Ухвала суду № 63630199, 21.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7538/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Калараша А.А.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання батьківства, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2016 року,

встановила:

21.07.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив суд ухвалити рішення, яким визнати його батьківство відносно малолітнього ОСОБА_6, народженого 04.03.2016 року в Туреччині, громадянина України. Свої вимоги мотивував тим, що в 2014 році він познайомився з ОСОБА_3, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, з яким з 2015 року вона проживала окремо та не підтримувала сімейних відносин. Позивач стверджував, що в результаті особистих стосунків під час спільного проживання його з ОСОБА_3, остання завагітніла та народила 04.03.2016 року дитину, сина ОСОБА_7. Оскільки Сімейним Кодексом України встановлена презумпція, що дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя, позивач та ОСОБА_3 не можуть зареєструвати батьківство позивача щодо його сина ОСОБА_6. Зважаючи на те, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано лише в січні 2016 року, то в актовому записі про народження та в свідоцтві про народження позивача не можливо записати батьком дитини. Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано батьківство ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_6, народженого 04.03.2016 року в Туреччині, громадянина України.

Сторони зазначене рішення не оскаржували.

23.09.2016 року з апеляційного скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2016 року звернувся ОСОБА_5, в якій посилався на те що, хоча він і не приймав участі у справі, його право порушено, так як він вважає себе батьком дитини, оскільки протягом червня-серпня 2015 року неодноразово був у Туреччині, де відвідував ОСОБА_3 та мав з нею стосунки, але остання навмисно приховала цей факт у звязку з припиненням стосунків апелянтом з нею та зверненням його до суду з позовом про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3, та з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 підлягає закриттю за таких підстав.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Таким чином, підставою для надання особі, яка не брала участь у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення, є порушення її прав або охоронюваних інтересів внаслідок вирішення судом спору.

Як вже було зазначено, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2016 року визнано батьківство ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_6, народженого 04.03.2016 року в Туреччині.

Посилання ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що зазначеним рішенням порушені його права як особи, яка вважає себе батьком дитини, не знайшли підтвердження під час судового розгляду, адже жодних доказів батьківства ОСОБА_5 та його представником суду не надано.

Більш того, колегія суддів зауважує, що представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо, що факт батьківства може бути підтверджений лише відповідною експертизою, проте він та ОСОБА_5 не бажають її проведення.

Отже, колегія суддів перевіривши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу подано особою, яка не приймала участі у справі та права якої у справі не порушено.

Окрім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Одним з основоположних аспектів верховенства права в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод є принцип правової визначеності (певності), який вимагає, серед іншого, щоб остаточне вирішення судом спору не ставилося під сумнів (принцип правової визначеності як складова справедливого судового розгляду).

У звязку з чим перегляд чинного рішення суду за апеляційною скаргою особи, яка не є стороною у справі та права якої не порушенні, є порушенням принципу правової визначеності в розумінні п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року, викладених у п. 8 постанови №12, при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обовязки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, судді-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначенні обставини будуть встановленні після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

За таких обставин, колегія суддів, дійшла висновку про те що, провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 має бути закрито.

Керуючись ст.ст.209,292, 303, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання батьківства закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_9