Ухвала суду № 63624391, 21.12.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/1682/16-ц Провадження № 22-ц/772/3832/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.11.2016 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, виключення з актів опису та арешту і звільнення з-під арешту майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_5, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, виключення з актів опису та арешту і звільнення з-під арешту майна.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 28.10.2016 року відкрито провадження у зазначеній справі.

22.11.2016 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, разом із заявою про збільшення позовних вимог ОСОБА_4 подала також заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом зупинення продажу арештованого майна, зазначеного в актах державного виконавця опису та арешту майна від 22.01.2013, 29.01.2013, 22.02.2013 року і у постанові від 27.10.2016 року про опис та арешт майна боржника ОСОБА_5

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.11.2016 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено продаж арештованого майна, зазначеного в актах державного виконавця опису та арешту майна від 22.01.2013, 29.01.2013, 22.02.2013 року, а саме:

1. Земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою м. Ладижин Вінницької області, СТ «Протон» вул. Лісова, 11а, кадастровий номер 0510600000:07:002:0515 (державний акт право власності на земельну ділянку серія ВН № 119381 від 25.06.2003).

2. Гаража з майстерною № 8 загальною площею 422,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, за адресою м. Ладижин Вінницької області, СТ «Протон», вул. Лісова, 11а, кадастровий номер 0510600000:07:002:0515 (державний акт право власності на земельну ділянку серія ВН № 119381 від 25.06.2003).

3. Земельної ділянки площею 0,0026 га кадастровий номер 0510600000:07:002:0383 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 256440 від 06.10.2011), що розташована в м. Ладижин Вінницької області, по вул. Лісова,5.

4. Житлового будинку з господарськими будівлями № 5 в м. Ладижин Вінницької області, по вул. Лісова загальною площею 108,9 кв. м, житловою площею 72,1 кв. м.

5. Земельної ділянки по вул. Лісова, 5 м. Ладижин Вінницької області, площею 0,0500 га кадастровий номер 0510600000:07:002:0379 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 256742).

6. Земельної ділянки по вул. Лісова, 5 м. Ладижин Вінницької області, площею 0,2261 га кадастровий номер № 0510600000:07:012:0380 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 256743).

7. Земельної ділянки площею 0,0024 га, яка розташована за адресою м. Ладижин, вул. Лісова, 11, кадастровий номер 0510600000:07:002:0382 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 256740 від 30.12.2009).

8. Гаража № 22 загальною площею 19,3 кв. м, що розташований за адресою м. Ладижин Вінницької області, вул. Лісова, 11.

Не погоджуючись із ухвалою суду, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 ОСОБА_6 , перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що підстав для зупинення продажу описаного й арештованого майна згідно постанови державного виконавця від 27.10.2016 року не встановлено, оскільки позивачкою не зазначено обставин, що свідчать про належність до спільної власності подружжя майна вказаного в постанові державного виконавця про опис та арешт майна від 27.10.2016 року, та не надано доказів про те, що вказане майно виставлено на продаж. Окрім цього, враховуючи характер описаного й арештованого майна згідно постанови державного виконавця від 27.10.2016 року (автозапчастини, розхідні матеріали, інструменти для ремонту, тощо), його оціночну вартість 75965 грн., місце розташування цього мана, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане майно може використовуватися відповідачем для підприємницької діяльності, тоді як майно фізичної особи підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність. Суд також зазначив, що перед продажем арештованого майна, державний виконавець може звернутись до суду із клопотанням про визначення частки боржника ОСОБА_5 у спільному майні подружжя, якщо таке майно дійсно належить комусь із подружжя.

Зупиняючи продаж арештованого майна, зазначеного в актах державного виконавця опису та арешту майна від 22.01.2013, 29.01.2013, 22.02.2013 року, суд виходив з того, що позивачкою доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на майно, в разі якщо буде реалізовано нерухоме майно, що описано державним виконавцем, при цьому вид забезпечення позову співмірний із заявленими ОСОБА_4 вимогами, крім того, обраний спосіб забезпечення позову відсутній в переліку їх обмежень, передбачених чч. 4, 5 ст.152 ЦПК України та відповідач не буде позбавлений можливості й надалі користуватись своїм майном, права інших осіб також не будуть порушені.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду судова колегія вважає, що судом першої інстанції ухвала постановлена відповідно до норм процесуального права.

Установлено, що ОСОБА_4 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_5, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, виключення з актів опису та арешту і звільнення з-під арешту майна. Ціна позову позивачкою визначена, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.11.2016 року, в розмірі 2455836 грн., в звязку з чим ОСОБА_4 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна зазначеного в актах державного виконавця опису та арешту майна від 22.01.2013, 29.01.2013, 22.02.2013 року і в постанові від 27.10.2016 року про опис та арешт майна, аргументуючи її тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову.

Частиною 3 ст.151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.5 ч.1 ст.152 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є, зокрема зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису, є спеціальним способом забезпечення, який застосовується лише у справах за позовами про визнання права власності або про виключення майна з опису. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Зупиняючи продаж арештованого майна зазначеного в актах державного виконавця опису та арешту майна від 22.01.2013, 29.01.2013, 22.02.2013 року, перелік якого наведеного в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та розяснень викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року№9, а також ч.3 ст.152 ЦПК України щодо співмірності виду забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами.

З аналізу ст.ст.151-152 ЦПК України вбачається, що заходи забезпечення позову вживаються судом з метою реального виконання рішення суду в разі задоволення позову, мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду.

Натомість, безпідставне невжиття таких заходів, або їх скасування може дійсно позбавити позивача, в разі задоволення його позову, отримати належне виконання за рішенням суду.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову вірно здійснив оцінку обґрунтованості доводів ОСОБА_4 щодо необхідності вжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення продажу арештованого майна з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявниці щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і постановлення ухвали з цього питання, є вирішення питання судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Виходячи з наведеного, на переконання судової колегії, суд першої інстанції постановив ухвалу із дотриманням норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду, оскільки не свідчать про порушення судом норм процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.11.2016 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, виключення з актів опису та арешту і звільнення з-під арешту майна, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_7

Судді: /підпис/ ОСОБА_8

/підпис/ ОСОБА_9

Згідно з оригіналом.

Суддя: