Рішення № 63626194, 23.12.2016, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/247/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2016 року

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Руденка В.О.,

з участю секретаря судового засідання Довгаленко О.І.,

позивачки за первісним позовом ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділення частини житлового домоволодіння в натурі та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 06.05.2015 р. звернулась до суду з позовною заявою, в якій вказала, що на підставі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 06.02.2013 р. вона є співвласником в частці 2/9 житлового будинку та надвірних будівель за адресою Житомирська область, Брусилівський район, село Лазарівка, вулиця Брусилівська, 15. Іншим співвласником в часті 7/9 є її племінниця ОСОБА_4 З моменту поділу будинку ОСОБА_4 чинить їй перешкоди у користуванні будинком, через що виникла необхідність у розподілі домоволодіння в натурі. З врахуванням останнього уточнення позовних вимог заявою від 21.06.2016 р. просила виділити їй в натурі 2/9 частин житлового будинку №15 по вулиці Брусилівській в селі Лазарівка Брусилівського району Житомирської області, а саме кімнату 1-4, а також 2/9 частин надвірних будівель, а саме сарай «б» та криницю «к».

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник доводи позову підтримали, наполягали на його задоволенні. Додатково надали пояснення, згідно яким, ОСОБА_1 постійно мешкає в місті Києві, де має власне житло. Проте спірний будинок є спадковим майном її батьків, тому володіння часткою у власності на нього має для неї особливе значення. ОСОБА_4 чинить їй постійні перешкоди у користуванні будинком, не допускаючи до нього і не погоджуючись на його розподіл в натурі, не зважаючи на те, що висновком судового експерта ОСОБА_5 такий виділ визнано можливим. Вважає технічний стан будинку нормальним і придатним до поділу.

ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 не визнала, у свою чергу звернулась із позовом до ОСОБА_1 про припинення її частки у праві власності на будинок. Позови обєднано в одне провадження.

У своєму позові, а також у своїх письмових запереченнях на первісний позов ОСОБА_4 пояснила, що саме вона, з 2003 року, після смерті попереднього власника, постійно доглядає за спірним будинком та несе у звязку з цим витрати, дбає про технічний стан будинку та земельної ділянки, саду, городу, опалює його взимку задля уникнення руйнування від вологи. Нею проведено за власний рахунок частковий ремонт приміщень будинку. Всі витрати на сплату послуг з електропостачання, газопостачання, скошування трави, тощо несе лише вона. ОСОБА_1 у цих витратах участі не бере. Вона не перешкоджає ОСОБА_1 користуватись будинком, але ОСОБА_1 сама туди ніколи не приїздила та не цікавилась його станом. Виділ окремої кімнати з будинку, як вимагає ОСОБА_1 є не можливим, оскільки будинок є ветхім та аварійним, його окремі кімнати не обладнані індивідуально опаленням та електропостачанням, не мають окремого входу. Піч груба є одна на весь будинок, поділити її неможливо. Будинок є неподільним, частка ОСОБА_1 в праві власності незначною та спільне користування будинком не можливе через неприязні стосунки між сторонами. Вона не визнає варіантів поділу будинку, за висновком судової експертизи №623/08.15, проведеної за клопотанням ОСОБА_1 з низки причин. Зокрема, варіанти поділу, визначені у цьому висновку передбачають добудову до будинку на земельній ділянці без її відповідного розподілу. Розмір загальної та житлової площі, що відповідає частці ОСОБА_1 у праві власності не дозволяє виділити частину будинку для облаштування окремого житла.

З врахуванням заяв про збільшення та зменшення позовних вимог, в остаточній редакції свого позову від 19.12.2016 р., ОСОБА_4 просила припинити частку ОСОБА_1 у праві власності на будинок та земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер 1820982601:01:002:0580), визнати це право за нею, ОСОБА_4 зі сплатою ОСОБА_1 грошової компенсації в загальній сумі 31586 гривень.

Почувши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку про необхідність відмови у позові ОСОБА_1 та про задоволення позову ОСОБА_4, виходячи з наступних встановлених фактичних обставин справи та правових норм, що регулюють спірні відносини сторін.

Згідно технічному паспорту на спірний будинок (Т.1 а.с.7), він складається з веранди, коридору, двох кімнат, кухні і кладової. Житлова площа будинку 23,2 кв.м, загальна 44,8 кв.м. Будинок деревяний на бутовому фундаменті, Рік побудови до 1940 року.

Матеріали справи містять рішення Апеляційного суду Житомирської області від 06.02.2013 року по цивільній справі №0605/258/2012 за позовом ОСОБА_1Д, до ОСОБА_4, Лазарівської сільської ради Брусилівського району, треті особи Житомирське обласне управління юстиції, Київське обласне управління юстиції про встановлення факту належності майна, визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними, визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Лазарівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно. Згідно цьому рішенню судом встановлено, що спірний будинок раніше на праві власності належав ОСОБА_6 (мати ОСОБА_1 та баба ОСОБА_4В.). Після смерті ОСОБА_6 будинок перейшов у спадщину: доньці спадкодавиці ОСОБА_7 (мати ОСОБА_4В.) на підставі заповіту та ОСОБА_1 - на підставі закону про обовязкову долю у спадщині. Після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_4 успадкувала її частку за заповітом. Таким чином, розмір часток у праві власності на будинок та земельні ділянку сторін судом було визначено наступним чином: за ОСОБА_4 7/9 часток, за ОСОБА_1 2/9 часток. Рішення суду набуло чинності (Т.1 а.с.10-13).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №46379975 від 27.10.2015 р., ОСОБА_4 є співвласником спірного будинку з розміром частки у 7/9 частин (Т.1 а.с.191).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №4083738 від 29.05.2013 р., ОСОБА_1 є співвласником спірного будинку з розміром частки у 2/9 частин (Т.1 а.с.54).

Аналогічні відомості містяться і Інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №52389433 від 01.02.2016 р. (Т.2 а.с.19-22) та №53983032 від 25.02.2016 р. (Т.2 а.с.117-118). Ці довідки, містять також відомості про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1820982601:01:002:0508 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташована за адресою: Брусилівський район, село Лазарівка, вулиця Брусилівська, 15 перебуває у спільній частковій власності, 2/9 в якій належить ОСОБА_1, а 7/9 ОСОБА_4

Відповідно до ст.364, 367 ЦК України, кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі, або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про проділ спільного майна це питання вирішується судом.

Під час вирішення зазначених спорів, суди мають виходити з положень ст.183, 367 ЦК України, відповідно до яких виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності, або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Матеріали цивільної справи містять висновок судової будівельно-технічної експертизи №623/08.15 від 28.08.2015 р. (судовий експерт ОСОБА_5Д.). Згідно висновку, експерт вважав наявною технічну можливість поділу житлового будинку як з дотриманням ідеальних часток 2/9 та 7/9 за варіантом, запропонованим позивачкою ОСОБА_1 та проілюстрованим експертом у додатку №1, так і з незначним відхиленням від ідеальних часток за іншими двома варіантами, описаними експертом у додатках №2, №3 до висновку. Вищевказані додатки з описанням варіантів поділу будинку є невідємною частиною експертного висновку (Т.1 а.с.67-95).

Висновок експерта містить лише загальне посилання на необхідність обладнання окремих часток будинку, виділених згідно запропонованих варіантів, автономним інженерним устаткуванням з електропостачання, газопостачання, опалення, водопостачання і водовідведення. Водночас технічна можливість такого індивідуального обладнання експертом не визначена.

Разом з тим, з огляду на положення ст.379-382 ЦК України щодо поняття житла, переобладнання приміщення в ізольовані квартири, як правило, супроводжується необхідністю влаштування інженерних комунікацій і такі роботи проводяться за технічними умовами та проектами, розробленими спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил за погодженням компетентних органів.

