Ухвала суду № 63636085, 09.12.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17507/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2016 р. м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна.

Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до предмету позову, позивач просить суд : « Зняти арешт з нерухомого майна: тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9880315 від 31.05.2010 року; зареєстровано: 31 травня 2010 року 15:06:39 за №9880315 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 04053, м.Київ, вул.. Артема, буд.73; підстава обтяження: постанова 2314/10 від 31 травня 2010 року, ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, об'єкт обтяження: земельна ділянка, земельна ділянка, НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, кадастровий номер:66121005 (8000000000:66:121:005), обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, код: 35011660, 02094, м. Київ, вул.Краківська, 20».

Згідно положень частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. (п. 1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України)

Як визначено у п. 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 та п.4 ч.1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова особа чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту пільг.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Суб'єкт владних повноважень згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Виходячи з цілісності та системного аналізу Кодексу адміністративного судочинства України можливо встановити наступні критерії визначення компетенції адміністративного суду у спорі: по-перше - наявність публічного характеру правовідносин, по-друге - хоча б однією стороною правовідносин є суб'єкт владних повноважень у зв'язку з виконанням владних управлінських функцій, по-третє - між сторонами виник спір, компетенція адміністративних судів на який поширена дією ст. 17 КАС України і такий спір не віднесений до компетенції інших судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, викладені у статті 181 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Разом з тим, частиною шостої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статі 18 цього кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції Закону від 02.06.2016р.), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як роз'яснено у пункті 20 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року за №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», згідно з частиною першою статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві в частині вимог, які стосуються зняття арешту з майна, який накладено на підставі постанови державного виконавця, оскільки за наявності передбачених законодавством підстав для зняття арешту з майна, який накладено державним виконавцем, заінтересована особа, яка не стороною виконавчого провадження, має право реалізувати своє право на захист шляхом пред'явлення позову до відповідного адміністративного суду, з дотримання порядку, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України, тому відсутні підстави для розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства.

За нормою пункту першого ч.2 ст.122 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень п.3 ч.1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, ч.2 ст.122, ст.ст. 209-210 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

С у д д я