Ухвала суду № 63635655, 15.12.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16908/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга, в якій скаржник просить зобов'язати суб'єкта оскарження поновити виконавче провадження, закрити виконавче провадження з виконанням судового рішення та направити йому постанови про закриття та скасування заборони на відчуження його автомобіля, і стягнути судові витрати. Скаргу обґрунтував тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-488 з нього на користь ОСОБА_2, було стягнуто грошову суму в розмірі 5 031,00 грн. в рахунок погашення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. 07.08.2006 року видано виконавчий лист. 01.11.2006 року державним виконавцем ВД,ВС Дніпровського РУЮ м. Києва Білець Т.М. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - на автомобіль «Skoda Superb Classic», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1. У зв'язку з повним погашенням боргу він 14.06.2016 року звернувся до виконавчої служби з приводу видачі постанови про зняття арешту з його автомобіля та постанови про закінчення виконавчого провадження. 10.08.2016 року надійшла відповідь про відсутність виконавчого провадження та відмовою у знятті арешту з автомобіля. Такі дії виконавчої служби вважає неправомірними.

В судовому засіданні скаржник та представник скаржника підтримали обставини викладені в скарзі, вимоги, просили їх задовольнити. Додатково зазначили, що в 2006 році було ДТП. Згодом було винесено рішення Печерським районним судом м. Києва щодо стягнення коштів в розмірі 5 031,00 грн. В процесі виконання державним виконавцем накладено арешт на автомобіль. Рішення суду виконано, проте арешт з автомобіля не знято.

В судовому засіданні представник суб'єкта оскарження просив відмовити в задоволенні скарги, оскільки виконавчого провадження у них на виконанні немає.

Вислухавши пояснення скаржника, представника скаржника, представника суб'єкта оскарження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

В суді встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2-488 виданого 07.08.2006 року Печерським районним судом м. Києва в ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві перебувало на виконанні виконавче провадження у відношенні ОСОБА_1 про стягнення на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 5 031,00 грн.

01.11.2006 року державний виконавець Білець Т.М. ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - автомобіль «Skoda Superb Classic», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1

З пояснень скаржника слідує, що рішення Печерського районного суду м. Києва він виконав. Проте, арешт з його автомобіля не знято.

07.06.2016 року було звернення до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві щодо видачі постанови про закінчення виконавчого провадження та постанови про зняття арешту з автомобіля скаржника. На яку надано відповідь про те, що у виконавчій служби не перебуває на виконанні виконавче провадження за виконавчим листом № 2-488, у зв'язку з чим вирішити питання про зняття арешту не виявляється можливим.

У зв'язку з чим скаржник просить суд зобов'язати суб'єкта оскарження поновити виконавче провадження, закрити виконавче провадження з виконанням судового рішення та направити йому постанови про закриття та скасування заборони на відчуження його автомобіля.

Як передбачено статтями 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв на час подій) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи скаржника та норми законодавства України, вважає, що підстави для поновлення виконання провадження відсутні. Відповідно, суд позбавлений можливості зобов'язати виконавчу службу скасувати арешт на автомобіль скаржника.

Відповідно до частини 1 статті 383 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В силу частини 2 статті 387 Цивільного процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Статтею 385 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Враховуючи обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Суд керуючись ст.ст. 1, 2, 6, 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 294, 383-387 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: