Рішення № 63634585, 23.11.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6061/16-ц

Провадження № 2/752/3436/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.11.2016 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Безверхої Н.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю представника позивача - ОСОБА_2

за участю представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору.

Встановив

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, змінивши підстави позову в ході судового розгляду, в якому просила визнати недійсним кредитний договір № ML-008/434/2006 від 04.06.2006 року, з урахуванням змін внесених до нього згідно з Додатковим договором № 1 від 05.01.2009 року та Додатковим договором № 2 від 14.07.2009 року з моменту його укладення.

В обгрунтування позову позивач вказувала, що між нею та АКБ «Райффайзенбанк Україна» укладено кредитний договір № ML-008/434/2006 від 04.06.2006 року, Додатковий договір № 1 від 05.01.2009 року та Додатковий договір № 2 від 14.07.2009 року до вказаного кредитного договору.

Позивач вважає, що вказані угоди є недійсними, оскільки станом на день їх укладення законодавством не передбачалась можливість для учасників цивільних відносин виражати свої договірні зобов'язання в іноземній валюті, в тому числі в доларах США.

Крім того позивач вказує, що перед укладення кредитного договору її не було повідомлено у письмовій формі про інформацію визначену в ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», чим з боку банку допущено обман її як позичальника.

Тому позивач вважаючи порушеними свої права звернулась до суду із позовом про визнання недійсним кредитного договору.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Вислухавши поясненні осіб, що беруть участь у справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про залишення позову без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 червня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» укладено кредитний договір відповідно до умов якого позивач отримала кредит у розмірі 60000 доларів США на придбання нерухомого майна, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 11% річних з кінцевим терміном повернення до 14 червня 2021 року.

05 січня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до Кредитного договору № ML-008/434/2006 від 04.06.2006 року, яким внесено зміни до вказаного договору в частині графіку погашення платежів.

14 липня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 2 до Кредитного договору № ML-008/434/2006 від 04.06.2006 року, яким внесено зміни до вказаного договору в частині графіку погашення платежів.

В пункті 10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Кредитний договір між сторонами укладено 14 червня 2006 року, вже після введення заборони на валютне кредитування фізичних осіб, тому обставина укладення договору в доларах США не є підставною для визнання його недійсним.

Щодо визнання недійсного договору недійсним з підстав не виконання вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», при укладенні договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживачу у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

З копії анкети-заяви фізичної особи на отримання кредиту від 31.05.2006 року позивача повідомлено про інформацію визначену ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не навів достатніх доказів на підтвердження правомірності заявлених в позові вимог, зокрема не довів жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання кредитного договору недійсним, таким чином позов є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на що задоволенню не підлягає.

Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, якими спростовуються вимоги позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

Так, суд, виходячи із засад цивільного судочинства - справедливості, добросовісності та розумності і з урахуванням балансу інтересів, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -

Вирішив

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя