Рішення № 63626580, 23.12.2016, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/3993/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2016 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Деменчук О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ, до ОСОБА_1, с.Нові Велідники Овруцького району Житомирської області, про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 53357,07 грн. , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 «СК «Українська страхова група», від імені якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 53357,07 грн. та судових витрат в сумі 1218 грн., мотивуючи тим, що 12.04.2014 року в м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого автомобіль марки «Volkswagen Golf» отримав механічні ушкодження; постановою Соломянського районного суду м.Києва від 06.05.2014 року у справі № 760/7673/14-п відповідач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП; оскільки ризик ушкодження транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-13-006678 від 30.07.2013 року, укладеним між власником ТЗ Косенко ОСОБА_5 та позивачем у справі, і страхувальник звернувся до позивача із письмовою заявою від 12.04.2014 року про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, останнім було виплачено страхове відшкодування в загальній сумі 103357 грн.; оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ОСОБА_2 «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно з полісом АС/2845412, позивач звернувся до ОСОБА_2 «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із заявою від 14.04.2015 року про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, на підставі якої позивачу було виплачено страховиком 50000 грн., тобто ліміт суми відповідальності страховика згідно з полісом; відтак, залишилась невідшкодованою в порядку регресу сума збитків в розмірі 53357,07 грн. (103357 -50000); з метою вирішення питання в позасудовому порядку позивачем 08.06.2015 року надіслано відповідачу регресну вимогу № 23878 про сплату боргу в сумі 53357,07 грн., однак останній претензійної вимоги не виконав, страхове відшкодування в порядку регресу не відшкодував, відтак, позивач просить на підставі ст.993, 1187, 1191, 1194 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» позовні вимоги задоволити, стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 53357,07 грн. та судові витрати в сумі 1218 грн.

Позивач участі представника в судовому засіданні не забезпечив, подав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, в якому просив розглянути справу за відсутності позивача за наявними матеріалами.

Відповідач подав заяву, в якій повідомив, що позов не визнає, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки він не є власником автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, тому до нього не може бути звернута вимога про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, просив розглянути справу без його участі.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку про задовлення позову з огляду на наступне.

12.04.2014 року в м.Києві на перехресті пр.Повітрофлотського та вул.Смілянської відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого автомобіль марки «Volkswagen Golf» отримав механічні ушкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ Соломянського РУ УМВС України в м.Києві від 12.04.2014 року, виданою ОСОБА_4. Власником автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САТ 009974 є ОСОБА_6.

Постановою Соломянського районного суду м.Києва від 06.05.2014 року у справі № 760/7673/14-п ОСОБА_1 визнаний винним у ДТП і скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанова з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд вважає встановленими обставини того, що шкода, завдана автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди іншому автомобілю марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1, заподіяна з вини відповідача ОСОБА_1.

Ризик ушкодження транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів «№ 28-0199-13-006678 від 30.07.2013 року, укладеним між власником транспортного засобу ОСОБА_6 та позивачем у справі. Страхувальник звернувся до позивача із письмовою заявою від 12.04.2014 року про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, внаслідок чого позивачем на підставі розрахунків суми страхового відшкодування та страхових актів на суми 76862,25 грн., 8381,65 грн. та 18113,17 грн. було виплачено страхове відшкодування в загальній сумі 103357 грн. Таким чином, позивач повністю виконав покладені на нього зобов'язання щодо оплати страхового відшкодування на корить потерпілої особи.

Як стверджує позивач у позовній заяві, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, перед третіми особами при його використанні була застрахована в ОСОБА_2 «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно з полісом АС/2845412. Позивач звернувся до ОСОБА_2 «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із заявою від 14.04.2015 року про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, на підставі якої йому було виплачено страховиком 50000 грн., тобто ліміт суми відповідальності страховика згідно з полісом. Відтак, залишилась невідшкодованою в порядку регресу сума збитків в розмірі 53357,07 грн. (103357 -50000).

Згідно з ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. У відповідності до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З наведеного позивач вважає, що оскільки він відшкодував завдану відповідачем шкоду, то має право регресної вимоги до відповідача в розмірі фактично виплаченого відшкодування.

З метою вирішення питання в позасудовому порядку позивачем 08.06.2015 року було надіслано відповідачу регресну вимогу № 23878 про сплату боргу в сумі 53357,07 грн., яка отримана останнім 31.06.2015 року, що стверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач претензійної вимоги не виконав, листом від 28.07.2015 року відмовив позивачу у сплаті страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 53357,07 грн.

Суд погоджується із позицією відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення з нього на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу в сумі позову з огляду на таке.

За загальними правилом ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч.1 ст.1188 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

У ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану майну фізичної чи юридичної особи, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень ст.ст.1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Стосовно майнової шкоди правило генерального делікту закріплено у ст.1166 ЦК України.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положення ч.1 ст.1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1187 ЦК України).

В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки.

Положення ст.ст.1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст.1166 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Аналогічна правова позиція, викладена постанові Верховного суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-108 цс 13.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 6 постанови № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Власником автомобіля марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким під час ДТП керував відповідач ОСОБА_1, є ТОВ «Житомирський мясокомбінат», де у період з 03.02.2014 року по з 04.12.2014 року працював відповідач, зокрема на посаді водія автотранспортного відділу, що стверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 068227 та трудової книжки АХ № 883320.

В момент скоєння ДТП 12.04.2014 року о 9.23 год. в м.Києві, відповідач, як працівник ТОВ «Житомирський мясокомбінат», на належному товариству вантажному автомобілі «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснював перевезення вантажу мясопродуктів, що стверджується копією подорожнього листа № 22427 вантажного автомобіля від 12.04.2014 року.

Тобто, заподіяна внаслідок ДТП працівником під час виконання ним трудових обовязків шкода повинна бути відшкодована роботодавцем, який є власником транспортного засобу.

Відтак, відповідач, як водій належного юридичній особі транспортного засобу та її працівник, з вини якого заподіяну шкоду, не може відповідати за позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, оскільки таку вимогу слід предявляти до власника транспортного засобу. А тому позовні вимоги до ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позивачем при пред'явленні позову до суду понесено витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 1218 гривень, які відповідно до ст.88 ЦПК України у разі відмови в позові залишаються за позивачем.

Відтак, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218Цивільного процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Овруцький районний суд Житомирської області в Апеляційний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_7