Рішення № 63640626, 15.12.2016, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1689/16-ц

пр. № 2/759/2171/16

15 грудня 2016 року

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - ВойтенкоЮ.В.,

за участю секретаря - Севрюк К.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна, ОСОБА_9 про переведення прав та обов'язків покупця,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулася до суду з позовними вимогами, які в процесі розгляду справи декілька разів змінювались та уточнювались до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна, ОСОБА_9 про переведення на ОСОБА_1 прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частини квартири номер АДРЕСА_1, який було укладено між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 27.11.2012р. та зареєстровано в реєстрі за №1211. також, позивач просив визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири номер АДРЕСА_1. Підставами для позовних вимог позивач зазначає те, що ОСОБА_1 є власником ? квартири номер АДРЕСА_1. Вказана квартира складається з трьох кімнат загальною площею 76,30 кв. м. До останнього часу співвласником квартири та, відповідно, власником ? частини квартири була її тітка ОСОБА_7. Тобто, зазначена квартира знаходиться в спільній частковій власності. 27.11.2015 р. до неї зателефонувала невідома особа (жінка), яка представилась представником нового власника ? квартири та запропонувала зустрітись. Під час зустрічі жінка запропонувала придбати частину квартири або продати свою частину квартири новому власнику ?, при цьому, ОСОБА_1 було надано договір дарування частини квартири від ОСОБА_5 до ОСОБА_6, з якого вбачалось, що дарувальник діяла на підставі договору купівлі-продажу частини квартири від 27.11.2012 р. Отже, під час договору купівлі - продажу ? частини квартири 27.11.2012 року, на думку, ОСОБА_1 було грубо порушено її право, як власника частки у праві спільної часткової власності, оскільки, жодним чином не було забезпечено її переважне право перед іншими особами на купівлю ? частки спірної квартири.

В судових засіданнях позивач та її представники підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, після витребування 11 квітня 2016 року ОСОБА_1 внесла на розрахунковий рахунок суду суму депозиту в розмірі 159810,00 грн. Також, позивачем були подані письмові пояснення, в яких вказувалось, що вона не отримувала заяви про продаж частки квартири, при цьому, вона вказує на відсутність доказів, зокрема, опису вкладення на то, який саме лист знаходився в конверті, на помилку в прізвищі адресата, вказану в листі, а також, на відсутність доказів отримання відповідачем вказаного листа, відсутність інформації про те, що вона відмовилась від отримання вказаного листа. Також, позивач зазначила, що хоча вона не проживає за адресою, на яку було направлено заяву, а проживає з сім'єю за іншою адресою (а.с.136-138).

Представник відповідача ОСОБА_5 в судових засіданнях заперечувала проти задоволення позову, подала письмові заперечення в яких зазначила, що ОСОБА_5 не може бути відповідачем у даному провадженні, оскільки вона не була продавцем за договором купівлі-продажу, і зі спливом часу, подарувала ? частку спірної квартири, а не продавала її. Також, представник зазначила, що ОСОБА_7 належним чином повідомляла позивача щодо наміру продати свою частку, крім того, при вирішення питання про переведення прав та обов'язків покупця, відповідно до вимог законодавства, слід виходити з дійсної вартості частки квартири на час розгляду справи. Також, представник звертає увагу на пропущення річного строку позовної давності при зверненні позивача до суду, просила застосувати до позовної заяви строк позовної давності (а.с.121-126, 194).

Відповідач ОСОБА_6 подала до суду заперечення проти позову в яких вказала, що на її думку, позивач пропустила строк позовної давності та вважає, що при визначенні вартості частки квартири, слід виходити з дійсної вартості частки квартири на момент розгляду справи (а.с.127-131).

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, пояснила, що проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 більше 40 років, з позивачем у неї склалися відносини, у зв'язку з чим, у неї навіть були побоювання за свою безпеку. Також вона повідомила, що вже не пам'ятає чи надавала вона довіреність на ОСОБА_10, зазначила, що позивач намагалась розділити особові рахунки на квартиру, та зазначала, що направить ОСОБА_7 на примусове лікування. У зв'язку з чим, вона звернулась до ОСОБА_11, яка допомагає одиноким пенсіонерам з проханням по допомогу в організації по життєвого догляду. Після чого, вона вирішила продати частку квартири, повідомила, що продаючи квартиру, покупець обіцяла їй дозволити подальше користування вказаною квартирою та повідомила що не отримувала суми за договором купівлі-продажу в повному обсязі, а отримує допомогу, яка припинилась, після подання позовної заяви. Також повідомила, що наразі проживає за містом зі своїм цивільним чоловіком.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна надала до суду письмові пояснення щодо договору купівлі-продажу квартири та копії наявних документів (а.с.52-91). В поясненнях нотаріус зазначила, що до неї 31 серпня 2012 року звернулась гр. ОСОБА_10, що діяла від ОСОБА_7 за довіреністю, для оформлення Заяви, від імені останньої, на адресу гр. ОСОБА_1 про намір продати ? частину квартири номер АДРЕСА_1 за 159810,00 грн. Цією заявою гр. ОСОБА_1 іропонувалось скористатись її переважним правом купівлі частини квартири. Нотаріус стверджує, що довіреність від імені ОСОБА_7 була перевірена за Єдиним реєстром довіреностей, бланк на якому викладена довіреність перевірено довідкою з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів. На підставі зазначеного, вищевказана Заява була належним чином оформлена, зареєстрована за реєстровим № 825 від 31.08.2012 та передана гр. ОСОБА_10. для відправлення гр. ОСОБА_1 26 листопада 2012 року до нотаріуса в офіс прийшли гр. ОСОБА_10, гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з проханням посвідчити договір купівлі-продажу майна 1/4 частини номер АДРЕСА_1. Нотаріусом були розглянуті подані документи, у тому числі, штемпелі на конверті з датами надходження заяви про переважне право купівлі частини квартири на адресу ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), лист відправлено 17.09.2012, він пролежав у відділенні Київ-213 по 20.10.2012 та був повернений відправнику за закінченням терміну зберігання. У зв'язку з чим, нотаріусом було посвідчено вказаний договір купівлі продажу.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_9 надала до суду письмову заяву про підтримку позовних вимог в повному обсязі, просила розглядати справу у її відсутності (а.с.245).

Свідок ОСОБА_10, яка працювала інспектором по догляду людей похилого віку в благодійній організації, повідомила, що їй відомо про звернення ОСОБА_7 з проханням захистити її від племінниці. Також зазначила, що від імені ОСОБА_7 вона підписувала заяву-пропозицію ОСОБА_1 про намір здійснити продаж частки квартири, більше того, вони ходили за адресою, на яку направлявся лист, проте, двері ніхто не відкрив. Також, зазначила, що багато разів спілкувалась з позивачем з приводу сплати комунальних послуг, водночас, з приводу купівлі продажу квартири вона особисто з позивачем не спілкувалась.

Свідок ОСОБА_11, повідомила, що вона працювала на посаді заступника директора в центрі допомоги пенсіонерів та інвалідів, куди в 2011 році прийшла ОСОБА_7 з проханням по допомогу. В 2012 році від ОСОБА_7 надійшла пропозиція щодо продажу належної їй частки квартири, після чого були перемовини з позивачем щодо пропозиції купити частку квартири, після того, як позивач не погодилась і їй було направлено відповідного листа, частка квартири була продана інвестору ОСОБА_5 Також, свідок підтвердила, що у 2015 році вона зустрічалась разом з позивачем та її адвокатом.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, у т.ч. самостійно обирати спосіб захисту свого права.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 3,4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, а також сприяти особам, які беруть участь у справі у здійсненні ними їхніх прав. Тобто, процесуальний закон покладає на суд обов'язок сприяти сторонам у здійсненні ними їх прав, а не вчиняти дій, спрямованих на реалізацію ними їх прав, зокрема, в обранні ними способу захисту своїх прав.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до договору дарування від 16.12.2003 року ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_1, що мешкає в АДРЕСА_2, ? частини АДРЕСА_1 (а.с.5). При цьому, судовим розглядом було встановлено, що відповідно до договору дарування частини квартири від 17.03.2016 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_9 ? частини АДРЕСА_1 (а.с.229).

Відповідно до договору купівлі-продажу частини квартири від 27.11.2012, ОСОБА_7 продала ОСОБА_5 ? частини квартири АДРЕСА_1 за 159810,00 грн (а.с.58).

В подальшому, відповідно до договору дарування від 30.10.2014 ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_13 ? частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6-8, 128-129).

