Постанова № 63639900, 23.12.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.12.2016

Справа №320/6674/16-п

3/320/1524/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«23» грудня 2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сметаніної А.В.,

при секретарі Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі адміністративний матеріал, який надійшов із сектору ДПП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, засоби звязку невідомі,

за ст. 130 ч.1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2016 року о 12 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 по вул. Покровська в місті Мелітополі Запорізької області, керував автомобілем ВАЗ 21013, державний реєстраційний номер 547 99 АЕ, з явними ознаками наркотичного спяніння (звуження зіниць, млява мова, блідне обличчя). Від проходження медичного огляду у встановленому порядку для визначення стану наркотичного спяніння в закладі охорони здоровя відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

В ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що 12 жовтня 2016 року він з дружиною, сином, та другом сина їхали в автомобілі ВАЗ 21013 на роботу. За кермом був його син ОСОБА_2. Однак в автомобілі закінчився бензин і автомобіль зупинився. Вони вийшли з нього, зачинили та попрямували на роботу. В обід, після роботи, він взяв ключі у сина та пішов оглянути автомобіль. Він його відчинив, відкрив багажник, поліз шукати каністру, як раптом підійшли двоє працівників поліції та поцікавились, чий це автомобіль. У відповідь він їм повідомив, що автомобіль його, після чого працівники поліції попрохали його предявити документи, що він і зробив. Другий працівник поліції його впізнав, оскільки в 2011 році відбувся інцидент за його участю, коли він втікав від цього працівника поліції, оскільки на той час вживав наркотичні засоби. Однак, вже три роки він наркотиків не вживає, стоїть на терапії в наркодиспансері, приймає «метадон». Вважає, що працівники поліції вирішили йому помститися за минулий інцидент. Вони запропонували йому проїхати в наркологію, однак, він відмовився, оскільки не довіряє можливим результатам огляду. В 2015 році в його сечі були виявлені наркотики, хоча на той час він їх не вживав. Він попросив працівників поліції придбати в аптеці тест та здати аналіз. Працівники поліції з ним не погодились. Далі один поліцейський сів в автомобіль, а інший зупинив мікроавтобус, оскільки потрібні були поняті. Вони щось підписували, а що саме він не знає. В цей час він подзвонив своєму сину, щоб той прийшов. Син прийшов та почав знімати все на телефон.

Суд, вислухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1, показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши інші зібрані по справі докази, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, в судовому засіданні був допитаний інспектор сектору ДПП Мелітопольського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_3, який пояснив, що 12 жовтня 2016 року він з напарником ОСОБА_4 здійснювали нагляд за дорожнім рухом. Після обіду вони побачили автомобіль ВАЗ 21013, який рухався в місті Мелітополі з кінотеатру «Україна» до низу по вул. Фрунзе, нині вул. Покровська. Напарник зупинив автомобіль 21013, а він залишався в службовому автомобілі. Напарник повернувся до службового автомобіля разом з ОСОБА_1 та повідомив, що останній керує автомобілем без посвідчення. ОСОБА_1 знаходиться з явними ознаками наркотичного спяніння. Вони пробили ОСОБА_1 по базі перевірок та виявили, що він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за зберігання наркотичних засобів. Вони запропонували йому пройти медичний огляд. Правопорушник від всього відмовлявся, зазначав, що нічого не вживав, автомобілем не керував. Почав комусь дзвонити. Прибіг якийсь хлопець, сказав, що він син ОСОБА_1 Син також був схожий на особу, яка вживає наркотики. Потім ОСОБА_1 намагався втекти, його наздогнали прохожі, які думали, що він тікає від працівників поліції. Після цього, він склав протокол про адміністративне правопорушення. Коли складали протокол, ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля та відігнав його на бордюр. Від дачі пояснень, від підпису в протоколі правопорушник відмовився. Факт відмови від медичного огляду було зафіксовано при свідках.

Також, допитаний в судовому засіданні інспектор сектору ДПП Мелітопольського ВП ГУНП України в Запорізької ОСОБА_4, пояснив, що 12.10.2016 року вони з ОСОБА_3 патрулювали вулиці міста Мелітополь. Так, вони побачили автомобіль ВАЗ 21013, який рухався по вулиці. Він зупинив автомобіль, оскільки водій не був пристебнутий ременем безпеки. Коли він підійшов до автомобіля, за кермом був ОСОБА_1, більше в автомобілі нікого не було. Він попросив предявити посвідчення та документи на машину. Посвідчення водія ОСОБА_1 не надав, сказав, що забув вдома. Він перевірив його за даними баз перевірок та зясував, що ОСОБА_1 позбавлений прав посвідчення водія. Він запропонував порушнику пройти до службового автомобіля, щоб скласти протокол за керування автомобілем без водійського посвідчення. Вони підійшли до службового автомобіля. Оскільки, ОСОБА_1 був з ознаками наркотичного спяніння, ОСОБА_3 запропонував йому пройти медичний огляд в наркологічному закладі. Однак він відмовився. Вони знайшли свідків, які засвідчили факт відмови та склали протокол про адміністративне правопорушення. Розяснювали йому права, пропонували дати пояснення, однак він від усього відмовлявся, від підпису також відмовився. Потім ОСОБА_1 взагалі казав, що він за кермом не сидів, а сидів хтось інший. ОСОБА_1 комусь телефонував, прийшов якийсь чоловік, не представився, почав казати, що він керував автомобілем. Однак, коли він зупиняв автомобіль, за кермом був саме ОСОБА_1

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що в жовтні 2016 року він випадково на ринку зустрівся з ОСОБА_1, який йшов з баклажкою бензину. ОСОБА_1 йому повідомив, що йде до свого автомобіля, оскільки в нього закінчився бензин, і автомобіль стоїть без нагляду вже тривалий час. Він пішов разом з ОСОБА_1, оскільки їм було по дорозі. Вони проходили повз автомобіля ВАЗ 21013. Він бачив, що вказаний автомобіль був припаркований поблизу повороту. Він запитав у ОСОБА_1, чи мав він намір їхати на вказаному автомобілі, оскільки в нього немає прав на керування ТЗ, на що йому ОСОБА_1 відповів, що він за кермо не сяде, а прийде людина, яка буде мати права та буде їхати. Коли вони підійшли до автомобіля, то ОСОБА_1 відкрив багажник, потім залив бензин та став очікував людину з правами на керування ТЗ, а він пішов далі. Він бачив, що далі стояв поліцейський автомобіль.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є чоловіком доньки ОСОБА_7 11 жовтня 2016 року він та його дружина залишились ночувати у її батьків. Зранку 12 жовтня 2016 року їм всім потрібно було їхати на роботу. Він, його дружина, тесть ОСОБА_1 та теща сіли в автомобіль та поїхали з с. Костянтинівка до м. Мелітополя. За кермом був він. Коли вони проїжджали по вулиці Луначарського у них закінчився бензин. Вони залишили автомобіль на дорозі та пішли на роботу. Ключі залишились у ОСОБА_7, оскільки його місце роботи знаходилось ближче до місця зупинення автомобіля. Вони домовились, що після роботи вони зустрінуться, куплять бензин, заллють його та поїдуть до дому. Він буде за кермом. В обід, він вийшов з роботи, взявши перед цим вільну каністру, зайшов на АЗС, де купив 5 л. бензину та поїхав на маршрутці до місця, де знаходився автомобіль. Перед цим, він подзвонив ОСОБА_1, оскільки ключі від автомобіля були в нього. Підійшовши до вищевказаного автомобіля, він побачив, що стоїть ОСОБА_1 Вони почали заливати бензин. ОСОБА_1 тримав лійку, а він заливав. Далі він сів за кермо, а ОСОБА_1 на переднє пасажирське сидіння і вони поїхали додому. Приїхавши додому в с. Костянтинівка, він залишив автомобіль в гаражі, викликав таксі та поїхав знову на роботу до м. Мелітополя. Він ніяких працівників поліції не бачив. Про події, які трапились з ОСОБА_8 йому ввечері наступного дня повідомила дружина, казала, що «їх зупинили працівники поліції». Однак, про кого вона казала він не цікавився, в дружини він нічого не зясовував. Сам ОСОБА_8 йому нічого про це не розповідав.

Суд, оцінюючи наявність в діях правопорушника ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходить з наступного:

Так, суд встановив, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали показання, які мають суттєві відмінності та суперечать іншим зібраним по справі доказам.

Так, свідок ОСОБА_5 пояснював, що нібито в цей день він бачив ОСОБА_1, який йшов з баклажкою бензину, щоб заправити автомобіль, який залишився майже на дорозі. Він бачив, як ОСОБА_1 заливав бензин з баклажки в бак автомобіля, а потім чекав на когось.

Свідок ОСОБА_6, в свою чергу, пояснював, що сам купував бензин на АЗС, щоб заправити автомобіль. Разом з ОСОБА_8 вони заливали бензин до баку. При чому, після того, як вони залили з ОСОБА_1 бензин до баку, вони сіли в машину та поїхали до дому. За кермом автомобіля був він. Хто такий ОСОБА_5 він не знає, біля автомобіля, нікого крім нього та ОСОБА_8, не було. Ніяких працівників поліції він не бачив, ОСОБА_8 йому нічого не розповідав.

Таким чином, суд критично відноситься до показань вказаних свідків, оскільки вони суттєво протирічать одне одному та суперечать іншим зібраним по справі доказам.

Крім того, свідок ОСОБА_6 є чоловіком доньки ОСОБА_7, а отже він може бути заінтересований в результатах розгляду вказаної справи.

Оцінюючи ж показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд вважає їх послідовними, обєктивними та такими, що не протирічать іншим зібраним по справі доказам з приводу подій, які мали місце 12 жовтня 2016 року.

Крім того, судом було встановлено, що правопорушник ОСОБА_1 в різних судових засіданнях дає показання, які мають суттєві відмінності.

Так, спочатку він пояснював, що за кермом автомобіля був його син ОСОБА_2, в якого знаходились ключі від автомобіля, які потім він забрав в нього та, що саме він купував бензин для автомобіля.

В наступному судовому засіданні, ОСОБА_1 повністю підтвердив показання свідка ОСОБА_6, зі слів якого саме він керував автомобілем, він купував бензин на АЗС, а ключі від автомобіля знаходились в тестя.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 кожного разу змінює своє покази, а тому розцінює його дії, як намір уникнути адміністративної відповідальності за скоєне.

Допитати в судовому засіданні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були присутні при відмові ОСОБА_1 від медичного огляду, не надалось можливим, оскільки до суду двічі повернулись конверти з судовими повістками, направленими за адресою їх проживання, з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Однак, в матеріалах справи маються письмові пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які засвідчили факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував того факту, що дійсно відмовився від медичного огляду на стан спяніння, оскільки не довіряв його результатам.

Таким чином, судом встановлено, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21013, д/н 547 99 АЕ та відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду, на стан сп'яніння.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного спянінні, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачає адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які помякшують та обтяжують відповідальність.

27 липня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість», згідно якого до абзацу другого частини першої ст. 130 КУпАП внесено зміни, а саме дії передбачені частиною першої ст. 130 КУпАП тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно довідки інспектора поліції ОСОБА_11, яка додана до адміністративної справи, ОСОБА_1 водійське посвідчення не отримував.

З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_1 водійське посвідчення не отримував, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання, в межах санкції статті, лише у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати, встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2016 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати складає 1378 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 130 ч.1, 283, 284, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 275 гривень 60 копійок (код ЄДРПОУ отримувача 37968956, р/р 31215206700013, КБК 22030001, Мелітопольське УДК ГУДКСУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ суду 36969096, МФО 813015).

Строк предявлення постанови до виконання до 23 березня 2017 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через пятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд в продовж 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_12