Ухвала суду № 63638300, 20.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/915/2016(м)

263/12188/16-ц

Єдиний унікальний номер 263/12188/15-ц

Номер провадження 22 -ц/775/915/2016 (м)

Головуючий у 1 інстанції Шатілова Л.Г.

Доповідач Гаврилова Г.Л.

Категорія 30

У Х В А Л А

Іменем України

20 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Принцевської В.П., Сороки Г.П.

за участю секретаря Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. У вищевказаній квартирі вона проживає разом зі своїми дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та матірю ОСОБА_5 Вона є інвалідом ІІІ групи. 03.07.2016 року приблизно о 12-40 годин відповідачка ОСОБА_2 деревяним приладдям для розкачування тіста нанесла багато ударів по вхідним дверям її квартири, таким чином пошкодивши її. У цей час вона з дітьми знаходилися у квартирі, від ударів по дверях вони прокинулися та перелякалися, при цьому у молодшого сина, що страждає на захворювання ДЦП стався нервовий зрив, що супроводжувався істерикою. Відчинивши двері, вона побачила відповідачку, яка дивилася на неї загрозливим поглядом та, не пояснивши таких своїх дій, пішла. Вважає, що такими діями відповідачки їй була завдана моральна шкода, що полягає у перенесених моральних стражданнях, у звязку з чим просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 2000,00 гривень, а також витрати на сплату судового збору у розмірі 580,00 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняття нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні позову, оскільки є медичні документи, які підтверджують неврологічні захворювання у її дітей, а відповідачка в судовому засіданні підтвердила факт протиправних дій відносно ОСОБА_1 Крім того, вважає, що суд мав витребувати матеріали із відділу поліції за її заявою щодо протиправних дій ОСОБА_2В, оскільки наявність даних матеріалів є підтвердженням її моральних страждань.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляції та просила її задовольнити,заперечення відповідачки ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 3, 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 23 ЦК України встановлено яку форму може набувати моральна шкода та в яких випадках вона може бути заподіяна особі, право на відшкодування якої особа має внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За абзацом 2 пункту 5 даної постанови розяснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В п.9 цієї ж постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1, вимоги про відшкодування моральної шкоди нею обґрунтовувалися душевними стражданнями, яких вона зазнала внаслідок пошкодження її вхідної двері та нервового стресу, який вона та її діти вдчули внаслідок протиправних дій позивачки.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог на підставі доказів наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1,2 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч. ч. 2-4 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 та разом зі своїми дітьми: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та матірю ОСОБА_5 проживають за даною адресою.

Відповідачка ОСОБА_2 разом зі своєю дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується довідкою про склад сімї № 251 від 06.06.2016 року, виданою ЖКП «Житло «Центр».

Апеляційний суд на клопотання позивачки витребував матеріали із центрального відділу поліції Маріупольського відділу поліції № 13270 за заявою ОСОБА_1 щодо протиправних дій ОСОБА_2

Так, згідно матеріалів даної справи на підставі висновку старшого інспектора Центрального відділення поліції ОСОБА_7 заява ОСОБА_2 є такою, що розглянута, та встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склались цивільні правові стосунки.

Згідно заяви ОСОБА_1, метою її звернення до поліції була вимога щодо застосування заходів до ОСОБА_2, яка 03.07.2016 року о 12-40 пошкодила її вхідну двір. У своїх поясненнях ОСОБА_1 вказувала на те, що у неї ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, в ході якого остання декілька раз стукала в її двері деревяною палкою, чим її пошкодила. При цьому в заяві та поясненнях ОСОБА_1 відсутні посилання на будь-який вплив даного конфлікту на психологічний стан її та її дітей.

У свою чергу відповідачка ОСОБА_2 надала пояснення , згідно якої 03.07.2016 року її неповнолітню дочку образила та побила сусідка з квартири № 3,у звязку з чим вона намагалась достукатись у двері ОСОБА_1 Оскільки двері не відкривали, вона постукала деревяною скалкою. Відкривши двері, ОСОБА_1 та її матір висловлювались на її адресу нецензурною лайкою. При цьому ніяких пошкоджень дверей від її дій не настало.

Заявляючи вимоги немайнового характеру позивач нічим не обґрунтовує свої вимоги.

Так, посилання на те, що внаслідок дій відповідачки пошкоджені її двері, нічим не підтверджується. Апеляційному суду ОСОБА_1 пояснила, що вхідні двері купила у липні 2014 року. Будь-яких доказів того, що дані двері пошкоджені, пошкодження відбулось внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2, вартість пошкодження, - в матеріалах справи відсутні. Надані позивачкою фото двері не містять будь-якої інформації щодо наявності пошкодження двері. Клопотань щодо призначення технічної експертизи на предмет наявності будь-яких пошкоджень, часу виникнення можливих пошкоджень двері, стороною не заявлялось.

Крім того, будь-яких доказів, що від протиправної поведінки відповідачки - ОСОБА_1 та її дітям завдані душевні страждання, також не надано.

При цьому належних доказів щодо причинного звязку між діями відповідачки та станом здоровя позивачки та її дітей матеріали справи не містять.

У свою чергу, ОСОБА_1 пояснила, що у звязку із нервовим стресом її та її дитини вона до лікарів не зверталась.

Суд відповідно до вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки позивач відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не довів обставин,на які посилався, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки не встановлена вина відповідача у заподіянні ОСОБА_1 моральної шкоди.

Отже, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновками суду щодо відмови у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення у справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Гаврилова Г.Л.

ОСОБА_8

ОСОБА_9