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_6 є власником ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Частиною 4 даної норми встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Судом встановлено, що представником відповідача ОСОБА_10 від імені ОСОБА_7 направлялась заява з пропозицією ОСОБА_1 скористатись своїм переважним правом на купівлі квартири про продаж 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_7 на праві власності, за 159810,00грн. Однак, вказаний лист адресатом отриманий не був та повернувся до автора з поштовою відміткою «за закінченим терміном зберігання». При цьому, судовим розглядом було встановлено, що лист направлявся на адресу: АДРЕСА_2 (а.с.64-66). Разом з цим, враховуючи, що ОСОБА_1 проживає з січня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується довідкою виконкому Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області від 30.09.2016 (а.с.231); а також те, конверт, направлений ОСОБА_1 містив помилку у її прізвище, що виключає його отримання; фактичне неотримання ОСОБА_1 вказаного листа; відсутністю опису вкладення, підтверджуючого, що зазначена заява містилась саме у вказаному листі - суд приходить до висновку про відсутність даних про належне письмове повідомлення співвласника квартири про намір ОСОБА_7 здійснити продаж частки квартири, яка належала їй на праві приватної власності.

Що стосується позовної давності, слід зазначити, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або дня події, які, в свою чергу, до цього строку не включаються. Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Разом з цим, враховуючи пояснення ОСОБА_7 про те, що вона тривалий час після продажу своєї частки користувалась вказаною квартирою, враховуючи заборгованість за комунальні послуги (а.с. 139-140), реєстрацію ОСОБА_7 до 07.10.2015 за адресою спірної квартири (а.с.141, 155, 167), звернення з проханням відкрити окремий особовий рахунок на ОСОБА_1 у зв'язку з заборгованістю ОСОБА_7 по сплаті комунальних послуг (а.с.168), надані роздруківки з електронної пошти представника позивача про отримання в листопаді 2015 року листів щодо спірної квартири (а.с.209-211), суперечливість показів свідків - суд вважає доведеним факт, що позивач дізналась про продаж частки спірної квартири в листопаді 2015 року. Враховуючи, що позовну заяву було отримано Святошинським районним судом м. Києва 02.02.2016 року строк позовної давності не є таким, що пропущений.

Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до п. 18 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», роз'яснено, що під час розгляду позову про переведення на підставі статті 362 ЦК України прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним з порушенням переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, суду слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи. Невнесення одночасно з пред'явленням позову на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, є підставою для відмови в позові.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем суду не було надано доказів дійсної вартості спірної частини квартири на час розгляду справи. Разом з цим, відповідно до звіту №Ж-04/10-16 про оцінку майна від 04.10.2016 року (т.2 а.с. 1-11) було проведено оцінку частки ? квартири АДРЕСА_1 та при цьому зазначено, що оціночна вартість об'єкта оцінки складає, без ПДВ 999993,00 грн, а ? вартості об'єкта оцінки складає 749995,00 грн. відповідно, можна зробити висновок про те, що вартість ? частки квартири АДРЕСА_1 на момент розгляду справи становить 249998,00 грн. Водночас, позивачем на депозитний рахунок суду були внесені грошові кошти у розмірі 159810,00 грн, які були сплачені ОСОБА_5 при купівлі частини квартири. Інших, доказів, що вказана сума відповідає дійсній вартості частини квартири на час розгляду справи судом, позивачем не надано.

Крім того, слід зазначити, що з 30.10.2014 року спірна частина квартири належить на праві власності ОСОБА_14 на підставі договору дарування, тому переведення прав покупця за договором купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не може відновити порушених прав позивача.

Підстави припинення права власності зазначені у статті 346 ЦК України. Наведений у ч. 1 зазначеної статті перелік не є вичерпним. Відповідно до ч. 2 цієї норми право власності може бути припинене також у інших випадках, встановлених законом.

Проте, нормами діючого законодавства не передбачена можливість автоматичного припинення права власності, яке набуто на підставі дійсного договору дарування, у разі переведення прав покупця за договором купівлі-продажу, який передував договору дарування. У даному випадку право власності ОСОБА_14 на спірну частину квартири виникло на підставі договору дарування, який є чинним і ніким не оспорений у встановленому законом порядку і відповідно до ч.4 ст. 362 ЦК України право власності за яким припинено бути не може.

З огляду на викладене, розглянувши вказану позовну заяву у межах позовних вимог суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 253,256-257,261-262,267,346 ЦК України, ст.ст. 1,4,10,11,20,60,88, 207,212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна, ОСОБА_9 про переведення прав та обов'язків покупця- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.В.Войтенко

У відповідності до ч.3 ст.209 Цивільного процесуального кодексу України в судовому засіданні 15 грудня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова в повному обсязі складена 20 грудня 2016 року.