Ухвала суду № 63638347, 22.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/911/2016(м)

222/1369/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Доценко С.І.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 52

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„22 " грудня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Пономарьової О.М., Попової С.А.

за участю секретаря : Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Володарського районного суду Донецької області від 01 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Нікольської районної державної адміністрації Донецької області про позбавлення батьківських прав та виключення відомостей про батька в актовому запису,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 01 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Нікольської районної державної адміністрації Донецької області про позбавлення батьківських прав та виключення відомостей про батька в актовому запису - залишено без розгляду. У задоволенні заяви позивача про повернення судового збору відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, скасувати судовий збір у зв*язку із скрутним матеріальним становищем. В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені вимоги норм процесуального права.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2,представник третьої особи : служби у справах дітей Нікольської районної державної адміністрації Донецької області не з*явилися,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи шляхом отримання 16 грудня 2016 року телефонограм, зареєстрованих в журналі телефонограм № 1 за №№ 2261,2262(а.с.87-89),судових повісток,про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.94-95).

ОСОБА_1 надала заяву про підтримання апеляційної скарги та позовних вимог,просила справу розглянути у її відсутності(а.с.90).ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи за його відсутністю,просив задовольнити позовні вимоги позивача(а.с.91). Службою у справах дітей Нікольської районної державної адміністрації Донецької області надана заява про розгляд справи без участі представника (а.с.96).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню ,а ухвала суду скасуванню,з таких підстав .

Згідно з п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Залишаючи без розгляду позовну заяву і відмовляючи в задоволенні клопотання про повернення судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову без розгляду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для відмови у поверненні сплаченого судового збору.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

За правилами ч. 1 ст. 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від слати встановлюються законом (ч. 2 ст. 79 ЦПК України).

Так, порядок повернення судового збору врегульований статтею ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 42 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснив, що визначений цією статтею перелік підстав повернення сплачених сум судового збору є вичерпним.

Однією з підстав повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила, відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є залишення заяви без розгляду.

Проте дана норма містить виключення щодо повернення сплаченої суми судового збору. Зокрема, остання не повертається, якщо позов залишено без розгляду за заявою (клопотанням) позивача.

Установлено, що підставою залишення даного позову без розгляду є письмове клопотання ОСОБА_1 (вх. № 4886 від 26 жовтня 2016 року)(а.с.47) .

Отже, висновок суду про відмову у задоволенні клопотання про повернення сплаченого за подання позовної заяви судового збору зроблений з додержанням зазначених норм права, з урахуванням роз*яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

Наведені в апеляційній скарзі доводи про розгляд справи за відсутності позивача, майновий стан особи, яка сплатила судовий збір не дають підстав для висновку про недодержання судом вимог Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» при вирішенні питання про повернення сплаченого судового збору.

Доводи апеляційної скарги у вказаній частині неспроможні.

Відповідно ч.1,ч.3 ст.82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Відповідно до ст. 8 Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п. 29 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З урахуванням вимог статті 11 ЦПК України суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону № 3674-VI, з власної ініціативи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ,як при подачі позовної заяви ,так і при виконанні вимог суду, відповідно ухвали від 23 вересня 2016 року ,був сплачений судовий збір, проте відповідних клопотань про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати заявлено не було .

Доводи апеляційної скарги у вказаній частині спростовуються дослідженими матеріалами справи .

Статтю 83 ЦПК України, на яку позивач посилається, як в заяві про повернення судового збору так і в апеляційній скарзі , виключено на підставі Закону №3674-VI від 08.07.2011 року, тому довід апеляційної скарги щодо незастосування вказаної норми не є слушним.

Відповідно до вимог ст.19 СК України та згідно з роз*ясненнями постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав « № 3 від 30.03.2007 року при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов*язковою є участь органу опіки та піклування.

Тому,суд першої інстанції з додержанням норм права, правильно ухвалою від 11 жовтня 2016 року залучив до участі в справі як третю особу службу у справах дітей Нікольської районної державної адміністрації в Донецькій області . Доводи апеляційної скарги у вказаній частині необґрунтовані.

Як вбачається з матеріалів справи ,згідно вимог Порядку надсилання учасникам судового процесу(кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень,затвердженого наказом ДСА України від 01.06.2013 року № 73 , SMS-повідомлення про виклик Володарським районним судом Донецької області ОСОБА_1 на 01 листопада 2016 року на 11г.00 хв. сформовано 19 жовтня 2016 року та доставлено 19 жовтня 2016 року о 17год.50 хв. одержувачу ОСОБА_1 на номером телефону НОМЕР_1(а.с.42),тому доводи апеляційної скарги про неповідомлення судом про розгляд справи є неспроможними.

Приймаючи рішення про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції, керуючись п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, виходив з того, що ОСОБА_1 написала заяву про залишення позовної заяви без розгляду та повернення судового збору .

Перевіривши доводи апеляційної скарги,дослідивши матеріали справи ,апеляційний суд приходить до висновку про те ,що судом не були з*ясовані обставини звернення позивача із зазначеною заявою та дійсного її волевиявлення.

Як вбачається з матеріалів справи 13 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про перенесення розгляду справи, призначеної на 19 жовтня 2016 року, на будь-який інший день на 08 г. або 09 год.,щоб вона мала змогу бути присутньою під час розгляду справи (а.с.37).

Згідно з довідкою секретаря судового засідання розгляд справи відкладено на 01 листопада 2016 року на 11-00 г.(а.с.39).

Заява ОСОБА_1 (вх. 4886 від 26.10.2016 ) фактично стосувалася саме повернення суми судового збору (а.с.47). Про відсутність заяви про залишення позову без розгляду свідчить також акт Володарського районного суду Донецької області від 26 жовтня 2016 року (а.с.48). Заява позивача ОСОБА_1 від 27 жовтня 2016 року (вх.4920 від 27.10.2016 року ) в повній мірі не свідчить про намір залишення позовної заяви без розгляду, не містить вимог про розгляд справи за її відсутності (а.с.49).

Отже,суд першої інстанції наведене не врахував і дійшов помилкового висновку про залишення позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та виключення відомостей про батька в актовому запису без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

З огляду на викладене, в межах повноважень апеляційного суду ,передбачених ст.307 ЦПК України ,апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції постановлена оскажувана ухвала у порушення норм процесуального законодавства, які призвели до неправильного вирішення справи та підлягає скасуванню і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції .

Керуючись ст.ст. 307, 311, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Володарського районного суду Донецької області від 01 листопада 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: