Рішення № 63625763, 20.12.2016, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1171/16-ц

Провадж.№ 2/481/571/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

20.12.2016 рокуНовобузький районний суд Миколаївської області в складі:головуючої - судді Уманської О.В., за участю секретаря Кузьміної Н.П., відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

Встановив :

Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 37219 грн 96 коп. боргу та судові витрати по справі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24 грудня 2013 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір, згідно якого йому надано кредит у розмірі 4000 грн.00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 30% на рік на умовах, передбачених договором. Однак, в порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 погашення кредиту не здійснював належним чином і станом на 19 жовтня 2016 року має заборгованість по кредиту у розмірі 37219 грн. 96 коп. Посилаючись на викладені обставини, просив про задоволення позову та стягнення із відповідача судових витрат.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином повісткою. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги банку визнав частково. Відповідач підтвердив, що дійсно 24.12.2013 року між ним та позивачем було укладено кредитний договір на суму 4000,00 грн, які він отримав. Пояснив, що спочатку він мав можливість та виконував свої обовязки перед банком, але внаслідок політичної кризи в країні він втратив роботу та не мав змоги сплачувати кредитну заборгованість. Просив суд задовольнити позовні вимоги частково, оскільки сума предявлена банком є значно завищеною.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом досліджено розрахунок заборгованості за договором станом на 19.10.2016 року(а.с.5), копія анкети- заяви про приєднання ОСОБА_1 до Умов і правил надання банківських послуг в Приват Банку( а.с.7), копія довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», копія витягу з Умов і правил надання банківських послуг, копія довідки ЄДРПОУ серії АА № 241170, копія банківської ліцензії № 22 від 5 жовтня 2011 року, копія витягу із статуту ПАТ КБ «ПриватБанк», виписка з особового рахунку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 24.12.2013 року був укладений кредитний договір. Згідно даного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік суму залишку заборгованості за кредитом.

Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання.

Згідно даного договору відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати відповідні платежі за цим договором. Проте, станом на 19.10.2016 року відповідачне виконав свої зобов'язання за договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором термін та не повернув позивачу основний борг в сумі 3995,26 гривень.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, що порушення зобов'язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі - прострочена заборгованість по тілу кредиту, ґрунтується на вимогах закону, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем (а.с. 4-5), процентна ставка за користування кредитом була змінена, в порядку визначеному Умовами та правилами банківського обслуговування (пункт 1.1.3.2.3), а саме: з 01.09.2014 року до 34,8 %, а з 1.04.2015 року до 43,20 %. Також суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін з приводу зміни процентної ставки за користування кредитом.

Відповідно до п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено право банку змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобовязаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п.1.1.3.1.9. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Інших положень, які надають право банку збільшувати процентну ставку за договором, регламентують умови та порядок такого збільшення Умови та правила надання банківських послуг не містять.

Оскільки збільшення банком розміру процентної ставки за кредитним договором було зроблено в односторонньому порядку, відповідно до пункту 1.1.3.2.3 Умов та правилами банківського обслуговування, який згідно частини третьої статті 10561 ЦК України слід вважати нікчемним, суд вважає, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за процентами виходячи з діючої на час укладення кредитного договору ставки, тобто 30,00 %.

Таким чином, заборгованість відповідача по відсотках, з урахуванням отриманих ним сум, за період з 01.04.2014 року по 19.10. 2016 року складає 3860 гривень 05 копійок згідно наступного розрахунку: 3995 гривень 26 копійок (сума боргу на яку нараховуються відсотки) х 780 днів (період з 01.09.2014 року по 19.10.2016 року) х 30% річних / 365 днів = 2561 грн.34коп.

Крім того, підлягають стягненню проценти, нараховані до 01 вересня 2014 року згідно розрахунку у розмірі 1298 грн. 71 коп.

Таким чином, загальний розмір заборгованості по відсотках становить 3860 гривень 05 копійок.

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніжна 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову.

Пунктом 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при виникненні прострочених зобов'язань на суму 100 гривень та більше клієнт сплачує банку пеню в розмірі 50 гривень.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Умовами договору, а саме п.2.1.1.12.6.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за виникнення прострочених зобовязань на суму від 100 грн., включаючи прострочення зобовязань, передбачених п.2.1.1.12.6.2., 2.1.1.12.8.1 Умов та правил.

Даним пунктом визначено, що пеня це базова процентна ставка по договору / 30 (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

У той же час, як видно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 24.12.2013 року станом на 19.10.2016 року, відповідачу нараховувалася пеня щомісячно в твердій грошовій сумі (100 гривень), а не у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання, як передбачено ч.3 ст.549 ЦК України, тому суд вважає, що слід відмовити у стягненні пені.

В порушенням вимог частини другої і третьої статті 549 ЦК України, пеня і штраф (фіксована складова) нараховані не у відсотках, а у твердій грошовій сумі, тому вказані нарахування не є неустойкою в розумінні ЦК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф (відсоткова складова) в сумі 392,77 грн. (3995,26 грн. (заборгованість за кредитом) + 3860,05 грн. (заборгованість по процентам за користування кредитом) = 7855,31 грн. * 5%).

Вимога позивача про стягнення з відповідача подвійного штрафу за невиконання ним одного кредитного зобов'язання порушує принцип встановлений статтею 61 Конституції України відповідно до якого, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу (фіксована частина) належить відмовити.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача слід стягнути 8248,08 грн., з них: 3995,26 грн. - заборгованість за кредитом, 3860,05 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також штраф в сумі 392.77 грн., в решті позову слід відмовити з огляду на необґрунтованість.

Згідно ст. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивач сплатив судовий збір в сумі 1 378,00 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 305.37 грн. (1 378,00 грн. * 8248,08 грн. / 37219,96 грн.).

Керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 61; 88; 214; 215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ЕР номер 267550 виданий Новобузьким РВ УМВС України в Миколаївській області 22.01.2007 року) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК", р/р 29092829003111, МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором від 24.12.2003 року в розмірі 8248 (вісім тисяч двісті сорок вісім) гривень 08 коп., та витрати, понесені при сплаті судового збору в розмірі 305 (триста пять) гривень 37 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Новобузький районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя