Рішення № 63641054, 13.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/1853/14 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/783/4082/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю та усунення від права на спадкування спадкоємців за законом,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 29 травня 2016 року позов задоволено. Встановлено факт, ОСОБА_4, проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме з 01.01.1989 року до 12.06.2014 року, тобто не менше як пять років до часу відкриття спадщини. Усунено ОСОБА_6, ОСОБА_2 від права на спадкування за законом майна, належного ОСОБА_7. Вирішено питання судових витрат.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає що судом не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального і процесуального права. Апелянт посилається на ст.156 Житлового кодексу УРСР та зазначає, що враховуючи те, що позивач не був членом сім'ї спадкодавця, то він міг проживати у ІНФОРМАЦІЯ_2 тільки на підставі письмового договору найму - належного та допустимого доказу його проживання у квартирі спадкодавця. Однак позивач договору суду першої інстанції не представив, а доказом його проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 були лише покази свідків. Також вказує, що згідно пояснень позивача, свідченням його проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 є понесені ним, документально не підтвердженні, систематичні витрати на лікування останньої. В цей же час ОСОБА_4 ніде не зазначає той факт, що ОСОБА_7 багато років працювала до пенсії та продовжувала працювати до смерті, а тому вважає, що і покращення у квартирі, і витрати на лікування спадкодавець цілком була здатна здійснювати самостійно, отримуючи пенсію та заробітну плату. Окрім того апелянт зазначає, що для вирішення даної справи суд повинен був з'ясувати чи потребував спадкодавець допомогу від спадкоємців за умови отримання її від інших осіб, чи мали спадкоємці матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Вважає, що позивачем не було представлено доказів, що спадкодавець перебувала у безпорадному стані та потребувала допомоги, не доведено ним того факту, чи бажала вона приймати таку допомогу від братів і чи могли вони її надати належним чином. Звертає увагу, що з сестрою перебували у гарних родинних сосунках, допомагали один одному в межах своїх можливостей, допомагав сестрі продуктами з власного сільського господарства.

Також апелянт посилається на норми ст. 1224 ЦК України та вважає, що ОСОБА_4 є неналежним позивачем у справі, оскільки усунення рідних братів від спадкування не породжує для позивача повязаних із спадкуванням прав та обовязків, тому він і не може ставити питання про усунення їх від спадкування.

Просить рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю та усунення від права на спадкування спадкоємців за законом відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 представника ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 районний суд виходив з того, що позивач проживав з покійною ОСОБА_7 однією сімєю більше пяти років до дня смерті та відповідачі своєю бездіяльністю ухилилися від надання допомоги спадкодавцеві, яка потребувала даної допомоги, оскільки була у безпорадному стані.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що 12 червня 2014 року померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ №355036, видане 12.06.2014 року відділом державної РАЦС реєстраційної служби Трускавецького МУЮ у Львівській області. (т.1 а.с. 40)

Згідно довідки ТОВ «ТКО «Комфорт-Сервіс» №4598, від 18.08.2014 року ОСОБА_7 до дня смерті 12.06.2014 року була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. Згідно будинкової книги покійна одна була зареєстрована за даною адресою. (т.1 а.с. 220)

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, до спадкової маси якої входить квартира №40, що знаходиться в будинку №7 по вул. В.Івасюка в м. Трускавці, яка на праві приватної власності належала ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 13.10.2015 року. (т.1 а.с. 15)

Як вбачається із матеріалів справи, 18 вересня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Трускавецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 (а.с. 217)

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 є рідними братами покійної ОСОБА_7, а тому у відповідності до ст. 1262 ЦК України вони є спадкоємцями другої черги.

Як вбачається із копії спадкової справи №88/2014, щодо майна померлої ОСОБА_7, заяву про прийняття спадщини подав відповідач ОСОБА_2 (т.1 а.с. 227), а відповідач ОСОБА_6 подав заяву, відповідно до якої відмовляється від прийняття спадщини після померлої сестри ОСОБА_7 на користь її брата ОСОБА_2 (т.1 а.с. 224)

Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.12.2014р. ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 231)

Згідно ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу прав на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менше як пять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 3 Сімейного кодексу України, сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 взяв на себе витрати на поховання, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, виданого 12.06.2014 року на імя позивача, товарними чеками від 12.06.2014 року про придбання ритуальних товарів на загальну суму 2 035 грн. та витрати на поминки на загальну суму 6500 грн.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_4 проживав спільно з ОСОБА_7 на підставі договору найму колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі не підтверджені належними доказами.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановлено факту проживання ОСОБА_4 проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме з 01.01.1989 року до 12.06.2014 року, тобто не менше як пять років до часу відкриття спадщини.

Окрім того дана обставина визнавалась та не заперечувалась відповідачами та їх представниками в судовому засіданні апеляційного суду в силу ч.1 ст .61 ЦПК України не потребує доказуванню.

Покликання ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 є неналежним позивачем у справі, оскільки усунення рідних братів від спадкування не породжує для позивача повязаних із спадкуванням прав та обовязків, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки судом встановлено, що предявлений позов ОСОБА_4 породжує для нього повязані зі спадкуванням права, а тому в силу розяснень п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки.

Колегія суддів не погоджується з висновком районного суду щодо задоволення позову в частині усунення ОСОБА_6, ОСОБА_2 від права на спадкування за законом майна, належного ОСОБА_7 з наступних підстав.

Судом встановлено, що покійна ОСОБА_7 хворіла на гострий тромбоз глубоких вен лівої нижньої кінцівки. Дана хвороба провокувала біль (больовий синдром) в литкових м'язах, що посилюються при ходьбі, рухах в гомілковостопному суглобі або просто у вертикальному положенні пацієнта і після ходьби. Дана хвороба обмежує особу в пересуванні та призводить до потреби стороннього догляду.

Районним судом встановлено, що з 04.06.2014 року по 12.06.2014 року ОСОБА_7 знаходилась на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Трускавецької міської лікарні. ОСОБА_1 пацієнтки на момент поступлення був середньої важкості, а згодом вона перенесла оперативне втручання. В подальшому стан її погіршувався, ОСОБА_7 не могла самостійно пересуватись, з палати не виходила, потребувала стороннього догляду. Усю допомогу їй надавав ОСОБА_4, який постійно знаходився біля неї та купляв їй медикаменти.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно п.6 вищенаведеної Постанови, правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Згідно узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертає увагу на те, що для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребує, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто, ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Також в даному узагальненні Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звертає увагу на те, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч.5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Крім того, колегія суддів вважає, що оцінюючи зібрані по справі докази, суд не дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й обєктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозвязку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та не дав їм належної оцінки.

Зокрема, суд не дав оцінки тому, чи ухилявся відповідач від надання спадкодавцеві допомоги та можливості її надання та не встановив чи ОСОБА_7 потребувала інших видів допомоги від відповідачів що вони умисно ухилялися від надання такої, враховуючи те, що з нею постійно проживав позивач ОСОБА_4 .

Позивачем у порушення вимог ст.10, 60 ЦПК України не доведено і того, що через стан здоровя ОСОБА_7 перебувала у безпорадному стані, оскільки будучи пенсіонеркою вона працювала і тільки з 04.06.2014 року по 12.06.2014 року ОСОБА_7 знаходилась на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Трускавецької міської лікарні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції області від 29 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування спадкоємців ОСОБА_6, ОСОБА_2 за законом, скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст.309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 29 травня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування спадкоємців ОСОБА_6, ОСОБА_2 за законом та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

ОСОБА_8