Ухвала суду № 63640792, 20.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/6138/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.Ю.

Провадження №22-ц/778/4853/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

секретаря Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, який в подальшому уточнив, та на обґрунтування якого зазначав, що є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя з 2012 року. При визначенні розміру пенсії, до пенсії позивача не було зараховано період його навчання в інституті.

На підставі постанови суду від 30.09.2015 року, якою зобовязано відповідача включити до страхового стажу для обчислення пенсії позивача періоду навчання у Запорізькому машинобудівному інституті імені ОСОБА_4 згідно даних його трудової книжки з 01 грудня 1973 року по 19 вересня 1979 року та з дня набрання постановою суду законної сили здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням включення до страхового стажу для обчислення пенсії періоду навчання, відповідачем з 20.11.2015 року здійснено перерахунок пенсії.

Проте, враховуючи, що перерахунок здійснено з 20.11.2015 року, позивач, посилаючись на ст.ст. 22, 623 ЦК України, просив суд стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя, упущену вигоду в розмірі 7255,56 грн., яку він міг би отримати з листопада 2012 року по листопад 2015 року, якби відповідачем було з самого початку враховано до страхового стажу період навчання позивача.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом фактичних обставин справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з того, що позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди не ґрунтуються на вимогах закону і не доведені, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для їх задоволення.

За вимогами ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна особа зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Нормами глави 82 Цивільного кодексу України встановлено загальні положення про відшкодування шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Зі змісту статті 22 Цивільного кодексу України вбачається, що майнова шкода виражається у формі збитків. В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 09 грудня 2014 року у справі № 3-188гс14, покладення на особу обовязку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.

Із матеріалів справи вбачається, що з 1 листопада 2012 р. перебуває на обліку в УПФ України Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя і отримує пенсію за віком .

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2015 року зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя включити до страхового стажу для обчислення пенсії ОСОБА_3 період навчання у Запорізькому машинобудівному інституті імені ОСОБА_4 згідно даних його трудової книжки з 01 грудня 1973 року по 19 вересня 1979 року.

Зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з дня набрання постановою суду законної сили здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з урахуванням включення до страхового стажу для обчислення пенсії періоду навчання у Запорізькому машинобудівному інституті імені ОСОБА_4 згідно даних його трудової книжки з 01 грудня 1973 року по 19 вересня 1979 року (а.с.6-11).

За змістом ч.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішення в адміністративній справі, що набрало законної сили, щодо неправомірних дій відповідача відносно позивача у цій цивільній справі повторному доведенню не підлягають.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про обєднані управління, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №41/26486, функції з призначення (здійснення перерахунку) пенсії покладено на Управління фонду (п.п.7 п. 4 Положення).

ОСОБА_3 заявив вимоги про стягнення 5094 грн. 53 коп. як упущеної вигоди.

Проте зазначена сума підрахована позивачем з листопада 2012 року як недоплачена пенсія та виходячи із розміру пенсії, визначеною УПФ після ухвалення Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя постанови від 30 вересня 2015 року, а не із розміру пенсії за спірний період і не упущеної вигоди на відшкодування майнової шкоди, тоді як, зазначені вимоги за рахунок Пенсійного Фонду задоволенню не підлягають.

Як вбачається із постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2015 , яка є преюдиційною у силу ч. 3 ст.61 ЦПК України, ОСОБА_3 було відмовлено у перерахунку пенсії з листопада 2012 року та зобовязано УПФ здійснити перерахунок пенсії з дня набрання постановою суду законної сили

Таким чином, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позову відповідно до ст. 1172 ЦК України та неправильне застосування норм матеріального права .

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: