Рішення № 63626002, 14.12.2016, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/954/16-ц

Категорія 38

2/295/1216/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Житомирської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із указаним позовом, в якому послались на те, що є спадкоємцями першої черги за законом після смерті їх матері ОСОБА_4 на належну їй садибу № 36 по вулиці Білоруській в м. Житомирі. Позивачі вказують, що протягом 1990-1993 років зазначена садиба мала іншу адресу, а в період із 1970 до 1990 роки входила до складу садиби батьків померлої мами та дідуся із бабусею ОСОБА_5 й ОСОБА_6 Згідно із позовом, Житомирським МБТІ Житомирської обласної ради на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 28.10.1982 № 5-1657 на ім'я ОСОБА_5 28.10.1982 було зареєстровано право власності на цілий житловий будинок № 34 по вулиці Кірова в місті Житомирі з приналежними до нього будівлями та спорудами. Належна ОСОБА_5 садиба № 34 по вулиці Кірова в м. Житомирі займала земельну ділянку площею 0.15 га, яку дідові як робітникові Крошенського цегельного заводу, було виділено рішенням правління колгоспу імені Калініна села Крошня від 26.03.1959 року. За словами позивачів, зі згоди ОСОБА_5 їх мамою ОСОБА_4 на вільній від збудованих дідом житлового будинку, господарських будівель та споруд частині земельної ділянки у 1970 році було збудовано житловий будинок, у якому позивачі проживають і є зареєстрованими з дня народження і по теперішній час. На імя мами при інвентаризації будинку Житомирським МБТІ Житомирської обласної ради було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду станом на 25.05.1990 року. Крім того ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказують, що 28 березня 1994 року їх мама ОСОБА_4 померла та після її смерті відкрилася спадщина на садибу № 36 по вулиці Білоруській в м. Житомирі, яку позивачі прийняли, фактично вступивши у володіння та управління спадковим майном, тому що були зареєстрованими із мамою на день її смерті в цьому будинку та безперервно проживали протягом шести місяців з дня смерті мами і проживають в цьому будинку по теперішній час. Нотаріус ОСОБА_7 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.11.2015 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок № 36 по вулиці Білоруській в м. Житомирі у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а тому позивачі просять суд визнати за ними як спадкоємцями першої черги спадкоємців за законом після смерті матері в рівних частках, по 1/2 його частині, право власності на належну ОСОБА_4 та збудовану в 1970 році садибу (будинковолодіння) № 36 по вулиці Білоруській в м. Житомирі.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, просили його задовольнити. Крім того представник позивачів додала, що дозвільних документів на будівництво спірного будинку по вулиці Білоруській, 36 не було, його введення в експлуатацію незавершене та правовстановлюючі документи на указане нерухоме майно не отримувались. Чому до 1994 року померла ОСОБА_4 не могла отримати правовстановлюючі документи на садибу представнику невідомо.

Представник Житомирської міської ради в судове засідання не зявився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача, позов не визнає.

Суд, заслухавши пояснення позивачів та їх представника, вивчивши й дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.03.1994 року померла ОСОБА_4.

Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7 до майна померлої ОСОБА_4 була заведена спадкова справа №39/2015. Із копії даної справи слідує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які приходяться дітьми померлої, звернулись 10.11.2015 року до приватного нотаріуса ОСОБА_7 із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок по вул. Білоруській, 36 в м. Житомирі, а саме на 1/2 його частину за кожним із позивачів.

Із матеріалів спадкової справи не вбачається наявності інших спадкоємців майна померлої ОСОБА_4

На підставі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.11.2015 приватний нотаріус ОСОБА_7 відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок № 36 по вулиці Білоруській в місті Житомирі у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на дане нерухоме майно.

Судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_4 Житомирським бюро технічної інвентаризації станом на 25.05.1990 року був виготовлений технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду, в якому зазначено, що ОСОБА_4 належить будинок по вул. Кірова, 34-а в м. Житомирі, 1970 року побудови. При цьому судом звернуто увагу, що за змістом наявних у технічному паспорті відомостей, зазначений будинок був самовільно побудований.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії довідки Головного управління містобудування та архітектури Житомирської міської ради згідно із рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 22.04.1993 року № 246 будинку по вулиці Кірова, 34-А в м. Житомирі присвоєно нову адресу: м. Житомир, вул. Білоруська, 36.

За змістом статті 524 ЦК Української РСР, який був чинним на час смерті ОСОБА_4, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 535 ЦК Української РСР.

Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов'язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний житловий будинок по вул. Білоруській, 36 в м. Житомирі було побудовано у 1970 році.

До 1988-1989 років діяли Указ Президії Верховної ОСОБА_8 СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" (далі Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної ОСОБА_8 СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-II, а також прийнята відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постанова ОСОБА_8 Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року № 3211 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_8 СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" (далі ОСОБА_8 від 26 серпня 1948 року), що втратила чинність згідно ОСОБА_8 Міністрів СРСР від 05 жовтня 1989 року № 827. Указані акти, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти включно як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 ОСОБА_8 від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та ОСОБА_8 від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

31 січня 1966 року Міністерством комунального господарства Української РСР була затверджена Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР.

Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції). Крім того будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої ОСОБА_8 депутатів трудящих.

Зокрема, за пунктом 16 цього Переліку до таких правовстановлюючих документів, на підставі яких провадилася реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, відносились свідоцтва про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих ОСОБА_8 депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів.

Разом із цим відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 105 ЦК Української РСР громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу або без належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту чи з істотними відхиленнями від проекту, чи з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ОСОБА_8 народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

За змістом вказаної норми, самовільне (самочинне) будівництво до прийняття його в експлуатацію у встановленому законом порядку, не могло бути об'єктом будь-яких угод, у тому числі і входити до складу спадкової маси.

В ході судового розгляду встановлено, що належним чином затверджена проектна документація або будь-які дозвільні документи на виконання будівельних робіт із будівництва спірного житлового будинку по вул. Білоруській, 36 (вул. Кірова, 34-а) в м. Житомирі відсутні. Та обставина, що дозвільних документів на будівництво житлового будинку не існувало, не заперечувалось в судовому засіданні і представником позивачів. Тобто спірний житловий будинок відноситься до самовільного будівництва, що безпосередньо підтверджується і записами у технічному паспорті.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом на даний житловий будинок, а саме по 1/2 його частині за кожним із позивачів.

На переконання суду, надані позивачами докази, зокрема такі як довідка ДПІ у м. Житомирі про сплату земельного податку, довідка ПП «ВДРЕП-4» про склад зареєстрованих в будинку по вул. Білоруській, 36 на день смерті ОСОБА_4 осіб, а також рішення Житомирської міської ради від 30.11.2016 №438 про передачу у власність позивачам земельної ділянки за указаною у цьому абзаці адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку не можуть бути сприйняті судом в контексті наявності законних підстав для суду задовольнити позовні вимоги, оскільки, як зазначалось вище, - житловий будинок по вул. Білоруській, 36 як обєкт самовільного (самочинного) будівництва не може бути предметом будь-яких угод та не увійшов до спадкової маси, а отже за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не може бути визнано право власності на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Кузнєцов