Рішення № 63630137, 21.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2951/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Заїкіна А.П., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2016 року,

встановила:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 29 вересня 2012 року він з ОСОБА_3 уклав договір позики грошових коштів, згідно якого він позичив їй 80000,00 доларів США, що еквівалентно 652000,00 грн. на строк до 29 вересня 2014 року. На забезпечення виконання зобов'язання між сторонами був укладений договір іпотеки, предметом якого була камяна будівля магазину загальною площею 46,8 кв. м, розташована за адресою: вул. Самборського, 33, м. Котовськ, Одеська область.

01 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін до договору позики, за яким внесено зміни до окремих положень договору, у тому числі збільшено суму позики до 100000,00 доларів США.

Оскільки відповідачка не виконує належним чином свої зобов'язання та не дотримується терміну повернення наданої їй позики, ОСОБА_2 просив суд в рахунок погашення боргу у розмірі 100000,00 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - камяну будівлю магазину загальною площею 46,8 кв.м., зазначену в схематичному плані під літерою «А» з прибудовою (незакінчене будівництво) літери «А-1, а», розпочатим будівництвом «А-2», ганками «а-1,а-2» та вимощенням І, II, яка знаходиться за адресою: вул. Самборського, 33, м. Котовськ, Одеська область, визнавши за ним право приватної власності на вказану камяну будівлю магазину, вирішити питання судових витрат, повязаних зі сплатою судового збору та послуг адвоката.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2016 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково.

В рахунок погашення боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 у розмірі 100000,00 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки: камяну будівлю магазину загальною площею 46,8 кв.м., зазначену в схематичному плані під літерою «А» з прибудовою (незакінчене будівництво) літери «А-1,а», розпочатим будівництвом «А-2», ганками «а-1,а-2» та вимощенням І, II, яка знаходиться за адресою: вул. Самборського, 33, м. Котовськ, Одеська область; визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на камяну будівлю магазину загальною площею 46,8 кв.м., зазначену в схематичному плані під літером «А» з прибудовою (незакінчене будівництво) літери «А-1 ,а», розпочатим будівництвом «А-2», ганками «а-1,а-2» та вимощенням І, II, яка знаходиться за адресою: вул. Самборського, 33, м. Котовськ, Одеська область.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовій збір в сумі 3775,80 грн. В інших вимогах відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Таким чином, при вирішенні справи суд повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою зясування наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної форми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Вказаним нормам закону судове рішення у повної мірі не відповідає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вартість предмета іпотеки була встановлена та погоджена сторонами в договорі іпотеки від 29.09.2012 року.

Проте повністю погодитися з цими висновками суду першої інстанції не можна, з наступних підстав.

Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 29.09.2012 року між сторонами укладено у письмовій формі договір позики, за яким ОСОБА_2 (позикодавець) передав, а ОСОБА_3 (позичальник) прийняла грошові кошти у сумі 652000,00 гривень, що еквівалентно 80000,00 доларів США з терміном погашення до 29.09.2014 року. На забезпечення виконання зобовязань за вказаним договором позики, 29.09.2012 року між сторонами був укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 (іпотекодавець), передала ОСОБА_2 (іпотекодержателю) в іпотеку належне їй на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Котовської міської ради 25.12.2001 року майно камяну будівлю магазину загальною площею 46,8 кв.м, зазначену в схематичному плані під літерою «А», з прибудовою (незакінчене будівництво) літери «А-1,а», розпочатим будівництвом «А-2», ганками «а-1,а-2» та вимощенням І, II, яка знаходиться в м. Котовську Одеської області, вул. Самборського, 33.

Згідно п. 1.5. договору іпотеки від 29.09.2012 року сторони визначили вартість предмету іпотеки в розмірі 328770,00 грн.

Земельна ділянка площею 330 кв.м., на якій розташована ця будівля магазину, орендується іпотекодавцем згідно з договорами оренди № 26-с, затвердженим заступником начальника Фонду держмайна по Одеській області 11 липня 2002 року та № 69-с, затвердженим заступником начальника Фонду держмайна по Одеській області 11 липня 2002 року.

29.09.2012 року було складено акт прийому-передачі правовстановлюючих документів на магазин по вул. Самборського, 33 в м. Котовську Одеської області, та ОСОБА_3 передано їх ОСОБА_2 на зберігання до повного виконання умов договору позики та договору іпотеки.

01.08.2013 року сторони внесли зміни до договору позики від 29.09.2012 року, збільшивши розмір переданих в позику грошових коштів до 815000,00 грн., що еквівалентно 100000,00 доларів США, та встановивши графік повернення грошей, згідно з яким 300000,00 грн. мали бути повернуті до 01.09.2013 року, 215000,00 грн. до 01.10.2013 року, а решта з 01.10.2013 року по 29.09.2014 року по 18750,00 грн. щомісячно.

У звязку зі збільшенням суми позики сторони 01.08.2013 року внесли зміни до договору іпотеки від 29.09.2012 року, виклавши п. 1.1. в новій редакції, згідно з якою договір іпотеки забезпечує виконання ОСОБА_3 своїх зобовязань перед ОСОБА_2 за договором позики від 29.09.2012 року, укладеного на суму 815000,00 грн., що еквівалентно 100000,00 доларів США.

Пунктом 4.1. договору іпотеки від 29.09.2012 року встановлено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов договору позики та/або цього договору, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або договором позики та/або законодавством України. У цьому випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання/виправлення порушеного зобовязання у строк не менш ніж 30-ти (тридцятиденний) строк від дня направлення вимоги.

Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно умов п.п. 4.2.1., 4.2.2. цього договору.

Відповідно до п.п. 4.2.1. договору іпотеки, у випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки та прийняття іпотекодержателем письмового рішення про набуття предмета іпотеки у власність, іпотекодавець передає іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки.

Отже, сторони за договором іпотеки від 29.09.2012 року вказали на спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у випадку порушення іпотекодавцем умов договору іпотеки, яким є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

23.09.2013 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 вимогу, в якій зазначено про невиконання позичальником обовязку щодо повернення суми позики та про необхідність усунути допущені порушення. Вказана вимога боржницею виконана не була.

24.10.2013 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою, в якій вказав, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 порушує свої зобовязання за договором позики від 29.09.2012 року, ним прийнято рішення про набуття права власності на передану йому в іпотеку будівлю магазину, яка знаходить за адресою: Одеська область, м. Котовськ, вул. Самборського, буд.33.

24.10.2013 року ОСОБА_3 звернулась з листом до нотаріуса, у якому зазначила, що не заперечує проти передачі ОСОБА_2 права власності на належну їй будівлю магазину з реєстрацією цього права власності та припиненнями всіх зобовязань за договором позики від 29 вересня 2012 року.

24.10.2013 року приватний нотаріус Котовського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у безспірному порядку прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійснила державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю магазину, який розташований за адресою: вул. Самборського, 33, м. Котовськ, Одеська область, за ОСОБА_2

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року визнано протиправними дії приватного нотаріусу Котовського міського нотаріального округу ОСОБА_4 щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності № 7184472 від 24 жовтня 2013 року на обєкт нерухомого майна, нежитлову будівлю, який розташований за адресою: вул. Самборського, 33, м. Котовськ, Одеська область, зобовязано приватного нотаріуса Котовського міського нотаріального округу ОСОБА_4 внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на обєкт нерухомого майна, який розташований за адресою: вул. Самборського, 33, м. Котовськ, Одеська область.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Вимогами ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Таким чином, законодавством передбачена обовязкова вимога проведення оцінки предмету іпотеки у разі передання його у власність іпотекодержателя в рахунок задоволення забезпечених іпотекою вимог, яка має бути проведена субєктом оціночної вартості на момент набуття права власності.

Згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи № 1596 від 03.11.2016 року проведеної експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, вартість камяної будівлі магазину загальною площею 46,8 кв.м, зазначеної в схематичному плані під літерою «А», з прибудовою (незакінчене будівництво) літери «А-1,а», розпочатим будівництвом «А-2», ганками «а-1,а-2» та вимощенням І, II, яка знаходиться в м. Котовську Одеської області, вул. Самборського, 33 складає 3059686 грн. (т. 3 а.с. 91-130)

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Пункт 4.2.1 договору іпотеки містить відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками, та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, всупереч доводів апеляційної скарги, умовами іпотечного договору передбачений такий спосіб звернення стягнення, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, відповідач не визнає та оспорює право позивача на спірний предмет іпотеки. (ст.392 ЦК України)

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 6-1851цс15 від 30 березня 2016 року, № 6-1219цс від 14 вересня 2016 року та № 6-1685цс16 від 21 вересня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для усіх судів України.

Одночасно, посилання апеляційної скарги на те, що в договорі іпотеки не зазначено ІПН позивача, договір не містить відомостей про видачу заставної, в договорі не зазначено строк і порядок його виконання не заслуговує на увагу, оскільки не мають правового значення для вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Зазначений висновок відображено в постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6 -124цс13.