Крім того, своїм листом від 05.11.2015 р. №613/2 судовий експерт ОСОБА_5 поінформувала суд про недійсність всіх трьох додатків до висновку №623/08.15 від 28.08.2015 р. через наявні в них технічні помилки. Замість них експертом додано до вказаного листа інші чотири додатки з чотирма варіантами поділу, проте всі інші необхідні реквізити експертного висновку, зокрема, досліджувальна частина, тощо по вказаних нових додатках експертом не надані (Т.1 а.с.196-198).

Отже, з огляду на відсутність технічного визначення можливості та обсягів робіт з переобладнання інженерних мереж при розподілі будинку на дві окремі квартири, суд не може взяти до уваги вищеописаний експертний висновок, оскільки наявність підключення квартир до вищевказаних інженерних мереж є обовязковим для забезпечення функціонування житлових приміщень.

Крім того, вказівка самим експертом на технічну неспроможність додатків до висновку експертизи, які є його невідємною частиною і фактично утворюють зміст самого висновку, унеможливлює взяття такого експертного висновку до уваги судом. Посилання на нові додатки не виправляють ситуації, оскільки ці нові додатки є фактично новими висновками по яких суду не надано обґрунтування у відповідній дослідницькій частині у формі висновку повторної судової експертизи.

Суд не отримав можливості усунути вищеописані суперечності і шляхом допиту експерта в суді, оскільки не зважаючи на неодноразові виклики, судовий експерт ОСОБА_5 до суду не зявилась (Т.1 а.с. 157, 166-170, Т.2 а.с.132-134).

За таких умов, наявність рішення виконавчого комітету Лазарівської сільської ради від 23.10.2015 р. №53 про надання дозволу ОСОБА_1 на перепланування спірного житлового будинку згідно варіантів поділу, визначених експертним висновком №623/08.15, не надає позивачці ОСОБА_1 переваг у доказуванні можливості реального здійснення поділу спірного будинку в натурі (Т.1 а.с.118). Крім того, наявність такого дозволу саме від виконавчого комітету сільської ради передбачалась п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» та ґрунтувалась на старій редакції статті 152 Житлового кодексу України. В теперішній час ЖК України відповідних положень не містить, а державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється органами Архбудінспекції.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд також відзначає, що проведення розподілу житлового будинку в натурі, безпосередньо повязане з використанням земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок. Ця земельна ділянка, кадастровий номер 1820982601:01:002:0508 площею 0,25 га, на підставі згаданого вище рішення Апеляційного суду Житомирської області від 06.02.2013 р. станом на період вирішення справи перебуває у спільній частковій власності сторін.

Згідно ч.1 ст.88 Земельного кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Вищезгаданий експертний висновок №623/08.15 передбачає вирішення питання розподілу через прибудову на земельній ділянці, тобто внесення змін у використання спільної земельної ділянки. Натомість, ані договору між співвласниками, ані судового позову стосовно умов такого використання, в супереч ч.1 ст.88 Земельного кодексу України суду не надано.

Згідно долученим ОСОБА_4 до справи фотознімкам конструктивних елементів спірного будинку (Т.1 а.с.181-184, Т.2 а.с.155-156), вбачається, що зображені на цих світлинах деревяні та інші конструкції будинку вочевидь мають ознаки пошкодження та ветхості.

Згідно поданому ОСОБА_4 письмовому доказу висновку судового експерта ОСОБА_8 №1-12/2015 р. від 09.12.2015 року (Т.2 а.с.53-67), виділ 2/9 частки, що належить ОСОБА_1 в межах наявних приміщень спірного житлового будинку не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 тому є неможливим. Фізичний стан будинку ветхий, несучі та інші конструкції деформовано та пошкоджено гниллю та комахами, нормативний термін експлуатації будинку сплив, переобладнання, перепланування та втручання в несучі конструкції можуть призвести до його руйнування.

Коментуючи свій висновок під час його дослідження у судовому засіданні, спеціаліст ОСОБА_8 пояснив, що фізичний знос спірного будинку складає вже більше 60%, мають місце тріщини стін та стелі, стіни деформовані. Втручання до конструктивних елементів будинку при переплануванні може зруйнувати його. Крім того, прибудова, про необхідність якої йдеться у висновку експерта ОСОБА_5 це не перепланування, а будівельні роботи (Т.2 а.с.189-191).

