Ухвала суду № 63640378, 23.12.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/1583/13-ц

пр. № 2-п/336/90/2016

УХВАЛА

Іменем України

23 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участі представника позивача ОСОБА_1Р.о, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_3 про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банк «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2013 року в ході заочного розгляду справи задоволено позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за договором від 11.07.2008 року в сумі 99051,95 гривень та судовий збір в сумі 990,51 гривень.

Відомості про отримання копії рішення суду в установленому порядку до 06.12.2016 року в матеріалах справи відсутні, тож суд виходить з того, що рішення суду отримане відповідачем 06.12.2016 року.

12.12.2016 року до суду відповідачем направлена заява про скасування заочного рішення суду. Як зазначено в заяві, відповідач не був повідомлений про місце та час розгляду, оскільки не мешкав за адресою, за якою направлялись судові повістки. Рішення суду вважає незаконним, оскільки внаслідок того, що він не брав участі в судовому засіданні він був позбавлений можливості заперечувати проти позову або застосувати спосіб захисту шляхом звернення з зустрічним позовом, а також судом не було застосовано позовну давність до вимог, а розмір заборгованості не відповідає умовам договору.

В судовому засіданні представник відповідача заяву підтримав на вказаних в заяві підставах, вказавши додатково, що на цей час у відповідача немає документів на підтвердження того, що ним здійснювались платежі, які не враховані банком, але при повторному розгляді справи по суті він має намір їх надати.

Представник позивача заперечував проти задоволення заяви, вказуючи на те, що ОСОБА_3 знявся з реєстрації місця проживання у 2008 році та немає реєстрації місця проживання, натомість в якості фактичної адреси проживання вказує саме ту адресу, за якою судом направлялись судові повістки. Також представник позивача вказував на те, що рішення суду є законним та відповідачем не надано доказів протилежного.

При вирішенні заяви про скасування заочного рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню лише за наявності спільно двох умов: якщо відповідач не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин та якщо судом встановлено, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 на час укладення договору в якості адреси свого проживання вказував АДРЕСА_1, при цьому про зміну свого місця проживання ПАТ КБ «Надра» у відповідності до вимог договору не повідомляв.

Відповідно до ст. 74 ч. 5 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

За адресою місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, судова повістка направляється виключно у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси.

Натомість в матеріалах справи наявна інформація про місце проживання ОСОБА_3, яку до того ж сам відповідач вказує в якості такої при зверненні до суду з письмовими заявами та апеляційними скаргами у 2016 році.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при направленні ОСОБА_3 судових повісток порушень вимог ЦПК України допущено не було.

Водночас суд враховує і те, що в матеріалах справи дійсно відсутнє підтвердження фактичного отримання відповідачем судових повісток, які направлялися йому.

Другою необхідною умовою для скасування заочного рішення є встановлення судом того, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Однак, відповідачем до заяви про скасування заочного рішення будь-яких доказів надано не було, як не надано таких доказів і під час розгляду заяви про скасування заочного рішення в судовому засіданні.

Посилання відповідача на те, що судом не було застосовано позовну давність, на переконання суду, не мають значення для вирішення питання про скасування заочного рішення, оскільки позовна давність могла бути застосована судом виключно за заявою відповідача, по--друге, пунктом 7.3 договору від 11.07.2008 року строк позовної давності за угодою сторін збільшений до 10 років.

Твердження відповідача щодо того, що банком не враховані усі платежі, які здійснені ним на погашення заборгованості за договором, будь-якими доказами не підтверджені.

Всі інші посилання відповідача пов'язані з незгодою з рішенням суду, що не є підставою для перегляду заочного рішення, а є підставою для оскарження рішення суду в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення спору та які б не були предметом дослідження в судовому засіданні.

Отже оскільки передбачених ст. 232 ч. 1 ЦПК України підстав для скасування заочного рішення не встановлено, заява відповідача задоволенню не підлягає. Суд вважає за потрібне роз'яснити відповідачеві можливість оскарження рішення суду в загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 231, 293 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_3 про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банк «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Дацюк