Ухвала суду № 63624430, 22.12.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/10490/2012 Провадження № 22-ц/772/3612/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Медяного В.М., Матківської М.В.,

за участю секретаря: Сніжко О.А.,

за участю сторін: відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В січні 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н від 24.12.2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3

Тому, до позивача перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором№CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року.

Згідно кредитного договору №CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року ЗАТ «ОТП Банк» надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 405000 дол. США зі строком повернення до 18.02.2023 року. Відповідач ОСОБА_3 в свою чергу, зобов'язалась прийняти, належним чином використати та повернути позивачу вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити кошти за користування кредитом.

В забезпечення своєчасності виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3 по кредитному договору №CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року, 19.02.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №SR-SMEB01/010/2008, відповідно до якого поручитель, прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.

Також, в забезпечення своєчасності виконання зобовязань відповідача ОСОБА_3 по кредитному договору №CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року, 15.09.2010 року між банком та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір поруки №SR-SMEB01/010/2008/2, відповідно до якого поручитель, прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.

Банк свій обов'язок по кредитному договору щодо надання відповідачу ОСОБА_3 кредиту виконав. Однак, відповідачем ОСОБА_3 не виконується графік погашення кредиту, порушується порядок та строки сплати відсотків.

З урахуванням зменшених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором, що становить 408066,42 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.10.2016 року еквівалентно 10444582,43 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року, яка становить 408066 (чотириста вісім тисяч шістдесят шість) доларів США 42 центи, що станом на 26.10.2016 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 10444582 (десять мільйонів чотириста сорок чотири тисячі пятсот вісімдесят дві) грн. 43 коп., з них: 399677 (триста девяносто девять тисяч шістсот сімдесят сім) доларів США 73 центи заборгованість за тілом кредиту; 8388 (вісім тисяч триста вісімдесят вісім) доларів США 69 центів заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року, яка становить 408066 (чотириста вісім тисяч шістдесят шість) доларів США 42 центи, що станом на 26.10.2016 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 10444582 (десять мільйонів чотириста сорок чотири тисячі пятсот вісімдесят дві) грн. 43 коп., з них: 399677 (триста девяносто девять тисяч шістсот сімдесят сім) доларів США 73 центи заборгованість за тілом кредиту; 8388 (вісім тисяч триста вісімдесят вісім) доларів США 69 центів заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року скасувати і направити справу для розгляду до суду першої інстанції в іншому складі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, виходив з того, що кредитні кошти відповідачем не поверненні ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що порушує права позивача, а тому вірно стягнуто заборгованість солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, та солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н від 24.12.2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 (т.1 а.с.38-51).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, до позивача перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором№CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з кредитного договору №CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року ЗАТ «ОТП Банк» надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 405000 дол. США зі строком повернення до 18.02.2023 року. Відповідач ОСОБА_3 в свою чергу, зобов'язалась прийняти, належним чином використати та повернути позивачу вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом (т.1 а.с.6-13).

В подальшому між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено додатковий договір №1 від 25.02.2009 року (т.1 а.с.14-16), додатковий договір №2 від 12.10.2009 року (т.1 а.с.17-20), додатковий договір №3 від 12.04.2010 року (т.1 а.с.21-24), додатковий договір №4 від 28.03.2011 року (т.1 а.с.25-28) до кредитного договору №CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року.

В забезпечення своєчасного виконання зобовязань відповідача ОСОБА_3 по кредитному договору №CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року, 15.09.2010 року між банком та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір поруки №SR-SMEB01/010/2008/2, відповідно до якого поручитель, прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань (т.1 а.с.29-31).

Також, в забезпечення своєчасного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3 по кредитному договору №CM-SMEB01/010/2008 від 19.02.2008 року, 19.02.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №SR-SMEB01/010/2008, відповідно до якого поручитель, прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань (т.1 а.с.34-38).

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Зі змісту статті 554 ЦК України вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобовязання одночасно з боку декількох осіб. Така порука виникає лише на підставі її спільного надання в формі укладення одного договору декількома поручителями (ч.3 ст.554 ЦК України). Лише у випадку укладення одного договору кількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Разом з тим, законом не заборонено укладення кількох договорів поруки на виконання одного і того самого зобовязання, але в даному випадку правило ч.3 ст.554 ЦК України застосоване бути не може. Поручителі не несуть в цьому разі солідарної відповідальності між собою, оскільки не можна вважати поруку їхньою спільною.

Позивач свій обовязок по кредитному договору щодо надання відповідачу ОСОБА_3 кредиту виконав, надав позичальнику кошти у кредит.

Проте, ОСОБА_3 не здійснювалось вчасне погашення кредитних коштів у повному обсязі, тому утворилась заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, що складає 408066,42 дол. США, станом на 26.10.2016 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 10444582,43 грн., з яких: 399677,73 дол. США заборгованість за тілом кредиту; 8388,69 дол. США заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до цього у позивача виникло право вимагати дострокового повного виконання відповідачами зобовязань за договорами.

Колегія суддів, приходить до висновку, що частково задовольняючи позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна», міський суд,на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), при визначенні розміру кредитної заборгованості, правильно виходив із того, що права та інтереси позивача порушені позичальником ОСОБА_3, так як остання порушила умови кредитних зобов'язань, у зв'язку з чим допустила заборгованість, яка не погашена та підлягає стягненню на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у розмірі 408066,42 дол. США, з яких 399677,73 дол. США заборгованість за тілом кредиту; 8388,69 дол. США заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Крім того, вірний висновок суду першої інстанції щодо солідарного стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_2, та солідарно з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_5, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не можуть нести солідарну відповідальність між собою, так як відсутня їх спільна порука і укладено два окремі договори поруки, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові ВСУ №6-35цс15 від 11.03.2015 року.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Зокрема, колегія суддів звертає уваги, що відповідачами та їх представником неодноразово подавались клопотання про відкладення, перенесення розгляду справи, зупинення провадження у справі, призначення судових експертиз, що на переконання колегії суддів є зловживанням ними процесуальними правами, що в свою чергу потягнуло до порушення строків розгляду справи, яка в провадженні суду першої інстанції перебувала майже чотири роки.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис ОСОБА_6

Судді: підписи ОСОБА_7

ОСОБА_8

Згідно з оригіналом: ОСОБА_6