Суд бере до уваги доводи представника ОСОБА_1 про те, що цей висновок не є висновком судової експертизи, проте не погоджується з тим, що його взагалі неможна віднести до доказів по справі, оскільки сам письмовий висновок містить ознаки письмового доказу і саме так оцінюється судом.

Згідно висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 06 жовтня 2016 року №14452, судом встановлено, що технічний стан спірного житлового будинку оцінений експертом як ветхій, стан несучих конструкцій аварійний. Оскільки влаштування додаткових приміщень житлової кімнати та кухні, влаштування додаткового входу у житловому будинку, збільшення висоти приміщень не можливо, то технічна можливість виділити ОСОБА_1 в натурі 2/9 частки у цьому житловому будинку є не можливим. Ринкова вартість 2/9 частин житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельної ділянки становить 31586 гривень, з яких залишкова вартість 2/9 частин житлового будинку складає 11880 гривень, ринкова вартість 2/9 частини земельної ділянки - 19706 гривень.

Згідно статті 365 Цивільного кодексу України, право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Спираючись на досліджені по справі і описані в цьому рішенні докази, суд приходить до висновку про доведеність існування всіх вище вказаних умов для припинення права ОСОБА_1 на частку у спільному майні.

Частка ОСОБА_1 у праві власності складає 2/9, що в перерахунку на загальну площу будинку складає 9,95 кв.м (44,8 х 2/9). Такий розмір частки є незначним, тим більше, що житлова площа будинку майже вдвічі меша загальної.

Виділення такої незначної частки в натурі суд вважає неможливим з огляду на вищеописані фактичні обставини справи, встановлені судом, а саме, відсутність технічної можливості відокремити частину ветхого будинку без створення небезпеки його руйнування, недостатність належної площі для облаштування житлового приміщення та відсутність можливості відокремити інженерне обладнання з опалення, електропостачання, водопостачання, водовідведення.

Спільне користування неподільним спірним будинком суд вважає за неможливе, оскільки сторони по справі не є членами однієї сімї та перебувають у неприязних стосунках. Крім того, в будинку зареєстровані діти ОСОБА_4 (Т.1 а.с.151-155), інтересам яких не відповідатиме наявність конфліктних відносин між співвласниками при спільному використанні будинку.

Припинення частки у праві власності ОСОБА_1 на спірний будинок, за умови присудження відповідної грошової компенсації не спричинить порушення її прав і інтересів.

До такого висновку суд дійшов, спираючись на наступні докази.

Допитаний по справі свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що є знайомим ОСОБА_4 і знає, що вона користується спірним житловим будинком. Свідок підтвердив, що ОСОБА_4 у спірному будинку робила ремонтні роботи, дбала про його технічний стан. ОСОБА_1 в будинку не бачив. Перешкоди ОСОБА_1 ОСОБА_4 не робила, вільний доступ до будинку існує (Т.2 а.с.183).

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що живе через дорогу від спірного будинку в селі Лазарівка і знала його покійну власницю, а також знає її дітей і онуків. Може підтвердити, що ОСОБА_4 та її родина дбають про будинок і доглядають ділянку. ОСОБА_1 там не буває і не приїздила навіть коли була жива попередня власниця. Доступ до будинку існує. Вважає, що ОСОБА_1 сама не бажає користуватись будинком (Т.2 а.с.184-185).

Допитана свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що живе по сусідству зі спірним будинком з 2004 року. Спірний будинок дуже старий. Прохід до будинку існує. Будинок і ділянку доглядають ОСОБА_4 з чоловіком. ОСОБА_1 там не бачила і не знайома з нею.

Згідно наданих ОСОБА_4 копій квитанцій, підтверджено факт оплати нею послуг з постачання електроенергії та газопостачання будинку №15 по вулиці Брусилівській в селі Лазарівка Брусилівського району (Т.1 а.с.50-51). Ці квитанції підтверджують суду що саме ОСОБА_4 фактично використовує спірний будинок, забезпечує його функціональну придатність та несе повязані із цим витрати.

Згідно поданої ОСОБА_4 довідкою Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області від 16.06.2016 р. №1377, ОСОБА_1 в період з 06 лютого 2013 року до 10 червня 2016 року до органу поліції не зверталась.

Таким чином, суду не подано будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 хтось чинив перешкоди у користуванні спірним будинком і, водночас, подані докази того, що саме ОСОБА_4 постійно дбає про дотримання належного технічного стану будинку та земельної ділянки. Тож суд приходить до висновку, що припинення права ОСОБА_1 на частку спірного будинку за умови сплати компенсації, не завдасть істотної шкоди її інтересам.

Згідно квитанцій від 09.02.2016 р. №35 на суму 13333,11 гривень, від 25.04.2016 р. №280 на суму 9210 гривень та від 15.12.2016 р. №199 на суму 9042,89 гривень, ОСОБА_4 внесла на депозитний рахунок Брусилівського районного суду Житомирської області грошові кошти в загальній сумі 31586 гривень (Т.2 а.с.1, 80, _). Внесена сума відповідає сумарній вартості частки ОСОБА_1 у праві власності на будинок і земельну ділянку, встановленої судовим експертом.

Отже, виходячи з сукупності поданих суду доказів, позов ОСОБА_1 задоволений бути не може, а позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають до задоволення.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ч.4 ст.88 ЦПК України з врахуванням вимог, викладених у позовних заявах. Так, оскільки позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору як інвалід 2 групи (Т.1 а.с.5, 6) на підставі п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а у позові ОСОБА_4 міститься вимога повернути їй лише сплачений судовий збір в сумі 1102,42 гривень, суд вирішує повернути ОСОБА_4 сплачений нею судовий збір з Державного бюджету.

На підставі викладеного, спираючись на норми ст.183, 364, 365, 367 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 10, 11, 60-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 про виділення їй 2/9 частин житлового будинку №15 по вулиці Брусилівській в селі Лазарівка Брусилівського району Житомирської області та надвірних будівель відмовити.

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на 2/9 (дві девятих) частин житлового будинку №15 по вулиці Брусилівській в селі Лазарівка Брусилівського району Житомирської області.

Визнати за ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на 2/9 (дві девятих) частин житлового будинку № 15 по вулиці Брусилівській в селі Лазарівка Брусилівського району Житомирської області.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію в сумі 11880 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень за рахунок грошових коштів, внесених ОСОБА_4 на депозитний рахунок суду №37317049000277 (ТУДСА в Житомирській області, код ЄДРПОУ 26278626, МФО 820172, банк ДКC України, м. Київ) згідно квитанцій: ТВБВ10026/119РМ-11902№35 від 09.02.2016 р., №280 ТВБВ 10026/119РМ-11903 від 25.04.2016 р., №199 ТВБВ10026/110РМ-11003 від 15.12.2016 р.

Припинити право власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на 2/9 (дві девятих) частин земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1820982601:01:002:0580 за адресою: вулиця Брусилівська, 15 в селі Лазарівка Брусилівського району Житомирської області.

Визнати за ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на 2/9 (дві девятих) частин земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1820982601:01:002:0580 за адресою: вулиця Брусилівська, 15 в селі Лазарівка Брусилівського району Житомирської області.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію в сумі 19706 (девятнадцять тисяч сімсот шість) гривень за рахунок грошових коштів, внесених ОСОБА_4 на депозитний рахунок суду №37317049000277 (ТУДСА в Житомирській області, код ЄДРПОУ 26278626, МФО 820172, банк ДКC України, м. Київ) згідно квитанцій: ТВБВ10026/119РМ-11902№35 від 09.02.2016 р., №280 ТВБВ 10026/119РМ-11903 від 25.04.2016 р., №199 ТВБВ10026/110РМ-11003 від 15.12.2016 р..

Повернути ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) сплачений судовий збір в загальній сумі 1102,42 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Брусилівський районний суд Житомирської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Руденко