компанії, оскільки діяльність КП «Міськавтотранс» була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта». Починаючи з квітня 2015 року вона неодноразово зверталась до відповідача з приводу отримання страхового відшкодування, однак вказані звернення були проігноровані. Враховуючи викладене просить її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача на її користь 5000 грн. грошового відшкодування моральної шкоди, а також 1250 грн. інфляційних нарахувань, 169 грн. нарахування 3% річних, 1500 грн. витрат на правову допомогу. Також вважає, що діями відповідача, що полягають у несвоєчасній виплаті належного їй страхового відшкодування, їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 3000 грн. Вказана шкода полягає у пережитих нею душевних стражданнях з приводу протиправних дій відповідача, внаслідок яких вона змушена позивати кошти на лікування та надалі переживати негативні емоції пов»язані з аварією, що впливає на її самопочуття та перешкоджає повноцінному одужанню.

Позивач у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо позову заперечив та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як зазначено у вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.12.2014 року, обвинувачений ОСОБА_2 14.04.2014 року близько 14 години 30 хвилин керуючи технічно-справним автобусом марки «БАЗ А079.14» р.н. НОМЕР_1, рухаючись по вул. М. Кривоноса в м. Тернопіль в напрямку до вул. Миру в порушення вимог п. 1.5 ч. 1, п.2.3 б; п. 18.1 ПДР України не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вказаним вироком ОСОБА_2 засуджений за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, з обов»язками передбаченими п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 в частині моральної шкоди задоволено частково та стягнуто на її користь із КП «Міськавтотранс» Тернопільської міської ради 9900 гривень завданої моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 01.04.2015 року вирок суду від 29.12.2014 року в частині стягнення моральної шкоди змінено та стягнуто з КП «Міськавтотранс» Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 25000 грн. відшкодування моральної шкоди, в задоволені позовних вимог щодо стягнення 5000 грн. моральної шкоди, що становить 5% ліміту відповідальності страховика відмовлено, оскільки вказані кошти підлягають стягненню зі страхової компанії.

В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судом, позивач листами від 27.05.2015 року, 17.09.2015 року, 04.01.2016 року зверталась до відповідача з проханням виплатити страхове відшкодування моральної шкоди за шкоду заподіяну здоров»ю.

Відповідач листами №09-02-09/8382 від 05.06.2015 року, №09-02-12/1378 від 05.02.2016 року відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи це відсутністю у ПАТ НАСК «Оранта» правових підстав для здійснення страхової виплати, оскільки завдану моральну шкоду стягнуто на користь позивача із КП «Міськавтотранс» Тернопільської міської ради.

У відповідності до положень ст.ст.16, 23 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я.

Згідно ч.2 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи,яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Виходячи із суті ЗУ "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV від 01.07.2004 року, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров"ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (заподіювачів шкоди)-ст.3 Закону.

У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу марки «БАЗ А079.14» р.н. НОМЕР_1, що перебував в оренді у КМ «Міськавтотранс», була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/7896722 від 21.05.2013 року.

Відповідно до п. 22.1. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 9.3 ст.9 Закону страхова сума, в межах якої страховиком здійснюється виплата страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100 000 грн.

Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є в тому числі шкода, пов'язана з лікуванням та тимчасовою втратою працездатності потерпілим.

Згідно з ст.26-1 вказаного Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров"я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров"ю.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України). З моменту пропуску зазначеного у Законі граничного терміну виплати страхового відшкодування у відповідача перед позивачем виникло прострочене грошове зобов'язання по його (страхового відшкодування) сплаті.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 14.04.2014 року позивач отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості у зв»язку із чим пережила душевні та моральні страждання, пов»язані із ушкодженням здоров»я та після ухвалення судового рішення у кримінальному провадженні на протязі 2015-2016 років неодноразово зверталась до відповідача за виплатою страхового відшкодування, однак відповідач у добровільному порядку виконати свої зобов»язання за договором обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовився.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ НАСК «Оранта» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягають до часткового задоволення. З відповідача в користь позивача слід стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров"ю, що становить 5000 грн. (100000:100*5=5000), 330,44 грн. інфляційних втрат та 100,27 грн. 3% річних за невиконання грошового зобов»язання за період з 17.09.2015 року по 17.05.2016 року, виходячи із того, що позивачем подано відповідачу заяву від 17.09.2015 року в якій вона чітко зазначає, що просить виплатити 5000 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди, яка не була задоволена.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач із заявою про страхове відшкодування до ПАТ НАСК «Оранта» не зверталась та не подавала документів, які підтверджують розмір майнових вимог щодо заподіяної життю та здоров»ю шкоди, оскільки це суперечить встановленим обставинам справи, згідно яких позивач зверталась із заявами до відповідача про виплату грошового відшкодування завданої моральної шкоди та суперечить положенням ст.26-1Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» згідно якої страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров"я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров"ю.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Однак, суд вважає, що позивач не навела належного обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди завданої несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов»язань, не зазначила докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказала з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 грн. слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача в користь позивача 1500,00 грн. витрат на правову допомогу суд виходить з того, що витрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, котрі беруть участь у справі. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною й особою, яка надає правову допомогу.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Водночас позивачем не представлено суду належних доказів на підтвердження своїх вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині до задоволення не підлягають.

У відповідності до ч.2 ст.88 ЦПК України з ПАТ НАСК «Оранта» слід стягнути в доход держави 551,20 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст.3, 4, 10, 60, 88, 160, 212, 214, 215, 218, ЦПК України, ст.ст.16, 22, 23, 526, 625, 979, 1167, ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта»( м. Київ. Вул. Здолбунівська,7Д, ідентифікаційний код:00034186) в користь ОСОБА_1 (м.Тернопіль, вул. Кривоноса,2а/57) 5000 (п»ять тисяч) гривень грошового відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральної шкоди, 330,44 гривень інфляційних втрат та 100,27 гривень 3% річних за невиконання грошового зобов»язання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта»( м. Київ. Вул. Здолбунівська,7Д, ідентифікаційний код:00034186) в доход держави 551,20 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_3