В силу статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язанні привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 39 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5, з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором.

Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Разом з тим, відповідно до вищезазначеного висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 1596 від 03.11.2016 вартість предмету іпотеки складає 3059686 грн., що виходячи з застосованого експертом офіційного курсу валют, який складав 2555,8676 грн. за 100 доларів США, еквівалентно 119712,22 доларам США.

Тобто, вартість предмету іпотеки станом на момент винесення цього рішення перевищує розмір забезпечених вимог на суму, еквівалентну 19712,22 доларам США.

Частиною третьою ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, враховуючи, що 90 відсотків визначеної експертом вартості предмета іпотеки становить 2753717,4 грн., що еквівалентно 107 741,00 долару США, то зважаючи на розмір забезпечених іпотекою вимог в 100000,00 доларів США, іпотекодержатель має відшкодувати іпотекодавцеві суму еквівалентну 7741,00 долару США. в розмірі 197 849,71 грн.

Як зазначив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5, резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні у розумінні норм статті 39 Закону України «Про іпотеку», визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-1239цс16 від 08 червня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для усіх судів України.

Проте, розглядаючи спір, суд першої інстанції, в порушенні вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вказані положення закону уваги не звернув, тому не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає до застосування. Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Оскільки висновки районного суду в частині визначення вартості предмету іпотеки не відповідають фактичним обставинам справи, абз. 1 резолютивної частини рішення суду підлягає зміні з викладенням його у наступній редакції: В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 у розмірі, еквівалентному 100000 (ста тисячам) доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки: камяну будівлю магазину загальною площею 46,8 кв.м, зазначену в схематичному плані під літерою «А», з прибудовою (незакінчене будівництво) літери «А-1,а», розпочатим будівництвом «А-2», ганками «а-1,а-2» та вимощенням І, II, яка знаходиться в м. Котовську Одеської області, вул. Самборського, 33, за початковою ціною в розмірі 3 059 686 (три мільйона пятдесят девять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень, визнавши за ОСОБА_2 право приватної власності на камяну будівлю магазину загальною площею 46,8 кв.м, зазначену в схематичному плані під літерою «А», з прибудовою (незакінчене будівництво) літери «А-1,а», розпочатим будівництвом «А-2», ганками «а-1,а-2» та вимощенням І, II, яка знаходиться в м. Котовську Одеської області, вул. Самборського, 33.

Зобовязати ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_3 перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених за договором іпотеки від 29.09.2012 року вимог, в розмірі 197 849 (сто девяносто сім тисяч восьмисот сорок девять) гривень 71 коп., що еквівалентно 7741 (семи тисячам семистам сорока одному) долару США. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати, повязані зі сплатою судового збору та витрат на проведення судової експертизи у розмірі 9721 гривень 20 коп. (т. 1 а.с. 2, т. 3 а.с. 90)

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2016 року в частині визначення вартості предмету іпотеки змінити, виклавши абз 1. резолютивної частини рішення суду у наступній редакції: В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 у розмірі, еквівалентному 100000 (ста тисячам) доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки: камяну будівлю магазину загальною площею 46,8 кв.м, зазначену в схематичному плані під літерою «А», з прибудовою (незакінчене будівництво) літери «А-1,а», розпочатим будівництвом «А-2», ганками «а-1,а-2» та вимощенням І, II, яка знаходиться в м. Котовську Одеської області, вул. Самборського, 33, за початковою ціною в розмірі 3 059 686 (три мільйона пятдесят девять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень, визнавши за ОСОБА_2 право приватної власності на камяну будівлю магазину загальною площею 46,8 кв.м, зазначену в схематичному плані під літерою «А», з прибудовою (незакінчене будівництво) літери «А-1,а», розпочатим будівництвом «А-2», ганками «а-1,а-2» та вимощенням І, II, яка знаходиться в м. Котовську Одеської області, вул. Самборського, 33.

Зобовязати ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_3 перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених за договором іпотеки від 29.09.2012 року вимог, в розмірі 197 849 (сто девяносто сім тисяч восьмисот сорок девять) гривень 71 коп., що еквівалентно 7741 (семи тисячам семистам сорока одному) долару США.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, повязані зі сплатою судового збору та витрат на проведення судової експертизи у розмірі 9 721 (девять тисяч сімсот двадцять однієї) гривень 20 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_5

ОСОБА_6